Діяльність українських організацій, які очолюють жінки, у Польщі в реаліях повномасштабної війни

У Польщі оприлюднили звіт, у якому розглядається діяльність у Польщі та Україні українських організацій, які очолюють жінки, в реаліях повномасштабної війни. Автори звіту опитали представниць 63 організацій та ініціатив в обох країнах і дізналися про їхню діяльність і виклики, з якими вони стикаються. Розповідаємо, про що ще йдеться у звіті.

Від початку повномасштабного російського вторгнення з’явилася гостра потреба у наданні підтримки людям у прифронтових і деокупованих територіях та у допомозі внутрішньопереміщеним особам в Україні. Ті ж, хто виїхав за межі країни, зокрема, до Польщі, потребували підтримки для облаштування на новому місці. Як в Україні, так і Польщі першими на ці виклики, які принесла повномасштабна війна, відреагували організації, які вже існували. У короткий термін виникло також багато нових ініціатив, які зазвичай очолювали жінки. Всі ці організації відіграли ключову роль у первинному гуманітарному реагуванні та допомозі постраждалим від війни.  

21 лютого 2025 року у фонді «Український дім» у Варшаві відбулася презентація звіту «Ледве маємо час, щоб святкувати нашу перемогу, або переосмислити те, що ми втратили. Роль українських жіночих організацій у гуманітарній діяльності в Україні та Польщі (2022-2024)», у якому досліджується діяльність українських неурядових організацій у Польщі та Україні, очолюваних жінками, в реаліях повномасштабної війни. Над звітом працювали фонд «Український дім» і організація Open Space Works Ukraine. 

Автори дослідження поспілкувалися з 63 лідерками цих організацій та ініціатив. Інтерв’ю відбувалися впродовж серпня-жовтня 2024 року. Під час проведення дослідження вдалося визначити ключову діяльність організацій у Польщі та Україні, а також дізнатися про виклики, з якими вони стикаються. 

Ознайомитись з повним звітом англійською мовою можна за посиланням. Нижче ми розглядаємо головні тези зі звіту, присвячені діяльності та викликам українських організацій у Польщі, які очолюють жінки.

Ключова діяльність українських організацій у Польщі, які очолюють жінки

Автори звіту підкреслюють, у 2022 році українські організації у Польщі та Україні, які уже існували на початок повномасштабного вторгнення, відзначилися швидким реагуванням на кризову ситуацію. До 2022 року Польща не мала досвіду гуманітарної кризи. Однак у контексті повномасштабної російської агресії, організації, очолювані українками, стали координаційними центрами для підтримки українців польським суспільством і ключовими осередками збору і розподілу допомоги, яку спонтанно пропонували місцеві громади. Раптовий наплив українських біженців спровокував, що українські організації стали свого роду «мостами» між місцевими та міжнародними рівнями підтримки. «І в Україні, і в Польщі вторгнення спровокувало безпрецедентну соціальну мобілізацію, у якій жінки-лідерки організацій відіграли ключову роль», – йдеться у звіті. 

Як зазначається у звіті,  77 відсотків організацій, очолюваних жінками, що надають допомогу українцям у Польщі, та 67 відсотків, що надають допомогу в Україні, були засновані уже після 24 лютого 2022 року.  Українські організації у Польщі зосереджують свою діяльність на допомозі українським біженцям і поширенні допомоги Україні. Таку підтримку надають як організації, які вже існують, так і новостворені ініціативи. Діяльність більшості організацій спрямована на підтримку жінок, оскільки вони є основною групою серед українських біженців. 

У 2024 році українські організації, які очолюють жінки, у Польщі фокусуються на довгостроковій підтримці українських біженців, зокрема, на легалізації, соціалізації та збереженні національної ідентичності українських утікачів від війни. Як зазначили деякі очільниці організацій, навіть у 2024 році інформаційна підтримка, допомога із житлом і матеріальна допомога залишаються актуальними. Помітно також попит на культурні заходи, на український культурний продукт, зокрема українські книги. 

