Патріотичний фото-проект про українських дітей - Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Патріотичний фото-проект про українських дітей

0

“Кожен по-своєму будує своє теперішнє та майбутнє.
Хтось бореться, хтось творить, хтось спостерігає, співчуває, допомагає. 
Кожне зображення – це невеличка історія дітей та їх батьків.
Кожен знімок  – про Нас. Слава всім небайдужим! Слава Україні!”

Киянка Анна Лєбєдєва створила патріотичний фото-проект про українських дітей під назвою “Ми Є”.

“Проект «Ми Є» – про Україну. Про нас і наших дітей. Мужніх, щирих, красивих, небайдужих. Нам Є за кого боротись і перемагати. Їм Є заради чого рости і бути щасливими. Україна Є. І понад усе!” Саме так на офіційному сайті представляє автор свою добірку фотографій. Кожна світлина супроводжується невеличким описом.

Ми здатні змінювати світ

Фортепіано стало одним із символів української революції. Символом того, що збунтувались не бандити, а духовний і творчий цвіт народу. Рівка вже зараз знає, що зміни починаються з малого. А її мама вірить, що вона з тих дівчаток, які своєю красою, силою духу і талантом здатні перевертати світи.

 

Ми вміємо зберігати спокій

Аліса може спокійно спати всю ніч в своєму крісельці мікроавтобуса, поки її батьки в ніч з 22 на 23 січня возять шини для протестів. Попри всі застереження про небезпеку, у день Соборності вони були разом.

 

Ми можемо ризикувати

Батько Маші знає дещо особливе про бензин, масло та скляні пляшки. А Маша ризикувала погуляти з татом наступного разу вже дорослою, через 8, а може і 15 років. Чи вартий ризик? Заради неї – так.

 

Ми здатні шанувати пам’ять

Відважні гинуть за країну, за ідею, за свободу. За Нас, за Вас, за Cправедливість. Анжела разом з тисячами українців пам’ятає той день, той рік. Герої не вмирають!

 

Ми не будемо мовчати

Соню і Поліну батьки з дитинства вчать вільно висловлювати свої думки, рости самостійними і впевненими в собі й своїх поглядах. Вчать шанувати Батьківщину, любити її символи. Автомобілі у вишиванках, сережки з тризубом, стрічки в косах, гімн України дитячими голосами – говорять словами і без слів.

 

Ми щирі

Маємо гарячі серця. Віталік, його двоє старших та тільки народжена сестрички впевнені, що щирість, щедрість і безкорисність повертаються вдячністю, повагою, любов’ю. Їх батьки, виборюючи майбутнє для дітей, взимку гуртувались біля вогнищ на Хрещатику. А навесні вже самі віддають тепло допомоги сім’ям українських біженців.

 

Ми творчі

Кожен може розкрити свої таланти в спільній справі. Хтось бігає швидко, хтось влучно кидає, хтось вірші пише, хтось куліш варить величезними казанами, хтось бризкати вогником воліє, а хтось цим “вогником” малює. З простих речей ми можемо робити мистецтво. Вася з родини художників, які хочуть творити у вільній єдиній Україні.

 

Ми саморганізовуємось

Паркан незаконного будівельного майданчика біля Михайлівського собору був розібраний на барикади 18 лютого 2014 року. Як тільки зник паркан, у Любиної мами виникла ідея, яка запалила небайдужих людей. Їх кропітка праця вже перетворює пустир на місто-сад.

 

Ми здатні на самопожертву

Заради порятунку життя ми готові жертвувати своїм. Ризикувати день і ніч, у важких умовах, без сумніву й страху, за клятву, за людей. Образ невідомого медика – це реальність порятованих життів. Тимур просив батьків узяти його в епіцентр повстання, брав із собою іграшковий набір лікаря і книжку з анатомії. “Головне – допомагати людям. Я зможу!”

 

Ми маємо символи нового часу

Головна ялинка 2014 року стала справжнім символом новітньої історії України. Безліч плакатів та прапорів стали тими щирими переживаннями і прагненями, які люди принесли як побажання до нового року, нового часу. А цей мініатюрний макет ялинки під час зимових подій постійно був у ефірі Громадського телебачення, де працює мама Уляни.

 

Ми прагнемо будувати

Для творення нового доводиться ламати. Бруківка з Грушевського вже стала символом народної непокори проти несправедливості й безкарності. Чоловіки й жінки, студенти й бабусі, бідні й багаті, сімейні й одинокі, виснажені й розпалені розбирали і дробили каміння, щоб маленький Ява міг вільно будувати.

 

Ми непереможні

Сильні духом, активні, відчайдушні. Пісні, вірші, танці споконвік заряджають нас піднесенням для здійснення мрій. У родині Лізи духовну й фізичну гармонію батьки щоденно наповнюють вірою. “Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!”

 

Ми працьовиті та відважні

Заради спільної мети люди об’єдналися в мурашник, де в кожного своя робота, своє завдання, своя роль. Де кожен – як гвинтик у складному механізмі – несе, мете, кидає, спить, встає, біжить, будує в мить, бере, хапає, падає, встає… І кожен знає, що робити, відомий внутрішнім чуттям. Іван – завзятий спортсмен, борець, якому дід-афганець передав як силу характеру та історію, так і сучасні переживання з барикад.

 

Ми гуртуємось навколо спільного

Гучний ритм розсіює страх. Перетворює емоції в музику подій. Олег та його родина, як і багато інших, втратили спільність з частиною друзів. Але здобули цінне коло справжніх однодумців, з якими серця б’ються в унісон.

 

Ми разом

Що б не сталося – ми разом, ми єдині. Старші з меншими, схід і захід, в сльозах і радості, зараз і потім. Маленька Даша захворіла. Її мама вже півроку розривається на два фронти: здорова дитина – здорова країна. Для Варі немає більшого щастя, ніж бути разом із сестрою, вона вірить в нове, спільне, здорове майбутнє.

 

Ми Є

Ми є, ми будемо, ми з вами! Хоча не всіх із нас ви маєте можливість бачить, ми є, ми хочем щастя й правди понад все.

 

Share.