Місто-привид. Фоторепортаж із зони відчуження

0

26 квітня – День пам’яті про чорнобильську катастрофу.

34 роки тому сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. У ліквідації аварії брали сотні тисяч осіб. Скільки людей постраждало внаслідок катастрофи не відомо і досі.

30-кілометрова територія навколо станції, включно з містами Чорнобиль та Прип’ять, перетворилась на заборонену для вільного доступу зону відчуження.

Якими є зараз ці місця  – на фото Іллі Сухомлина.

“35 років тому Чорнобильська Атомна Станція була чи не найпривабливішим місцем праці для фахівців-атомників, а місто-супутник Прип’ять – одним із найкращих місць для життя: постачання дефіцитними товарами тут було налагоджено, як у закритих крамницях “четвертого управління”. Середній вік мешканців міста становив 25 років, і на кожного з них, як оповідають, припадав трояндовий кущ, висаджений на головних вулицях. Сьогодні тут – постапокаліптична пустка. Вулицями гуляє вітер та часом невеличкі групки туристів. Квартири давно пограбовано, а час і негода довершують справу, почату мародерами: у квартирах на стінах вже навіть немає шпалер.”

Тарас Шумейко, журналіст видання “Наш вибір”

“Ти собі живеш… Звичайний чоловік. Маленький. Такий, як усі довкола, — йдеш на роботу й приходиш з роботи. Отримуєш середню зарплату. Раз на рік їздиш у відпустку. У тебе — жінка. Діти. Нормальна людина! І одного дня ти зненацька перетворюєшся на людину чорнобильську. На дивовижу! На щось таке, що всім цікаве й нікому не відоме. Ти хочеш бути як усі — а вже зась. Ти не можеш, ти вже не повернешся до колишнього світу. На тебе дивляться іншими очима. Тобі ставлять питання: чи було там страшно? Як горіла станція? Що ти бачив? І взагалі, чи можеш ти мати дітей? Дружина тебе не кинула? На перших порах ми всі були перетворилися на рідкісні експонати… Саме слово “чорнобилець” досі як звуковий сигнал… Усі повертають голови в твій бік… Звідти! Це були відчуття перших днів… Ми втратили не місто, а ціле життя…”

Миколай Хомич Калугін, цитата з книги Світлани Алексієвич “Чорнобильська молитва”

“Мелодії переспіву пташок у небі над Чорнобилем додають віри і надії, що спільно ми зможемо перемогти зло і зробити безпечним сьогодення і майбутнє. Це стане виразом не лише нашої солідарності і відповідальності, але й нашої спільної подяки і шани усім тим, хто загинув, ліквідовуючи наслідки аварії на ЧАЕС у 1986 році.”

Андрій Дещиця, Посол України в Польщі для Rzeczpospolita

 

Ілля СУХОМЛИН – уродженець м. Рівне (Україна). Здобув вищу освіту за напрямком мистецтвознавство. Трудиться у сфері графічного дизайну.  Займається фотографією близько 10 років. Фотографує виключно на плівку. Живе та працює у м. Київ

Share.