Рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА» спричинило гостру реакцію в Польщі. Польське МЗС викликало українського посла, президент Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського ордена Білого Орла, а колишній президент Польщі Лех Валенса демонстративно зняв із піджака значок із прапором України.
Скандал став одним із найсерйозніших непорозумінь у польсько-українських відносинах за останні місяці та вкотре продемонстрував, наскільки по-різному в Польщі та Україні сприймають, чим є УПА.
Що сталося
28 травня президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння почесного найменування «імені Героїв УПА» Окремому центру спеціальних операцій «Північ» ССО ЗСУ.
В указі зазначено, що рішення ухвалене «з метою відновлення історичних традицій національного війська» та з огляду на заслуги підрозділу під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.
В Україні така назва для багатьох асоціюється передусім із боротьбою Української повстанської армії проти радянської влади та прагненням до незалежності. Однак у Польщі УПА залишається насамперед символом Волинської трагедії та антипольських акцій 1943–1944 років. Саме тому рішення практично одразу викликало хвилю критики з польського боку.
Реакція польського МЗС
Однією з перших офіційних реакцій стала зустріч заступника міністра закордонних справ Польщі Марціна Босацького з послом України Василем Боднаром. Польська сторона висловила офіційний протест та «глибоке невдоволення» рішенням про присвоєння українському підрозділу почесного найменування «імені Героїв УПА». У Варшаві наголосили, що цей крок є болючим для багатьох поляків і може негативно вплинути на польсько-українські відносини.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський також заявив, що розчарований тим, що президент Володимир Зеленський не врахував польської історичної чутливості. Водночас він застеріг від загострення історичних суперечок між Варшавою та Києвом.
Речник польського МЗС Мацей Вевюр заявив, що Варшава «однозначно негативно» оцінює присвоєння підрозділу імені «Героїв УПА». За його словами, таке рішення ображає пам’ять жертв УПА, шкодить польсько-українському діалогу та може бути використане російською пропагандою для посилення розколу між двома народами.
Водночас у польському МЗС наголосили, що в умовах російської агресії проти України складна історія не повинна ставати заручником двосторонніх відносин, а спільна безпека, солідарність перед російською загрозою та відповідальність за майбутнє Європи потребують діалогу й співпраці між Варшавою та Києвом.
Навроцький вимагає позбавити Зеленського ордена Білого Орла
Найгучнішою реакцією стала заява президента Польщі Кароля Навроцького.
Він повідомив, що на засіданні капітули ордена Білого Орла 8 червня запропонує розглянути питання про позбавлення Володимира Зеленського цієї нагороди.
«Я запропонував, щоб одним із пунктів порядку денного стало позбавлення президента Зеленського ордена Білого Орла. На жаль, президент Зеленський довів, що Україна в сенсі ментального ставлення до прославляння бандитів і вбивць з Української повстанської армії не готова бути частиною європейської родини. Адже в європейській родині не можна прославляти бандитів і вбивць, які вбивали жінок і дітей, убивали поляків. Не можна прославляти таких бандитів, не можна прославляти УПА. Я сприйняв це з великим сумом». – сказав Кароль Навроцький.
У розмові з журналістами Кароль Навроцький пояснив свою різку реакцію тим, що «прославляння УПА дало російській пропаганді багато пального для дезінформації». Він додав, що підтримка України у війні проти Росії та проти «бандита, яким є Владімір Путін», є стратегічною метою Польщі. Водночас він ввадає, що «так не будують відносин між народами».
Заклик позбавити Зеленського ордена Білого Орла позитивно зустріли представники частини польських правих і ультраправих середовищ, які раніше неодноразово виступали з різкою критикою підтримки України та поширювали антиукраїнські наративи.
Зокрема, депутат від «Конфедерації», Конрад Беркович привітав рішення Навроцького і резюмував, що «не буде Україна нам плювати в лице».
Влодзімеж Скалік із партії «Конфедерація Корони Польської» заявив, що Володимир Зеленський нібито має «видатні заслуги в різного роду антипольських діях», а якщо залишиться серед кавалерів ордена Білого Орла, то «ганьбитиме цей список». Він також назвав нагородження Зеленського «нечуваним скандалом», виступив проти того, що назвав «бандеризацією польської державної політики», та заявив, що Польща повинна «повернути собі незалежність», аби подібні рішення більше не ухвалювалися.
