Польща із визнанням України випередила увесь світ

0

Двадцять років тому Україна стала самостійною державою. 1 грудня 1991 року 90,32 % громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України.

Усенародне волевиявлення відкрило дорогу до визнання України світом. Першою це зробила Республіка Польща 2 грудня 1991 року.

– Нам дуже хотілося першими визнати незалежність України, – згадував свого часу Ян-Кшиштоф Бєлецький, який у 1991 році стояв на чолі польського уряду. – Пам’ятаю, що референдум проходив у вихідні, і ми зробили все можливе, аби дипломатична нота польського МЗС з визнанням суверенної України була надіслана з Варшави якнайшвидше.

Вітання з утворенням незалежної країни 2 грудня 1991 року надіслав на адресу новообраного президента України Леоніда Кравчука глава польської держави Лех Валенса.

На декілька годин від Польщі відстала Канада. А от Російській Федерації знадобилося більше часу, щоб оговтатися від несподіваних для Москви результатів українського референдуму. Росія визнала нового південно-східного сусіда 5 грудня. До кінця року суверенітет держави над Дніпром ствердили понад півсотні країн, у тому числі США, Велика Британія, Німеччина та Італія.

Чому Польща чекала на результати всеукраїнського референдуму? Чому не можна було визнати незалежність України раніше?
– Такої можливості не було, – наголошував Л. Валенса. – Існували побоювання, що такий крок з боку Варшави може нести небезпеку. Ми боялися «радянського ведмедя».

Як наслідок, протягом літа-осені 1991 року незалежність України привітали обидві палати польського парламенту, а з офіційним визнанням Варшава вирішила зачекати. Проте, для польських політиків це був період «великих емоцій та великих надій» – зазначав президент Польщі у 1995–2005 роки Александер Кваснєвський. «Ми прагнули виправлення великої історичної помилки кінця Першої світової війни, коли Україна, побувши декілька місяців самостійною, втратила свою незалежність», – продовжив екс-президент.

Україна та Польща дуже швидко встановили дипломатичні відносини. Першим представником Республіки Польща в Києві став Єжи Козакевич (у 1992–1993 роках – тимчасово повірений, а в 1993–1997 роках – надзвичайний і повноважний посол РП в Україні). У Варшаві Україну першим представляв Теодозій Старак (1992 рік – тимчасово повірений), а першим послом став Геннадій Удовенко (1992–1994 роки).

У 1991 році здійснилася мрія видатних поляків, які прагнули відродження української держави. Серед десятків прізвищ варто згадати передусім головного редактора польського еміграційного журналу «Культура» Єжи Ґєдройця, який очолював ціле покоління польських інтелектуалів. Як згадував Л. Валенса, польські політики кінця ХХ століття, мріючи про вільну Україну, виконували заповіт минулих поколінь…

Андрій ШЕРЕМЕТ


Share.