У Польщі вже тридцять років існує українська скаутська організація Пласт. Про те, чому варто поповнювати її ряди і що чекає майбутніх пластунів, розповідає голова організації Олена Боднар.
Хто віднайде себе в Пласті?
Пласт – це середовище для дітей, молоді та дорослих. У ньому не пливуть за течією, а формують дійсність навколо себе. Це місце для тих, хто шукає українського й кому близькі українська мова та культура. Тут буде добре людині активній, котра хоче щось довкола себе організувати й шукає цікавих пригод. Пласт – це група, а не індивідуальна праця. Тут більшість активностей відбувається в команді, у якій можна знайти друзів на все життя. Це також самовдосконалення – з віком і пластовим досвідом збільшується відповідальність, яку людина бере на себе в різних завданнях. Під час наших таборів і мандрівок бувають моменти збільшеного навантаження, звісно, адекватно до віку та можливостей, і людина мусить діяти в нестандартних для себе умовах. Для когось викликом буде ніч у наметі й самостійне приготування їжі, для когось – виїзд без мами й тата. У нас виклики сприймаються як можливість випробовувати й формувати себе. Немає такого, що у Пласт приходять виключно патріоти та спеціалісти з виживання на природі.
А чим саме в основному керуються потенційні члени організації?
Хтось хоче випробувати себе на природі, а комусь подобається пластовий однострій чи пізнавальні ігри та майстерки. Але це все відбувається в комплексі й не можна вибрати щось одне. Це стосується й українства. Часто до нас потрапляють люди не дуже національно свідомі, і потім усе змінюється. Інакше не може бути, бо серед головних пластових обов’язків першими є вірність Богові та Україні. Якщо хтось не визнає тих цінностей, то раніше чи пізніше не буде себе добре почувати в Пласті.
Буває, що люди відмовляються?
Одні йдуть, інші навпаки – переконуються, що це для них. Пласт – це цінності й певна конкретна методологія: модель праці, де через гру, цікаві завдання та виклики людина здобуває знання. Але ідеальних методів не існує, тому комусь щось може не підійти. Коли набирається гурток чи рій, то його склад із часом міняється й стабілізується. Це, власне, стандартний процес. З іншого боку, наш метод використовується вже понад сто років, і весь час, попри історичні невигоди й заборони, Пласт існує, розвивається та збільшує кількість членів. Отже, наш метод, як видно, під захистом.
Як пройшло святкування 30-ліття організації у Польщі?
З огляду на пандемію, воно дещо розтягнулося в часі. Деякі урочистості відбуваються онлайн. Плануємо провести ще «віртуальну ватру». Однак сподіваємося, що в серпні наступного року зможемо організувати більшу зустріч із представниками різних поколінь пластунів. Тож питання 30-ліття не закривається до наступного літа.
Як виглядає структура «Пласту» в Польщі?
Після тридцяти років функціонування в рамках Об’єднання українців у Польщі з червня ми юридично оформились як окреме товариство. Це означає, що наново будемо реєструвати членів і тоді точно знатимемо, скільки нас є. Зараз можна вважати, що Пласт у Польщі – це щонайменше сто осіб. Місто Вроцлав є нашою найбільшою станицею, активні ще осередки в Любліні та Варшаві. Тут регулярно відбуваються новацькі або юнацькі сходини. Ми постійно шукаємо волонтерів в інших містах. Особливо нам важливі дорослі члени, які становлять основу розвитку організації. Вони можуть бути постійними виховниками або інструкторами. Тому ми залучаємо людей, які мають знання, наприклад, із медицини, інформатики чи рукоділля. А також тих, хто міг би організувати події для дорослих, бо хочемо розвивати дорослий волонтерський пластовий рух у Польщі. Радо приймемо також адміністративну підтримку організації, якщо йдеться про менеджмент, фінанси, комп’ютерні системи, графіку тощо. Цікавим і дуже позитивним явищем є те, що багато батьків залучаються до Пласту, бо хочуть, щоб їхні діти мали організацію у своєму місті. Це позитивне явище, бо такі батьки організовують українське середовище не тільки своїм дітям. Там, де створюється пластовий осередок, дуже часто активнішою стає вся українська громада.
Отже, що може зробити людина, яка хоче створити Пласт у своїй місцевості?
Вона просто повинна до нас написати в мережі Facebook. На цю мить це найкращий спосіб зв’язку, оскільки наша інтернет-сторінка знаходиться на ремонті. Доступна буде з листопада за адресою – plast.org.pl. Волонтерам, які схочуть організувати Пласт у себе, ми надаємо підтримку менторів, матеріали та організуємо тренінги, зокрема і в Україні. Новий осередок має також постійну підтримку від нас, тобто Крайової пластової старшини.
Щодо організації ти вживаєш окреслення «велика гра». Чому?
