Росія системно використовує тему Волинської трагедії як інструмент інформаційної війни проти України та Польщі – про це у великій колонці для Dziennik Gazeta Prawna пише польський журналіст і публіцист Міхал Потоцький.
Напередодні річниці завершення Другої світової війни російська влада знову взялася переглядати список «винних» у подіях того часу – і він дивним чином збігається з нинішніми противниками Кремля, говорить Міхал Потоцький.
Як приклад журналіст наводить заяви речниці російського МЗС Марії Захарової, яка, коментуючи постанову Держдуми РФ про «геноцид народів СРСР», згадала серед «колаборантів» Польщу та низку інших європейських держав. Такий перелік виглядає вибірковим: у ньому опинилася Польща, де не існувало підрозділів Waffen SS, зате бракувало союзників Третього рейху – зокрема Словаччини та Угорщини, яких сучасна Росія не хоче конфліктно зачіпати.
Водночас, як підкреслює автор, навіть цитуючи постанову Думи, Захарова спотворила її зміст. У документі все ж згадувалися союзники нацистської Німеччини, зокрема Угорщина та Словаччина, однак у публічній заяві ці країни зникли. На думку Потоцького, це показує, що російська історична політика підпорядкована не історичній точності, а поточним політичним інтересам Кремля. І сама постанова, і подібні заяви є частиною ширшої політики, у межах якої Росія намагається перекласти відповідальність за початок Другої світової війни на інші країни Європи, водночас замовчуючи роль СРСР у її розв’язанні разом із нацистською Німеччиною.
Журналіст також звертає увагу на новий елемент у російському наративі: після повернення Дональда Трампа до влади у США Москва дедалі частіше подає перемогу над нацизмом як заслугу Радянського Союзу, підтриманого Сполученими Штатами.
Російська історична політика не обмежується лише пропагандою в медіа, а дедалі частіше супроводжується демонстративними діями проти польської історичної пам’яті. Автор нагадує, що останнім часом у Росії почали знищувати елементи меморіалів, присвячених польським жертвам сталінських репресій. На кладовищах жертв Катинського злочину демонтували барельєфи із зображенням польських військових орденів, а біля входу до меморіалу в Катині відкрили виставку «10 століть польської русофобії». Символічно, що її відкрили 10 квітня – у річницю Смоленської катастрофи.
У колонці наголошується, що Росія дедалі активніше просуває наратив про нібито «історичну ненависть» поляків до Росії. Цю тезу поширюють не лише пропагандистські медіа, а й державні історичні інституції. Потоцький цитує Михайла Мягкова з Російського військово-історичного товариства, який заявляв, що ця «ненависть» нібито проявлялася у «вбивствах російського, білоруського та малоросійського народу». Автор звертає увагу, що навіть нібито говорячи про несправедливість щодо українців, російський чиновник використовує імперський термін «малороси».
Паралельно зникають і менш відомі польські місця пам’яті. Наприклад, у Якутську таблиці на честь польських засланців планують замінити пам’ятником російському військовому, який загинув у війні проти України.
Окремо журналіст посилається на звіт польського Агентства внутрішньої безпеки (ABW), у якому зазначено, що одним із пріоритетів російських спецслужб є «дискредитація Польщі на міжнародній арені». Серед головних інструментів Москва використовує історичні конфлікти та антагонізми, насамперед у польсько-українських відносинах.
Окремий блок колонки автор присвятив саме Волинській трагедії. Потоцький пише, що ця тема є особливо вигідною для російської пропаганди через її емоційність та складність для польсько-українських відносин. Різні оцінки подій 1943–1944 років, суперечки навколо ексгумацій, політичні конфлікти та діяльність радикальних середовищ створюють, за словами автора, ідеальний ґрунт для зовнішніх маніпуляцій.
Автор посилається на аналіз Google Trends, який показує, що в Польщі різке зростання інтересу до Волинської трагедії почалося у 2013 році – під час 70-х роковин «кривавої неділі», а згодом посилилося після виходу фільму «Волинь» Войцеха Смажовського. Однак аналіз російського інформаційного простору свідчить, що Кремль почав активно експлуатувати тему Волині ще у 2016 році, тобто раніше, ніж вона стала постійним елементом польської політичної дискусії.
У тексті наведено також дані інструменту Attack Index – системи аналізу інформаційних операцій, яка відстежує контент 20 тисяч сайтів із 64 країн, оцінює тональність матеріалів та виявляє ознаки координації. Наприклад, різке зростання кількості негативних матеріалів, особливо пов’язаних із заявами політиків, може свідчити про скоординовану інформаційну атаку.
За даними цього аналізу, використання теми Волині в російських медіа має чіткі ознаки організованої інформаційної операції. Показник так званого «індексу атаки» для фрази «Волинська різанина» в російських медіа під час повномасштабної війни становив 7 із 10, що свідчить про високий рівень скоординованого впливу.
Потоцький звертає увагу, що сплески російських публікацій про Волинь часто збігаються з кризовими моментами у польсько-українських відносинах. Серед прикладів він називає зерновий конфлікт 2023 року, а також президентську кампанію у Польщі 2025 року, коли частина політиків активно використовувала антиукраїнські гасла. Водночас російська пропаганда не залишає тему Волині й між періодами підвищеної уваги. Автор нагадує слова дослідниці російських інформаційних операцій Йоланти Дарчевської, яка ще у 2014 році називала одним із головних принципів кремлівської пропаганди «масову та довготривалу дію». На думку Потоцького, саме так працює й операція «Волинь», яка триває вже багато років.
Особливо показовим автор вважає те, що серед медіа, які найчастіше поширюють тему Волині, домінують проросійські ресурси, орієнтовані саме на українську аудиторію. Серед них – «ZOV Киев», мережа «Антимайдан», агентство ТАРС та інші сайти, частина яких перебуває під санкціями в Україні. Це, на думку Потоцького, свідчить про те, що Кремль намагається впливати не лише на поляків, а й на самих українців, посилюючи недовіру між двома суспільствами.
О.К.
Джерело: Dziennik Gazeta Prawna