Польські реакції на імміграційну кризу в ЄС - Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Польські реакції на імміграційну кризу в ЄС

0

У Польщі 2015 рік запам’ятається початком широких суспільних дискусій на тему мігрантів та біженців, які живуть поряд із поляками або які можуть оселитися в недалекому майбутньому. Поки що в цих дебатах стереотипи виграють на тлі знань та оцінок експертів.

Лише 5% – саме стільки мешканців Польщі готові дозволити вихідцям з Африки та Близького Сходу приїхати та залишитися на довгий термін у своїй країні, ще 37% готові надати втікачам притулок, проте виключно на короткий час. Такими є результати опитування Центру дослідження громадської думки (CBOS), проведеного в грудні. Хоч Польща не є ані метою, ані частиною маршруту, яким біженці дістаються до Західної Європи, – імміграційна криза, з якою стикнувся Євросоюз, цього року стала темою номер один для польського суспільства. У ХХІ столітті завдяки Інтернету відродився мотив Польщі як фортеці на підступах до християнської цивілізації, родом із XVII сторіччя. Соціологи доводять: таких войовничих борців за «Польщу для поляків» найбільше серед молоді, мешканців маленьких та середніх міст з середньою освітою.

Польська біда - Що думаєш про біженців, приймати їх? - Так! Поділимося з ними тим, що маємо! Джерело: www.zbierak.pl

Польська біда
– Що думаєш про біженців, приймати їх?
– Так! Поділимося з ними тим, що маємо!
Джерело: www.zbierak.pl

Завдяки ЗМІ, які цього року вивели на перші шпальти тему небезпечних мандрівок біженців через Середземне море до ЄС, польське суспільство долучилося до дискусії, яка у Британії, Франції чи Німеччини триває щонайменше кілька років. Де баланс між захистом прав людини та захистом прав громадян? Чи дозволяти біженцям оселитися в ЄС на довший час? Що з допомогою людям, які не потрапляють під статус біженця, визначений у Женевській конвенції? Як інтегрувати втікачів у європейські суспільства? Чи потік біженців вплине на рівень терористичних загроз? Експерти нагадують: Європа вже мала справу з великими міграційними потоками, хоча б на початку 1990-их. Тоді до 12 країн-членів ЄС прибуло майже 700 тисяч біженців – для порівняння, нині до 28 держав прибуде мільйон. Однак велику кількість громадян, а нерідко й високопосадовців охоплює паніка.

Здавалося б, побоювання поляків мають розвіяти цифри: 7 тисяч біженців, яких Варшава погодилася прийняти в рамках системи євросоюзних квот, для країни з 38-мільйонним населенням є краплею в морі (до того ж, за перебування біженців у польських осередках заплатить ЄС). Однак обговорення проблеми біженців, особливо після листопадових терактів у Парижі, супроводжували емоції. За температурою вони були зіставні з такими, що традиційно викликають розмови про аборти чи легалізацію партнерських відносин.

"Пливемо до Польщі, аби збагатити вашу культуру" Джерело: wiernipolsce1.wordpress.com

“Пливемо, аби збагатити вашу культуру”
Джерело: wiernipolsce1.wordpress.com

Масова істерія часом призводила до кумедних випадків: восени на південному заході Польщі поблизу Карпача стурбовані громадяни викликали поліцію, бо зауважили групу темношкірих чоловіків з незрозумілим акцентом. Охоронці правопорядку прибули вмить, але замість втікачів з Сирії знайшли… групу туристів з Мальти, частини Євросоюзу! Над справою посміялися, проте загалом наслідки міграційної кризи в Польщі сумні: побиття закордонних студентів, спалення ляльки єврея у Вроцлаві, настирливі дзвінки батьків до шкіл – чи їхні діти напевно не вчитимуться з біженцями, адже, як сказав відомий політик, ті можуть привезти грізні інфекційні хвороби.

Іммігранти і вибори

У Польщі число іноземців менше 1% населення – це один з найнижчих показників у ЄС. У польських містах немає районів їхньої концентрації, подібних до паризької Сен-Дені, а кількість мечетей можна порахувати на пальцях. Та це не завадило ультраправим організаціями збирати кількатисячні натовпи на мітингах «Ні для іммігрантів»: такі зібрання пройшли майже у всіх великих містах Польщі. Були й контрманіфестації під девізом «Ласкаво просимо біженців». Однак загальна картина не дає приводів для оптимізму: зменшився відсоток поляків, задоволених членством країни у ЄС, канцлер Німеччини Анґела Меркель перетворилася на «ворога №1», менше людей хотіли б бачити своїми сусідами або свояками іноземців. На початку осені більше половини поляків вважала, що араби можуть становити небезпеку для їхньої країни.

