5 польських місць Одеси

Протягом новітньої історії Одеса ніколи не входила в склад будь-якої польської держави. А проте, історично склалося так, що зв’язки польського народу з цим містом завжди були доволі міцними. Поляки були пов’язані з цією місцевістю, ще коли вона називалася Коцюбіїв. Є свідчення, що ще в XV сторіччі Владислав Ягайло відправляв з Коцюбіїва в Константинополь пшеницю. Тому на момент перейменування міста в Одесу в 1794 році, в ньому уже мешкала певна польська діаспора. І це не дивно – надзвичайно вигідне для торгівлі географічне положення приваблювало людей з різних країн для ведення справ саме в Одесі. Уже в 1805 році на мапі міста з’явилася вулиця Польська – тут польські шляхтичі будували зерносховища, а багато хто й оселявся. Сьогодні вулиця Польська є однією з найстаріших вулиць міста. Поляки взяли активну участь в масштабній розбудові Одеси в ХІХ столітті. Завдяки меценатам та архітекторам з Польщі чи польського походження в Одесі є будівля факультету хімії і фармації Одеського Національного Університету, знаменитий одеський Пасаж та ряд інших непересічних споруд по всьому місту. Численна і зорганізована польська діаспора залишилась в Одесі й донині, тому уже в часах незалежності України в місті з’явилася низка «польських місць», з яких можна зробити цілий туристичний маршрут. Про найцікавіші польські місця та їх історію ми й розповімо в цьому матеріалі.

Пам’ятник та меморіальна дошка Адаму Міцкевичу

Видатний польський поет Адам Міцкевич (1798-1855) протягом 9 місяців у 1825 році мешкав в Одесі. Щоправда, ця його присутність в Одесі була не добровільною, а була наслідком виконанням вироку суду про висилку з Вільна за участь в організації «Товариство філоматів», що виступала за скасування кріпацтва і відновлення Речі Посполитої. Попри це, період в Одесі став плідним для творчості Міцкевича. Саме в приморському місті був написаний цикл з 22 віршів, який й отримав відповідну назву – «Одеські Сонети».

Ще в радянські часи на будівлі в центрі міста, де жив Міцкевич, була встановлена меморіальна дошка на честь поета.

Натомість 2 серпня 2004 року, на Олександрівському проспекті було відкрито пам’ятник Адаму Міцкевичу.

В церемонії урочистого відкриття взяла участь делегація з Польщі, на чолі з тодішнім міністром культури Вальдемаром Домбровським. Серед інших, у складі делегації був присутній й видатний польський режисер Єжи Гоффман.

Пам’ятник Людвіку Заменгофу

Пам’ятник польському лікарю, лінгвісту й творцю штучної мови есперанто Людвіку Заменгофу (1859-1917) сміливо можна назвати пам’ятником з найбільш оригінальною історією в усій Одесі. Сам Заменгоф ніколи в Одесі не був і його біографія жодним чином з цим містом не пов’язана. Пам’ятник створив на замовлення з Польщі одеський скульптор Микола Блажков в кінці 1950-х років. Однак, з незрозумілих причин, листування Блажкова з замовниками перервалося й вони не приїхали забрати пам’ятник, коли той був уже готовий. Тоді скульптор поставив пам’ятник на кришці криниці посеред двору на Дерибасівській, 3, де він мешкав. На питання зацікавлених Блажков відповідав, що це погруддя його батька, а встановлене воно на кришку неробочої криниці в практичних цілях – щоб діти не відкривали кришку криниці й не впали туди.

Згодом, коли скульптор помер, серед мешканців двору розійшлися чутки, що це пам’ятник… Леніну.

До розпаду СРСР пам’ятник вистояв на своєму місці, хоча й в занедбаному стані. Лише в часи незалежної України його віднайшли члени міжнародного есперанто-клубу й почали про нього дбати. Згодом пам’ятник перейшов на баланс міських служб і його привели в належний стан – поставили на п’єдестал, огородили, поклали тротуарну плитку.

Сьогодні пам’ятник Заменгофа в Одесі відвідується любителями культури есперанто, польськими туристами та простими одеситами. Хоча й потрапити у дворик на Дерибасівській, 3 доволі непросто, адже він закритий на кодовий замок, а отже – якщо хочете побачити цей пам’ятник, треба дочекатися, поки хтось із місцевих мешканців буде виходити або заходити в дворик.

Пам’ятник Стефану Джевецькому

Стефан Джевецький (1844-1938) – польський інженер, конструктор, винахідник. Він був одним з перших у світі винахідником підводних човнів з гвинтовим, а згодом й з електричним двигуном. Випробування своїх винаходів Джевецький проводив в Одесі, тому його зв’язок з містом є прямим і безпосереднім.

