Ще з XIX століття у Кракові існує традиція спеціально до Різдва виготовляти шопки (ясла зі сценами з життя Христа) з елементами місцевої архітектури та легенд. Щоб не дати традиції зникнути, напередодні Другої світової у місті заснували конкурс краківських шопок. З перервою на війну він існує і до сьогодні. Розповідаємо більше про традицію виготовлення шопок та про те, де їх можна побачити.
Щороку протягом грудня-лютого у Кракові для огляду доступний туристичний маршрут «Навколо шопки – прогулянка по Кракову». В цей час в різних куточках старого міста у Кракові виставлені на огляд краківські шопки – різдвяні ясла зі сценами з життя Христа, а також з відсиланнями до місцевих звичаїв, легенд та архітектури: як двометрові будинки, так і мініатюри; частина з них розміщена на зовні, інша – в будівлях.
Пройтись «шляхом краківських шопок» можна безплатно. Для цього варто завантажити мапу та путівник (доступні за посиланням). Також відбуваються екскурсії, актуальні дати яких можна відстежувати на офіційному сайті Кракова. Квиток на екскурсію коштує 10 злотих.
Також кожного року відбувається конкурс краківських шопок. Після оголошення результатів роботи переможців експонуються у палаці Кшиштофори у Кракові (площа Ринок, 35 / Rynek Główny 35). Зазвичай відвідати виставку можна до березня, проте кінцева дата може змінюватися.
Краківські шопки – історія та традиції
Театралізовані зображення з життя Ісуса Христа – першоджерела сучасних шопок і ясел – виникли в Європі ще у XIII столітті. Розпочав цю традицію святий Франциск Асізький, який за допомогою живих тварин та декорацій у театралізований спосіб відтворив історію народження Христа. З часом ця традиція розповсюдилась у католицькій церкві, а окремі костели та монастирі навіть почали змагатись між собою пишністю та оздобністю таких шопок. Поряд з фігурами Христа в яслах, Марії та св. Йосифа, пастушків та інших святих, в шопках почали також зображувати світських осіб.
У XVI столітті в Польщі виникли мандрівні ясла, а до їхнього змісту почали додавати патріотичні мотиви. У 1736 році познанський єпископ Теодор Чарторийський заборонив виставляти в костелах різдвяні шопки, переважно через те, що вони набули більш світського характеру і притягували до себе натовпи охочих. Натомість дозволили виставити тільки самі ясла зі статичними фігурками святих.
Традиція шопкарства у Кракові сягає XIX століття – саме з цього часу збереглись відомості про майстрів та найстарша збережена шопка – шопка Міхала Езенкайра, яка сьогодні зберігається в Етнографічному музеї Кракова. «Старий Міхал – ветеран шопок. Протягом сорока років, від 1864 року, він щозими ходить Краковом з шопкою, а восени робить шопки, стругає і прикрашає фігурки. Його шопки знані як найгарніші, а фігури – з найвитонченішим одягом. Він сам проєктує ці багаті вежі, куполи, клуатриКлуатр / krużganek — двір католицького монастиря, оточений одно- чи двоярусними галереями або масивною стіною, посеред якого знаходився колодязь., що прикрашають краківську шопку, за зразком Вавеля чи Маріацької вежі…», – так майстра Міхала Езенкайра описали в книзі з 1904 року «Краківська шопка».
Розвиток шопкарства у Кракові мав економічні причини – різноманітні майстри та будівельники в осінньо-зимовий період традиційно мали менше роботи і шукали будь-яку можливість заробити. А що Краків – місто з багатою і різноманітною архітектурою, то й шопки місцевих майстрів швидко набули власних унікальних рис. Найчастіше у своїх роботах автори шопок копіювали елементи місцевої архітектури – вежі Маріацького костелу, каплиці костелу на Вавелі тощо.
Під час Першої світової війни австрійська окупаційна влада заборонила краків’янам колядувати з шопками на Різдво. Але вже в роки ІІ Речі Посполитої місцеві майстри та краєзнавці почали відроджувати традицію виготовлення краківських шопок.
Щоб підтримати високий рівень виконання та спонукати до розвитку у 1937 році було засновано спеціальний конкурс краківських шопок. З того час, з перервою в роки Другої світової, щорічно на початку грудня на площі Ринок у Кракові під памʼятником Адаму Міцкевичу відбувається показ шопок. Цьогоріч конкурс пройшов вже увісімдесятдруге, а участь в ньому взяла рекордна кількість осіб – 245 учасників.
За час проведення конкурсу у Кракові сформувались цілі покоління майстрів, які передають технології виготовлення шопок у спадок. Наприклад у родині Маліків шопки робить вже шосте покоління.
Крім елементів краківської архітектури, шопки також оздоблюють фігурками – як традиційними героями біблійських історій, так і героями краківських легенд, або ж сучасними польськими діячами та політиками.
Майже завжди у краківській шопці можна побачити фігурку дракона, який за легендою жив у печері під Вавелем і тероризував місцевих мешканців. Або ж фігурку лайконіка – бородатого вершника у турецькому вбранні. Лайконік є уособленням іншої краківської легенди – у XIII сторіччі у свято Тіла і Крові Христових до мурів Кракова підійшло татарське військо. Татари вирішили перед нападом заночувати у Звєжинці – тоді село поряд з містом, сьогодні один з районів Кракова – і рано напасти на місто. Однак вночі група озброєних містян випередила татар і напала на них перша. Після перемоги, містяни переодяглися у татарський одяг і на їхніх конях вступили до міста – щоб налякати мешканців Кракова. Тоді все обернулось жартом. А у наші часи лайконік – бородатий вершник у псевдоорієнтальному вбранні, який пересувається за допомогою штучного дерев’яного коника, прикріпленого до пояса.
У 2018 році краківські шопки були внесені до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Анастасія Верховецька