Ті організації, які надають спеціалізовану підтримку, фокусуються на таких темах як допомога Україні, освітні можливості для українських дітей, професійна інтеграція, підтримка осіб, які стали жертвами торгівлі людьми та сексуального насильства, підтримка ВІЛ-інфікованих людей, арттерапія та підтримка біженців, які мають інвалідність. 

Окремим аспектом діяльності стала психологічна підтримка. У Польщі українські організації запровадили або розширили психологічні консультації для біженців. Жінки отримують психологічну підтримку не лише через безпосередню участь у терапевтичних консультаціях чи групах, але також через терапевтичні ініціативи, клуби жінок, арттерапію, майстер-класи, чи навіть спільне плетіння маскувальних сіток.

Українські організації, які очолюють жінки, допомагають українським біженцям реалізуватися на польському ринку праці. Робота, відповідно до кваліфікації – це один з основних викликів, з якими стикаються українські біженці. Тож такі організації пропонують різні заходи, які сприяють налагоджуванню зв’язків, обміну ресурсами й здобуттю необхідних навичок.

Іншими векторами діяльності таких організацій у Польщі є також проведення інтеграційних заходів між біженцями та місцевими громадами. Автори звіту підкреслюють, що для багатьох біженців арттерапевтичні майстер-класи й зустрічі стають інструментом терапії та способом побудови громади. 

Виклики, з якими стикаються українські організації у Польщі

У рамах своєї діяльності українські організації, які очолюють жінки, стикаються з різними проблемами. Автори звіту виділяють такі найчастіші виклики:

• Втома. Українські діячки у Польщі у третій рік інтенсивної роботи можуть відчувати втому та вигоряння. Ситуацію ускладнює невизначеність і ентропія пов’язана з отриманням підтримку  у діяльності. 

• Труднощі у здобутті визнання або прийняття іншими організаціями. Особливо це стосується організацій, які діють у маленьких польських містах. Також деякі інші неурядові організації стикалися з відмовою у співпраці, оскільки вони ще не були відомі. 

• Відсутність стабільності. Опитані лідерки організацій, які надають допомогу Україні зазначають, що вони працюють переважно коштом пожертв, однак це робити дедалі важче. Також лідерки організацій звернули увагу на те, що вони нерідко згідно з вимогами грантодавців мають уникати «військових конотацій», через що мусять коригувати або змінювати пріоритети. Іншою проблемою є відмінності формальних вимог грантодавців і реальної ситуації і потреб (представниця однієї організацій була здивована вимогами грантодавця описати у проєкті, скільком жінкам, постраждалим від сексуального насильства, вони планують надати допомогу найближчим часом). Також відсутність стабільності проявляється у скороченні державної допомоги для українських біженців.

• Кадрові виклики. На початку повномасштабної російської агресії більшість українських організацій у Польщі працювали переважно на волонтерських засадах. Через масовий приплив біженців ці організації почали діяти у значно ширших масштабах. Через це відбувалося збільшення персоналу. У 2024 році ці організації стикаються зі зменшенням як кількості волонтерів, так і ресурсів для наймання персоналу. Наразі багато організацій мусять адаптуватися до скорочення ресурсів і зменшувати штат.

• Догляд за дітьми або літніми родичами. Жінки-біженки часто не можуть активно брати участь у гуманітарній діяльності через те, що вони доглядають за дітьми самостійно, без допомоги інших членів родини. Часто такі жінки мають труднощі у поєднанні роботи із піклуванням про близьких. 

• Політична напруженість. Автори звіту зазначають, що цей фактор позначається на роботі багатьох українських організацій. Це, зокрема, пов’язане із міграційною стратегією, де біженців і мігрантів представляють як загрозу спокою польського населення. У Польщі зростають антиукраїнські настрої. Лідерки організацій також наголошують, що вони були свідками знущань у польських школах над дітьми українського походження (за наданими даними, дискримінація спостерігалася у 70% шкіл). Були випадки, коли самих українок, що очолюють громадські організації, звинувачували у шпигунстві й наказували покинути країну. 