Пам’ятник на його честь було споруджено в одеському Парку Перемоги 15 травня 2004 року, під час проведення в Одесі Міжнародного конгресу моряків-підводників. Хоча на пам’ятнику прямо написано кому саме він присвячений, в народі скульптура більш відома як «пам’ятник морякам-підводникам».

Пам’ятник та меморіальна дошка Леху Качинському

10 квітня 2010 року в аеропорту під Смоленськом сталася одна з найбільших катастроф в сучасній історії Польщі – розбився президентський літак, в якому загинуло 96 осіб, серед яких чинний президент Польщі Лех Качинський та його дружина, Марія Качинська.

Польську спільноту в Одесі та простих одеситів ця трагедія сколихнула. В перші дні після катастрофи, до Консульства майже цілодобово підходили люди й залишали квіти в знак пам’яті та співчуття, чому автор цих рядків був свідком особисто.

Уже через півтора місяця після трагедії, 27 травня 2010 року в Одесі відбулася церемонія присвоєння частині вулиці Польської імені Леха Качинського та відкриття меморіальної дошки в його пам’ять. Польську сторону на церемонії представляв тоді ще доволі маловідомий молодий політик з оточення Леха Качинського – Анджей Дуда.

У 2020 році про історію появи вулиці й дошки в коментарі для видання Do Rzeczy розповідав священник Ян Даргевич, який живе та служить в Одесі: «Лех Качинський бував в Одесі, він зустрічався з нашою польською діаспорою в одеському римо-католицькому Соборі. <…>  Виникла ідея вшанувати пам’ять президента Леха Качинського. Ми звернулися до міста через єпископа та консула, і місто одноголосно погодилося перейменувати частину вулиці Польської на ім’я президента Леха Качинського. Так і сталося. Було відкрито меморіальну дошку. Гідно повелася й міська влада – прибрали територію та перефарбували стіну. Старалися, щоб це стало подією».

Вдруге Анджей Дуда (на цей раз з президентом Володимиром Зеленським) побував біля меморіальної дошки Леха Качинського в Одесі в жовтні 2020 року, коли приїхав до цього міста для участі в польсько-українському бізнес-форумі.

Про те, як пам’ять жертв Смоленської катастрофи вшановували в інших містах України, «Наш Вибір» розповідав в окремій статті, яка доступна за посиланням тут.

Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці та пам’ятник Івану Павлу ІІ

Одним з найважливіших місць для польської діаспори в Одесі є Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Діви Марії на вулиці Катериненській.

Собор було збудовано в 1853 році і понад 80 років він був одним із основних центрів католицизму Північного Причорномор’я. В 1935 році радянська влада закрила Собор і створила на його місці клуб. Після Другої світової війни комуністи перебудували Собор на спортивну залу, чим заподіяли величезної шкоди первісній архітектурній композиції. До кінця радянської епохи Собор знаходився в аварійному стані.

В 1991 році завдяки зусиллям польського священника, отця-прелата Тадеуша Хоппе (який до того протягом більш ніж 30 років служив настоятелем в одеській Церкві Святого Петра), Собор було повернуто у власність католицької громади міста. Протягом 90-х років тривала робота з реконструкції Собору. Одночасно відновилося проведення Служб Божих.

Зрештою, Собору, з деякими модернізаціями, повернули оригінальний вигляд і сьогодні він виконує функцію головного собору Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ в Україні. Отець Тадеуш Хоппе відійшов у вічність у 2003 році, а Собор залишився вінцем та своєрідним пам’ятником його багаторічного служіння в Одесі. 

Натомість в серпні 2008 року при Соборі відкрили пам’ятник Івану Павлу ІІ. В урочистій церемонії відкриття, серед інших, брав участь багаторічний особистий секретар польського Папи, кардинал Станіслав Дзівіш.

Протягом багатьох десятиліть Одеса жила у міфології російської пропаганди, де значення інших народів й культур в історії цього міста або просто замовчувалося, або свідомо занижувалося. За три десятиріччя незалежної України в Одесі з’явилися низка нових польських пам’ятників і культурно значущих об’єктів, але загалом тема зв’язків Одеси з польським народом все ще залишається новою і дещо незвичною. Сподіваємося, що після нашої головної Перемоги, Одеса стане одним з улюблених туристичних напрямків для поляків, а самому місті відбудеться багато презентацій книг, показів фільмів та постановок спектаклів про одеський період творчості Адама Міцкевича, про випробування підводних човнів Стефаном Джевецьким або про неймовірну історію життя Тадеуша Хоппе.

Олександр Шевченко