Бо Пласт є великою грою, у якій ідеться про отримання задоволення, проведення часу з друзями та досягнення чергових ступенів розвитку. Саме за допомогою гри ми передаємо знання. Наші заняття не виглядають так, що хтось стоїть біля дошки, а всі інші записують у зошит. Це завжди буде завдання, де треба пошукати розв’язання, підготувати презентацію тощо. У Пласті люди мають дуже добре себе почувати й розвивати здібності в нетрадиційний спосіб.
На чому зосереджується ваша діяльність?
Тут важливий наш основний поділ членства на такі категорії: новацтво (діти 6 до 11 років), юнацтво (12–17 років), старші пластуни і сеньйори (дорослі). Зараз ще створюємо категорію пташатка – маленькі діти від 2 до 5 років. Це єдина категорія, де заняття відбуваються разом із батьками. У програмі новацтва є багато ігор, майстерки, співи, мандрівки та міні-мистецькі вистави. Новацтво має також свій однострій і відзначки. В юнацтві все доповнюється завданнями, які вимагають організаційної активності та відповідальності. Тут, наприклад, пластунові доручається організувати для всіх одноденну мандрівку. Взагалі тут є вже більше елементів функціонування на природі в таборах, із проживанням у шатрах і самостійним готуванням їжі. Старші можуть у нас розвивати виховницькі здібності. Виховник має допомагати в розвитку молодої людини, але не може їй нічого нав’язувати. Тут треба пам’ятати, що малі діти і молодь, з одного боку, дуже відкриті, а з другого – вразливі на фальш. Разом із тим наш виховник – не няня, а людина, яка, працюючи з дітьми, постійно працює над собою. Дорослі в нас мають можливість розвивати й організаторський хист. Оскільки в новацтві та юнацтві є складена стежка розвитку, тож дорослі просто можуть іти в таку ділянку праці організації, яка їм найбільш цікава.
Як ти сама потрапила в Пласт?
У 2000 році я поїхала в новацький табір. Мене там захопило все, включно з одностроєм виховників. Це був час, коли я сама вперше випрала свої шкарпетки. Потім були юнацькі табори з романтикою перебування на природі, нічними ватрами тощо. Згодом у Пласті я відкрила для себе лідерські можливості, які тут можна добре розвивати. Організувала Пласт в українській школі в Білому Борі, і так моя велика гра триває до сьогодні. Дуже її рекомендую.
Що здобуте у Пласті потім може придатися в щоденному чи професійному житті.
Безумовно, зарадність і самоорганізованість. Пластун проявлятиме ці риси у всіх сферах життя. Він завжди буде таким працівником, який вирішуватиме проблеми без паніки і зуміє організувати собі багато простору для праці.
Пластуни разом із польськими гарцерами вже другий рік поспіль беруть участь в акції «Полум’я братерства». В її рамках у Польщі та Україні вшановують пам’ять воїнів Української народної республіки. Яке значення має ця акція?
Вона будує позитивний настрій наших відносин. Сторінку акції у Facebook вподобало кілька тисяч осіб, а з коментарів бачимо, що багато поляків не усвідомлювали того, що українці доклали зусиль до перемоги над більшовиками у 1920 році. А також що після перемоги українські союзники були не надто добре потрактовані.
Зі свого боку, ми зустрілися зі словами подяки за пам’ять про тих воїнів. Основне завдання цієї акції – показати, що добрі польсько-українські відносини можливі і що ми разом можемо перемагати. Ми демонструємо також, що спільний союз проти імперіалізму Росії надалі залишається актуальним. Крім цього, укріпилася наша співпраця з польськими гарцерами, і в майбутньому можливі інші цікаві проєкти. Варто зазначити, що цього року акція відбувалася в понад 30 містах і, що важливо, подекуди, де не знайшовся український партнер, проводили її самі поляки. Українці в Польщі ще усвідомлюють, що в їхньому місті колись жила людина, яка була в рядах армії УНР! Це символ зв’язку нашої нацменшинної і центрально-української спадщини.
Чи сучасні мігранти долучаються до праці організації?
Тридцять років тому Пласт у Польщі відновлювали перш за все місцеві українці – нацменшина. Проте з 2014–2015 років у Польщі щораз більше людей з України, яких ми долучаємо до організації. Наша позиція полягає в тому, що потрібно єднати мігрантів та нацменшину. Пласт має бути простором, у якому ці дві групи зустрічаються, пізнають одна одну й разом діють – грають у велику гру. Взагалі тема, хто звідки походить – з Польщі чи України, якось у нас не виникає надто часто. Ми стараємося залучати всіх. У Крайовій пластовій старшині є люди, які приїхали з України, і вони також створюють наші осередки, особливо активно у Вроцлаві та Любліні.
Розмовляв Григорій Сподарек