Орден Білого Орла є найвищою державною відзнакою Польщі. Його Зеленському вручив у 2023 році тодішній президент Анджей Дуда як символ особливих польсько-українських відносин після початку повномасштабного вторгнення Росії.
Валенса демонстративно зняв український прапор
Не менш емоційною стала реакція колишнього президента Польщі та легендарного лідера «Солідарності» Леха Валенси.
У Facebook він повідомив, що зняв із одягу значок із прапором України, який носив від початку повномасштабної війни.
Валенса назвав рішення Зеленського особистою образою та заявив, що воно ображає пам’ять загиблих поляків. Водночас він підкреслив, що продовжує підтримувати український народ у боротьбі проти Росії, але більше не підтримує президента Володимира Зеленського.
Заява Валенси привернула особливу увагу через його багаторічну публічну підтримку України.
Не всі підтримують жорстку реакцію
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також критично оцінив рішення Володимира Зеленського. За його словами, присвоєння українському підрозділу цього найменування «порушує нашу історичну чутливість», є тривожним для польсько-українських відносин і знову виносить на перший план питання історичних суперечок між двома народами. Туск зазначив, що кожен народ має право на власне бачення історії, однак українська влада повинна усвідомлювати, яке значення тема УПА має для польського суспільства.
Водночас польський прем’єр критично поставився і до пропозиції президента Кароля Навроцького позбавити Зеленського ордена Білого Орла, назвавши її кроком того ж порядку. Він наголосив, що польсько-українська дружба, співпраця та союз перед лицем російської загрози є безцінними для обох держав, а тому очікував би від президентів обох країн здатності піднятися над історичними емоціями.
Пізніше у соцмережі X Туск написав: «Якщо ми посваримося через минуле, хтось інший виграє майбутнє. Президент України повинен нарешті це зрозуміти. І польський теж. Поки не стало надто пізно».
Подібну позицію зайняв і міністр внутрішніх справ Марчин Кервінський. Він назвав рішення Зеленського помилкою, але водночас закликав уникати «істеричних реакцій» і пам’ятати, що головним викликом для обох держав залишається російський імперіалізм.
Водночас звучать і більш критичні голоси щодо того, як розгортається нинішня дискусія у Польщі. Польський журналіст Єжи Вуйцік заявив, що вимагати від України «бездоганного пантеону героїв» як умови європейської інтеграції є лицемірством. Він нагадав, що сама Польща вступала до ЄС, маючи у власній історичній пам’яті постаті та формування, які також викликають суперечки – від Романа Дмовського до окремих представників «проклятих солдатів». На його думку, Європейський Союз є політичним і правовим проєктом, а не «клубом історичної бездоганності», де країни оцінюють за їхні національні пантеони.
Позицію Вуйціка підтримав польський журналіст, лауреат конкурсу Grand Press Міхал Пшедлацький. Він зазначив, що для більшості поляків УПА асоціюється насамперед зі злочинами проти польського населення, тоді як для багатьох українців – із боротьбою за власну державність проти радянської, німецької та польської влади.
«У нас є темні сторінки історії, так само як і в них. Дозволити історії повністю домінувати над сьогоденням – означає грати саме в те, чого хочуть росіяни», – написав Пшедлацький.
Як відповів офіційний Київ
Увечері того ж дня на ситуацію відреагувало Українське МЗС.
Речник міністерства Георгій Тихий висловив жаль через загострення суперечки та нагадав, що протягом останніх півтора року Київ і Варшава доклали значних зусиль для розв’язання складних історичних питань. Він згадав відновлення процесу пошуку та ексгумації жертв Волинської трагедії, а також поновлення роботи Конгресу істориків.
Тихий наголосив, що бійці Сил спеціальних операцій, які ініціювали надання почесного найменування, не мали наміру образити польський народ. За його словами, для українських військових УПА є передусім символом боротьби проти імперської політики Москви, а не проти поляків.
Речник МЗС також підкреслив, що історія українців і поляків має як славетні, так і трагічні сторінки, а дискусія про минуле повинна ґрунтуватися на фактах і фаховому діалозі.
«Наша історія підтверджує, що від суперечок українців і поляків виграє лише Москва», – заявив Тихий, закликавши не допустити, щоб історичні розбіжності підірвали співпрацю двох держав у протидії російській агресії.
Як пояснюють реакцію Польщі в Україні
Скандал довкола почесного найменування «імені Героїв УПА» викликав дискусію і в Україні.
