28 жовтня в мистецькій галереї «Prześwit» у Варшаві відкрилася персональна виставка української художниці Ганни Шумської «Поміж». Експозиція є підбиттям підсумків піврічного перебування мисткині у Варшаві на стипендії міністра культури Польщі «Gaude Polonia».
Проєкт об’єднує власний міграційний досвід художниці з досвідом інших мігрантів, почуті від друзів історії, архіви пам’ятних сімейних фотографій та архітектури історичної кам’яниці на вул. Freta 39 в історичній частині міста. На виставці представлені живописні роботи, колажі та відеоінсталяція. Світлини, використані для приготування виставки, походять з приватного архіву художниці, учасників анімаційного фільму – українців і українок, які проживають у Варшаві, а також з Архіву усної історії Дому зустрічей з історією та центру «KARTA» у Варшаві. Окрім колажів та живописних робіт, у вікні галереї художниця розмістила псевдовітраж з архівних фото.
«На створення проєкту мене надихнула книжка, видана Домом зустрічей з історією, “Warszawiacy nie z tej ziemi” (“Варшав’яни не з цієї землі”). У ній зібрані розповіді різних людей, варшав’ян із різних країн, які я спочатку хотіла використати, але згодом зрозуміла, що хочу описувати історії людей, з якими можу особисто зустрітися, і що мене цікавить життя нових жителів Варшави. Я вирішила зосередитися саме на історіях українців. Мені було цікаво дослідити, хто такі корінні жителі, чому ми вирішуємо, що наші корені мають бути там, де жили наші предки. Поняття сталого дому в сучасному світі стає все менш актуальним, набуває іншого сенсу. Люди все вільніше мігрують по всьому світу, зміна місця проживання стає все легшою. Це стало нормальним, природним процесом. Звісно, коли це добровільна міграція, а не вимушена через, наприклад, війни, катаклізми чи переслідування. Мені цікаво, чому люди вирішують ототожнюватися з якимсь конкретним місцем, землею, територією. Насправді історії наших предків, пам’ять залишається з нами, куди б ми не поїхали, вони не мають конкретного місця, будинку. Спогади про рідних залишаються на сімейних фотографіях, але без нашої пам’яті люди на фотографіях втрачають свою індивідуальність. Звісно, ми ставимо пам’ятники, створюємо музеї у конкретних місцях, але основна пам’ять про наших предків – всередині нас. Мені було цікаво поєднати цю пам’ять про предків, пам’ять новоприбулих мешканців із пам’яттю міста Варшави, яке має зовсім іншу, свою, історію, важку, травматичну», – розповідає художниця.
Одна із відеоробіт на виставці була створена Ганною Шумською під час українсько-німецької резиденції «Two Roots». Ця праця складається з історій учасників резиденції про родичів, які емігрували, яких вони ніколи не бачили, про втрачені зв’язки. Друга робота – анімація, що повстала на основі інтерв’ю з учасниками майстер-класів, які Ганна Шумська організувала в Українському домі у Варшаві. Матеріалом для відеороликів стали їхні особисті історії та роздуми на тему родинного дому, пам’яті, життя поміж двома домівками, різними культурами, паралелями реальностей, а також спогади про рідних, які залишилися в іншій країні. Розмова записана змішаними мовами, речення почергово змінюються з польської на українську, перетворюючись у спільну мовну лінію.
«Я багато працювала з архівами, знайшла випадково фото польки, у якої було багато світлин в українському національному вбранні. Інша жінка, теж полька, довго жила в Україні, але під час Другої світової війни була змушена емігрувати. Ці випадкові знахідки, люди надихнули мене на створення колажів, у яких поєднано їхні фото зі світлинами з приватного архіву. Також я організувала воркшоп в Українському домі з українцями, які живуть у Варшаві. Запросила учасників зустрічі поділитися своїми родинними історіями, сімейними фотографіями, створити свої колажі. Так вони стали співучасниками мого проєкту. Під час зустрічей, розмов із людьми я також зрозуміла, що для мене не настільки важливі історії предків, як мої власні переживання, думки про дім, про вкорінення, про життя на дві країни. Мені цікавіші оповіді людей, які емігрували, як і я. Це наша спільна історія. Узагалі усвідомлення своєї ідентичності стає більш гострим, коли ти переїжджаєш в іншу країну. Мені важлива тема міграції. Я хотіла зробити видимими людей, які часто є непомітними, намагаються вписатися в оточення, можливо, бояться відрізнятися. Проєкт дуже розрісся, я планую продовжувати працювати з цією темою. У мене з’явилося дуже багато думок, ідей, проблем», – ділиться Ганна Шумська.
Ганна Шумська – народилася у 1993 році в м. Червоноград (Львівська область). Візуальна художниця працює з живописом, рисунком, інсталяцією у поєднанні з новими медіа, такими як анімація і відеопроекція. Аспірантка Художньої академії у Ґданську. Закінчила факультет живопису й рисунку в Університеті мистецтв у Познані й Монументальний живопис у Львівській національній академії мистецтв. Учасниця індивідуальних і групових виставок, резиденцій в Україні, Польщі та Німеччині.
Іванна Берчак
Читайте також: Матеріалізація візуального. Про виставку Ганни Шумської «Територія конфлікту»