Дискусія над імміграційною кризою в Польщі не була пошуком компромісу, а звелася до обміну закидами між ультраправими та лівими. Одні пропонують зачинити двері, інші – приймати всіх, хто в потребі. Одні розповідають про шаріат та халіфат, інші нагадують про польських біженців під час Другої світової та бачать майбутнє Європи у мультикультуралізмі. Імміграційна криза зіграла на руку правим політичним партіям під час парламентської кампанії – на податливий ґрунт потрапили лозунги «Права і справедливості», Павела Кукіза та Януша Корвіна-Мікке, мовляв, не варто піддаватися натискам Брюсселя і це не Польща відповідає за наслідки колонізації Африки та війну в Сирії. Хоч ніхто з учасників кампанії, поза партією «Разом», не пропонував застосовувати принцип «широко відкритих дверей», бали на імміграційній тематиці заробляли ті, хто голосніше кричав «ні».

Криза та українські мігранти в Польщі

Справа біженців під час виборів переплелася з більш широкою справою мігрантів. Однією з проблем польської публічної дебати з міграційних питань стало те, що чимало політиків та лідерів громадської думки вживають терміни «біженець» та «мігрант» як синоніми. Радикалізація настроїв у питанні прийому біженців рикошетом відбилася на ставленні до трудових мігрантів.

Найбільшою групою серед іноземців у Польщі залишаються українці: міграційний потік з України під впливом конфлікту на сході держави та економічної кризи тільки зріс. За підрахунками польського Управління до справ іноземців, громадяни України у 2015 р. отримають близько 50 тисяч дозволів на тимчасове та постійне проживання. Понад 700 тисяч шенгенських та національних віз українцям видали польські консульства. Статистика вказує, що принаймні третина отримувачів перебувала у Польщі понад місяць. Протягом першого півріччя польські працедавці видали близько 190 тисяч декларацій про бажання прийняти на роботу громадян України. У пресі можна побачити статті – українці стають ліками від демографічної кризи. Водночас міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський натякнув, що Польща страждає через трудову еміграцію, тому кількість місць для заробітчан обмежена.

Зросла кількість українців, які шукають у Польщі притулку. Порівняно з кількома десятками заявок кілька років тому маємо понад 2 тисячі заявників, які звернулися по статус біженця цього року. Для громадян України рішення є позитивним в одиничних випадках – польська влада послідовно тлумачить, що більшість території України не охоплена конфліктом, отже знайти притулок можна там. Натомість під час виборчої кампанії до Сейму та Сенату від представників майже усіх політичних партій, зокрема колишніх та теперішніх членів польського уряду, можна було почути про «тисячі українських біженців». Хтось «скромно» обмежувався 50 тисячами, проте можна було почути й про півмільйона втікачів з України. Подібні перекручування фактів не лише шкодять предметній розмові на тему міграції до Польщі, а й створюють негативний образ українців у польському суспільстві. У масовій свідомості біженець – це той, кого повністю утримує країна перебування, хто живе за гроші платників податків.

У контексті імміграційної кризи в ЄС дискусія про українську міграцію в Польщі нерідко перетворювалася на постулат: «краще вони до нас, ніж мусульмани». Водночас чимало українців помітило погіршення ставлення до себе у Польщі – ксенофобська риторика Інтернет-коментаторів стала голосом вулиці. Аж 35% поляків в опитуванні, проведеному компанією «Ipsos», припускають, що українці можуть становити загрозу для їхньої країни. До того ж, 40% вважають, що іноземці шкодять місцевому ринку праці.

Перевезення до Польщі етнічних поляків з Маріуполя та околиць. Фото: TVN

Проблеми ЄС з прийняттям біженців посприяли зростанню популярності в Польщі іншої теми – репатріації. Праві кола поставили питання ребром: чому, мовляв, приймаємо біженців, а не своїх співвітчизників? На проблему репатріації під час виборів особливо вказувало «Право і справедливість». Тепер новий польський уряд планує збільшити фінансування програми репатріації поляків з Росії та Казахстану. Розглядається проект закону, який дозволить власникам карти поляка отримувати громадянство через 1 рік проживання у Польщі. Широке висвітлення в ЗМІ мало перевезення до Польщі етнічних поляків з Маріуполя та околиць. На відміну від прийняття сирійців чи еритрейців, такі дії уряду користуються значною підтримкою громадськості.

Олена БАБАКОВА

Share.