Співголова групи Верховної Ради зі зв’язків із Польщею Микола Княжицький назвав небезпечними заяви, які лунають у Польщі навколо рішення про присвоєння підрозділу ССО почесного найменування «імені Героїв УПА». На його думку, скандал виник у невдалий момент – напередодні міжнародної Конференції з відбудови України (URC 2026), яка відбудеться 25–26 червня у польському Гданську.
Княжицький застеріг, що політизація історичних питань може негативно вплинути на підтримку України та відволікає від ключових викликів, які стоять сьогодні перед обома країнами.
«Маємо бачити загрози, які є сьогодні, і знову не повернутися до минулих часів, коли Україна і Польща не мали державності через агресора. Політизація історії не додає безпеки ані українцям, ані полякам. А ми мали б говорити про безпеку, розбудову, захист, європейську інтеграцію», – заявив він.
Водночас депутат наголосив, що розмова про складні сторінки минулого має бути чесною для обох сторін і включати як злочини окремих підрозділів УПА, так і дії окремих підрозділів Армії Крайової, які сьогодні вшановують у Польщі.
Помітно, що значна частина обговорення була присвячена не лише оцінці самого рішення, але і спробам зрозуміти, чому воно спричинило настільки гостру реакцію в Польщі.
Зокрема, ця тема стала однією з центральних під час дискусії «Порушений заповіт: чому росте стіна між поляками та українцями», що відбулася на Книжковому Арсеналі в Києві 29 травня.
Модератор розмови, журналіст і речник 8-го корпусу ДШВ Вадим Карп’як звернув увагу на принципову різницю у сприйнятті Волинської трагедії в Польщі та Україні. За його словами, для поляків це не лише історичне питання, а частина сучасної національної ідентичності. Натомість для багатьох українців Волинь залишається передусім регіональною історією, яка не займає такого місця в загальнонаціональній дискусії.
«Для поляків це питання загальнонаціональне. Для українців це частина історії, але не те, що визначає сучасний порядок денний. Ми живемо в умовах війни з Росією і часто вважаємо, що спершу потрібно розв’язати питання виживання держави, а вже потім повертатися до історичних суперечок», – зазначив Карп’як.
Письменник Андрій Любка говорив про асиметрію у взаємному сприйнятті двох країн. На його думку, українське питання – безпекове, політичне та суспільне – перебуває в центрі польської дискусії, тоді як Польща значно рідше стає предметом широкої уваги в Україні. Любка зазначив, що ставлення до України давно стало одним із важливих елементів польської внутрішньої політики: політичні сили змушені чітко визначати свою позицію щодо України, зокрема для мобілізації власного електорату. Саме тому теми, пов’язані з українсько-польською історією, нерідко набувають у Польщі значно більшого суспільного та політичного резонансу, ніж в Україні. Він також зазначив, що для багатьох поляків тема Волинської трагедії поступово вийшла за межі регіональної історії та стала одним із важливих елементів сучасної польської ідентичності, якою для українців є, наприклад, Голодомор.
Коментуючи нинішній скандал, Любка навів приклад іншого рішення, яке майже не привернуло уваги в Польщі. За його словами, у лютому цього року 190-й навчальний центр Сил безпілотних систем отримав почесне найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука. Тоді це не викликало помітної реакції.
«Ніхто про це не говорив, бо там не було “імені Героїв УПА”. Просто не прозвучало це тригерне слово, яке одразу впало на ці “вентилятори”», – зазначив письменник.
Що означає УПА для більшості українців
Як і підкреслили багато коментаторів, корінь нинішнього конфлікту є у різному сприйнятті діяльності УПА. «Читаючи польських коментаторів та деяких коментаторів з України, які вже давно стали громадянами Польщі, розумієш, що вони абсолютно не встигають за змінами в Україні. Я чудово розумію польську вразливість на слово “УПА”, але бачу цілковиту відсутність у Польщі розуміння того, чим тепер є УПА для більшості українців. Польща не встигає розуміти Україну і це дуже засмучує. Тема УПА вже перестала бути темою, яка багато років роз’єднувала українців. І саме повномасштабна війна сильно вплинула на це», – підкреслила у своєму дописі коментаторка польсько-українських подій, головна редакторка «Українського альманаху» Ольга Попович.
Те, що ставлення до УПА в Україні суттєво змінилося, підтверджують і соціологічні дослідження останніх років. Вони показують, що для більшості українців УПА асоціюється не з польсько-українським конфліктом часів Другої світової війни, а насамперед із боротьбою за незалежність України та спротивом радянському і російському пануванню.
