У Познані в галереї MONA INNER SPACES за підтримки фонду «Mediations Biennale» відбулося відкриття виставки молодих українських художників під назвою «Резиденція» («Rezydencja»).
Проект є презентацією робіт, створених художниками під час перебування на одній із найбільших культурних стипендіальних програм «Gaude Polonia». Свої роботи представили також художники, які брали участь в програмі минулих років, але чиї художні шляхи і досі регулярно перетинаються Познані.
Проект «Резиденція» є прикладом того, як за короткий період перебування в іншій країні можна побудувати мережу контактів, а також створити проект на основі культурного обміну.
Художники-учасники цьогорічної мистецької резиденції у Познані це: Марія Дроздова із Харкова, Юрій Коваль зі Львова, Степан Рудик з Ізмаїла, Петро Ряска з Ужгорода, Віталій Шупляк зі Львова, Дмитро Микитенко з Луцька, Анатолій Татаренко з Донецька і Блажей Патрик Русін із Познані. Куратором виставки виступила Катажина Кухарська.
Кожна із робіт — це відображення індивідуальності, своєрідне бачення художником своєї участі в «Резиденції» та свого внеску до неї.
Юрій Коваль представив проект під назвою «Сепія». «Все, що нас оточує — це ілюзія, запроектована через нашу свідомість, це конструктивна форма, яка розширюється. Через наші бажання ми втрачаємо частинку мрії, яка від самого початку виконувала функцію збереження життєвих принципів. В проекті я поділив свої картини на дві кардинально різні частини: багатство — убогість, де багатство, в свою чергу, змінюється на деструктивний процес», — зазначив він.
Петро Ряска та його робота «Dedicated to friends» («Присвячено друзям») — це серія абстрактних портретів знайомих людей, з якими він проводив час в Познані. Кожен з них є особистістю та відіграє особливу роль в історії резиденції Петра.
Дмитро Микитенко назвав свій фото-проект «Out of Residence» («Поза резиденцією»). В розумінні автора «Резиденція» — це низка комфортних умов для творчості та саморозвитку. Його презентовані на виставці світлини були зроблені під час резиденції, але художник тоді перебував в іншому місці, тому вони формально поза резиденцією. Ці «bathtub» (ванна) та «toilet» (туалет), що викинуті десь на сміттєзвалищі у Португалії, є символом та іронією комфорту на побутовому рівні, які були не на своєму місці так само, як і він.
Поляк Блажей Русін створив роботу, що називається «Flowers are meant to smell» («Квіти мають пахнути») — це роботи, створені на основі подій та вечірок, проведених з молодими українськими митцями в Познані. Перша менша кольорова робота відображає яскравість емоцій та настрій, інша — це мурал (настінний живопис — ред.) в монохромних кольорах, що символізує якоюсь мірою смуток та перенасичення, протиріччя.
Художник Віталій Шупляк презентував проект «War Games», який він створював у певний період життя в Познані. Це відкриття галереї «Пі» та документація з подій та виставок, які там відбувалися. Головною ідеєю галереї «Пі» є те, що роботи мають бути вміщені в коло радіусом одного метра.
Єдина дівчина у «Резиденціъ» Марія Дроздова представила 2 проекти: живопис — 2 великі картини і 1 колаж, а також роботу з відео та текстом «Better terrible end than fear without end». Це абстрактні відео замальовки символічного характеру, певна своєрідна гра. Там все має свій сенс, який глядач має створити власною уявою та асоціаціями. Живописна робота та колаж під назвою «Women and deer» присвячені жіночності — на одній картині жінка розчісує волосся, гублячи з нього алмази, які падають та вбивають оленів, а навпроти жінки ніжно грають з тими ж оленями. Все нелогічно,водночас ніжно, так, як і сама жінка. Колаж представляє жінку як міфологічну істоту — бажану, таємничу, істоту з іншого виміру.
Степан Рудик презентував роботу на соціальну тематику «The Ukraine». Це іронічна, цікава, своєрідна подяка польським студентами та робітникам за місця в університетах та робочі місця, які відкрилися для українців через еміграцію поляків до Великобританії чи Німеччини. Друга його робота — це світлина «Камуфляж» — дві фотографії, на яких людина, повністю помальована у білий колір, стоїть на фоні білої стіни і білої підлоги. На неї падає світло і від цього утворюється тінь. «Біла людина на білому тлі, яка б скільки не видавалося б є чистою та невинною, все одно залишаю темну тінь», — сказав він про свою роботу.
Робота Анатолія Татаренка, фотографа із Донецька, відповідально і заангажовано представляє історію Донецька із особистої перспективи. Він дуже чітко зауважив проблему російської пропаганди і дезінформації в Західній Європі на тему своєї малої батьківщини і тому у своїй роботі він показує Донецьк зовсім з іншого боку: це нормальне місто, в якому він зростав і яке є насправді частиною Європи.
Проект «Резиденція» українських митців у Познані відображає зв’язок між художниками, який виник під час їхнього перебування на стипендії. Водночас це багатоформатна експозиція, де представлені різні техніки та медіа, різне бачення та презентація тематики. Найбільша цінність цієї виставки, за словами самих митців, це те, що на ній зібрались люди, які творили певну мистецьку спільноту разом.
Підготував Тарас Андрухович