• Адміністративні виклики. Очільниці організацій мають труднощі при реєстрації, пошуку бухгалтерів, які готові співпрацювати з їхніми організаціями, а також часто реєстрація на перших етапах приносить більше витрат, ніж вигоди. Йдеться про отримання більших джерел фінансування, ніж одноразові гранти. Одна з опитаних лідерок наголосила на важливості базової адміністративної підтримки й на тому, що у перші місяці повномасштабної війни процедурні питання часто залишалися поза увагою. 

Можливості для змін 

Як зазначається у звіті, у 2022 році багато очільниць українських організацій опинилися у ситуації, коли вони були вимушені використати свій попередній досвід у новому контексті. У багатьох випадках застосовувався попередній досвід, здобутий під час роботи у громадських організаціях. Опитані очільниці ініціатив раніше працювали у галузях місцевого самоврядування, права, професійного навчання, підтримки ВІЛ-інфікованих пацієнтів, журналістики, документального кіновиробництва або сфері репродуктивних прав і протидії торгівлі людьми. Ті навички, які набувалися внаслідок вимушеної міграції (знання польської та української мов, розуміння польської системи соціального забезпечення, досвід перетину кордону та перевезення товарів і культурна спільність із біженцями) перетворилися на ресурси, які сприяли гуманітарному реагуванню. Жінки, які прибули до Польщі, використали свої навички, які вони набули в Україні, для нових видів діяльності у Польщі. 

На тлі гуманітарної кризи українські організації досягли нового рівня включення у політичні дискусії. Однак вони надалі стикаються з низкою перешкод у спробах відстоювати права українських біженців. Це пов’язане як з труднощами політичного представництва українців у Польщі, так і політичною культурою, в якій домінують чоловіки. 

Лідерки організацій у Польщі розглядають свою діяльність як єдиний процес – підтримку українських біженців, допомогу Україні та розбудову потенціалу для ролі жінок у майбутньому країни. Попри те, що для багатьох роздуми про післявоєнний період в Україні здаються далеким горизонтом, багато ініціатив здійснюються з перспективою зміцнення людського капіталу для майбутнього України, зокрема, шляхом створення спільних польсько-українських проєктів.

Рекомендації

Наприкінці звіту зазначається, що як у Польщі, так і в Україні організації, які очолюють жінки, трансформували свою діяльність, підкреслюючи свою роль у гуманітарному реагуванні та відновленні. Ці організації залишаються життєво важливими сьогодні, навіть в умовах скорочення ресурсів і інших викликів. У цьому контексті автори звіту надають рекомендації для польської національної та місцевої громади й українських неурядових організацій. 

Представникам польського уряду рекомендують:

1. Мінімізувати нестабільність (невизначеність) для біженців. 
2. Посилювати співпрацю з громадськими організаціями у побудові соціальної підтримки для біженців.
3. Підтримувати громадські організації, надавши їм приміщення, які відповідають масштабам їхньої діяльності.
4. Включити українські організації до представницьких та консультаційних органів як важливі джерела інформації щодо викликів, з якими стикаються українці у Польщі.
5. Сприяти співпраці українських організацій і місцевих публічних установ.
6. Сприяти співпраці із українськими організаціями і з Україною, особливо в контексті майбутньої відбудови.

Натомість українським організаціям у Польщі та Україні надають такі рекомендації:

1. Поглиблювати співпрацю між організаціями у країні. Це стосується як українських організацій у Польщі, так і в Україні.
2. Налагоджувати співпрацю між організаціями у Польщі та Україні. Це має посприяти взаємному навчанню, обміну досвідом і спільним адвокаційним ініціативам.
3. Намагатися урізноманітнювати джерела фінансування у зв’язку з обмеженням ресурсів і поглибленням гуманітарної кризи.
4. Поглиблювати партнерські відносини з місцевими інституціями, оскільки це може принести взаємну вигоду.

Звіт підготували фонд «Український дім» (Бенджамін Коуп, Мирослава Керик, Катерина Прищепа, Олена Зоц) і організація Open Space Works Ukraine (Наталія Чермошенцева, Мар’яна Завійська, Наталія Гарасівка, Світлана Зуєва). Невдовзі текст звіту буде опубліковано польською та українською мовами.

Підготувала Тетяна Шарапова