У квітні 2022 року, опитування соціологічної групи «Рейтинг» показало, що 71% українців позитивно ставляться до воїнів УПА, а 81% підтримують визнання ОУН і УПА учасниками боротьби за державну незалежність України.
За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного на замовлення Міністерства культури та інформаційної політики України, 68% дорослих жителів країни вважають боротьбу ОУН і УПА позитивною подією в історії України. 69% опитаних погодилися з твердженням, що під час Другої світової війни ОУН та УПА боролися з усіма силами, які посягали на незалежність України.
За даними опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та Київського міжнародного інституту соціології, проведеного у 2023 році, 70% респондентів, які знають про УПА, погодилися з твердженням, що Українська повстанська армія «заклала традицію спротиву агресору». Також 73% опитаних, які були обізнані з діяльністю УПА, після початку повномасштабної війни висловлювали до неї позитивне ставлення.
Дослідження також показало, що 78% респондентів вважають досвід УПА корисним для ЗСУ та руху опору, а 74% переконані, що пам’ять про УПА мобілізує українців на боротьбу з Росією. Крім того, 52% українців називають головним ворогом УПА СРСР, ще 48% – «усіх, хто посягав на свободу та незалежність України», тоді як Польщу обрали лише 6% опитаних.
Водночас польсько-український конфлікт часів Другої світової війни залишається маловідомою темою для більшості українців. Лише 11% респондентів заявили, що добре знають про ці події, тоді як 51% лише щось чули про них, а 35% майже нічого не знають. Серед тих, хто знайомий із темою, лише 4% вважають, що йшлося про винищення поляків українцями. Натомість 56% схиляються до думки, що це було взаємне винищення, спровоковане СРСР та Німеччиною, а ще 16% називають його наслідком взаємної ворожості між двома народами.
Також 67% опитаних вважають, що Україна і Польща мають спільно вшанувати всіх жертв конфлікту та обмінятися взаємними вибаченнями. Лише 1% переконані, що перепросити має лише Україна, а 2% – лише Польща.
Під час презентації результатів цього дослідження його автори також звернули увагу, що українці значно краще обізнані з історією УПА, ніж із польсько-українським конфліктом часів Другої світової війни. За словами наукового директора Фонду «Демократичні ініціативи» Олексія Гараня, «ми не маємо обходити і трагічних, болісних сторінок <…> тобто попереду ще багато роботи».
Ці результати допомагають зрозуміти, чому рішення про присвоєння підрозділу найменування «імені Героїв УПА» в Україні переважно сприймається як вшанування традиції боротьби за незалежність і спротиву російській агресії.
З іншого боку для більшості поляків УПА насамперед асоціюється з Волинською трагедією 1943–1944 років. Польська держава офіційно кваліфікує ці події як геноцид польського населення. Саме тому будь-які державні акти вшанування УПА регулярно викликають гостру реакцію польського суспільства та політиків.
Останніми роками історичні суперечки неодноразово ставали причиною криз у відносинах між Києвом і Варшавою, хоча після початку повномасштабної війни Росії обидві сторони намагалися не допустити їхнього домінування над питаннями безпеки та підтримки України.
Що далі
Думка про те, що від польсько-українських суперечок виграє Росія, давно не є новою. Її повторюють щоразу, коли історичні конфлікти повертаються в центр уваги. Проте нинішня суперечка вкотре нагадала, наскільки легко такі конфлікти здатні відсунути на другий план питання, у яких інтереси Києва та Варшави залишаються спільними. Саме тому пошук взаєморозуміння між українцями та поляками є не лише питанням історичної пам’яті, а й питанням безпеки обох держав.
Скандал навколо найменування «імені Героїв УПА» вкотре показав, що Україна та Польща часто говорять про одне й те саме минуле, але вкладають у нього різний зміст. Для більшості поляків УПА насамперед асоціюється з Волинською трагедією, тоді як для більшості українців – із боротьбою за незалежність і спротивом російському та радянському пануванню.
Водночас дискусія показала й інше: навіть у Польщі з’являються голоси, які закликають зрозуміти українське бачення історії, так само як в Україні дедалі частіше намагаються зрозуміти, чому тема Волині залишається настільки важливою для поляків. Поки що таких голосів, можливо, не більшість, однак саме в готовності побачити історію очима сусіда, а не нав’язувати йому власну версію минулого, може полягати один із небагатьох шляхів розірвати замкнене коло подібних суперечок.
Оксана Кузьменко