Materiał ten jest dostępny również w języku polskim/
Цей текст також можна прочитати польською мовою
11 червня ЛГБТ хор з Харкова Queer Essence виступив з концертом в Центрі Діалогу ім. Марка Едельмана в Лодзі. Це одна з подій прайд місяця – місяця гордості ЛГБТ у багатьох країнах світу, зокрема в Україні та Польщі. Активісти борються за права людини для осіб з ЛГБТІК+ спільноти безліччю способів – від петицій і законопроєктів до інформаційних кампаній і рейв-вечірок. Про історію харківського ЛГБТ хору, як виживає ініціатива під час повномасштабного вторгнення та як пройшов виступ у Польщі – у матеріалі Дар’ї Лобанової.
У 1975 році в Філадельфії, США було засновано хор Anna Crusis – жіночий феміністичний хор, що мав на меті зробити помітнішими голоси гомо-, бі- і гетеросексуальних жінок. Перший у світі чоловічий гей-хор, San Francisco Gay Men’s Chorus, було започатковано в 1978 році. Менш ніж через місяць після першої репетиції хору, Гарві Мілк, перший відкритий гей-політик, вибраний у штаті Каліфорнія, був вбитий біля входу до мерії разом із мером Сан-Франциско Джорджем Москоном. Перший публічний виступ хору був присвячений пам’яті загиблих. Менше, ніж рік потому, 80 чоловіків зібралися в церкві на репетицію майбутнього New York City Gay Men’s Chorus (NYCGMC). Ці три хори дали початок GALA Choruses – Асоціації хорів геїв і лесбійок, учасниками якої на сьогодні є понад 250 хорів. Європейська асоціація ЛГБТК+ хорів Legato налічує 151 хор-учасник, зокрема 4 українські і 3 польські хори. Що чотири роки Legato організовує хоровий фестиваль Various Voices, щоразу в новому європейському місті. Цього року фестиваль приймає італійська Болонія. Харківський Queer Essence – один з двох хорів, що представляє Україну. Дорогою до Італії, хор виступив у Лодзі.
Хор Queer Essence з’явився у Харкові восени 2019 року. «Після розпаду першого харківського ЛГБТ хору Dorothy’s friends дуже не вистачало музичного активізму, тому ми з Максом Нєблієнко вирішили створити власний хор. Оголосили набір у соцмережах та зібрали на пробну репетицію аж 20 охочих. Назву обирали первісним складом трошки згодом. Всі учасниці та учасники пропонували свої варіанти і потім обрали той, що найбільше сподобався. Власне, назва каже сама за себе», – розповідає Юлія Бережна, співзасновниця хору.
Протягом наступних двох років виступи хору можна було побачити на багатьох правозахисних акціях: жіночих маршах, подіях Харків Прайду, мітингах і перформансах з вимогами шлюбної рівності, під російським консульством напередодні повномасштабного вторгнення.
Повномасштабне вторгнення розкидало хористів по всьому світу, проте більша частина учасників хору залишається в Україні – зокрема на тимчасово окупованих територіях. «На жаль, з кількома учасниками зараз немає зв’язку, але ми сподіваємось, що це тимчасово», – ділиться Юлія. Будинки самої Юлії та її сестри й партнерки за хором Олени Костюк розташовані на Горизонті, найсхіднішому мікрорайоні Харкова. Внаслідок боїв на околицях міста, що відбувались в лютому і березні 2022 року, у висотках навколо вибиті вікна і пошкоджені фасади, на подвір’ях все ще стоять понівечені автівки. Квартири дівчат дивом вціліли – місцями посипався тиньк і побився посуд у шафах. Рятуючи себе і дітей від війни, сестри виїхали до польського міста Паб’яниці. Ще одна учасниця хору, Оля Щебликіна, зараз живе у Вроцлаві.
Знаходячись у Польщі, хористки не лишались осторонь волонтерських ініціатив в Україні: у квітні 2022 року, під час спільного виступу на Замковій площі в Варшаві, представниці трьох харківських хорів Dorothy’s Friends, Queer Essence i Хору самотніх сердець сержанта Пеппера зібрали кошти для організації «Допомога.Харків», яка забезпечує найменш захищені категорії населення Харкова і області їжею та ліками.
«Спочатку, як багато українців у вимушеній еміграції, ми взагалі не розуміли, як жити далі. Але розуміння того, що хор – це частинка нашого існування, що не можна просто все покинути, дало сили репетирувати. Ми збиралися онлайн двічі на тиждень і кілька разів частковим складом зустрічалися у Вроцлаві», – розповідає Юлія.
Олена додає: «Зараз українська ЛГБТК+ спільнота стикається з новими викликами, і ми використовуємо мову музики, щоб голосно нагадувати про них суспільству. Одностатеві партнерства та право на справедливість під час війни стають актуальними як ніколи, і ми не втомлюємося про це говорити».
Щоб зібратись разом у Польщі, хористки буквально накопичували гроші всім світом. Завдяки підтримці великої кількості небайдужих людей і організацій, вдалося привезти учасниць з України до Лодзі. Концерт у Центрі Діалогу ім. Марка Едельмана відбувся за підтримки Фабрики Рівності – лодзької громадської організації, яка від 2009 року організовує культурні і освітні проєкти, пропагуючи сприйнятливість до негетеросексуальних і трансгендерних людей, а також рівність і боротьбу з дискримінацією.
Відкрила виступ колективу відома на весь світ після Євробачення 2021 пісня «Шум» групи Go_A. Звучали пісні виконавців Kovacs i Måneskin, українська народна колисанка «Ой ходить сон», а також дві композиції авторства учасниці хору Олі Щебликіної – «Парубочок» і «Dance with me». Окремо вразила глядачів пісня «Ой полечко поле», доповнена історією української гей-пари, що боронила землі Донеччини з 2014 року. Після загибелі партнера, хлопець-військовий вирішився на камін-аут перед батьками, проте ця історія не мала щасливого фіналу: родина зреклася сина, і він залишився сам на сам зі своєю втратою. «Над багатим сином плаче вся родина, а над сиротою – молодий хлопчина», – змінили народний текст хористи, присвячуючи композицію ЛГБТ-військовим, що захищають Україну від російських окупантів.
Влад – харків’янин, який ще до початку повномасштабного вторгнення вступив до аспірантури Католицького університету Левена в Бельгії, живе і працює в Брюсселі, звідки і приїхав на концерт у Лодзькому центрі діалогу. «Я співаю в двох ЛГБТ хорах, в Брюсселі (Sing out Brussels) і в харківському Queer essence. Сьогодні співав у Лодзі одразу після великого концерту в Брюсселі і переживав. Але співати зі “своїми” набагато краще навіть враховуючи, що харківський хор менший і наші репетиції були онлайн. Якась магія відбулася і все було дуже добре. Є ще що допрацювати, але енергія була неймовірною. Я отримав величезне задоволення від співу і просто неймовірно чекаю на фестиваль в Італії, аби представити наше місто», – ділиться він враженнями від виступу.
Олена Костюк, учасниця хору, дивиться у майбутнє з оптимізмом: «Поки що складно прогнозувати, як складеться доля хору після перемоги України, але ми з великою надією будуємо плани на майбутнє. Наразі маємо кілька ідей для аранжувань – від світової класики до новітнього українського репу».
Дар’я Лобанова