На початку листопада у США відбулися вибори президента. За президентське крісло змагалися чинний президент, кандидат республіканської партії Дональд Трамп та кандидат від демократів Джо Байден. І хоч офіційні результати ще не оголошені, та вже зараз можемо сміливо говорити про перемогу Джо Байдена. Як у Польщі, так і в Україні слідкували за американськими виборами; медіа та правлячий політичний клас мали своїх симпатиків. Результати американських виборів одних засмутили, інших порадували.
Коли американці у 2016 році президентом вибрали Дональда Трампа, для багатьох у світі це стало несподіванкою та розчаруванням. Бізнесмен Трамп був цілковитим дилетантом і новачком у політиці, а його радикальні та агресивні заяви в ліберальному світі сприймались як виклик демократії. Після виборів американська преса (насамперед та, яка пов’язана чи симпатизує демократам) і світові медіа намагалися зрозуміти вибір американців. Самі ж прихильники Трампа часто говорили про свій вибір у ключі прагматизму: «Він буде захищати американців, представляє традиційні консервативні цінності, запровадить менші податки, вміє заробляти». Були й такі, які голосували за республіканця, бо вважали, що демократи не змогли висунути достойного кандидата. Тоді його суперницею була Гіларі Клінтон.
На виборах 2020 року виборці Трампа у своїй більшості використовували ті ж аргументи на користь голосу за нього, що й чотири роки тому. Але цього разу кандидатом від демократів став більш впливовіший і популярніший лідер – Джо Байден. Власне, з прізвищем Байдена і пов’язана справа про імпічмент Трампові, яка розглядалась у Палаті представників восени 2019 року. Ця тема піднімалася не перший раз під час президентської каденції Дональда Трампа. Уперше про імпічмент заговорили фактично одразу після виборів: мова йшла про російське втручання в американські вибори та можливу змову Трампа з росіянами. Але справа про імпічмент з 2019 року в центр уваги вивела Джо Байдена та українського президента Володимира Зеленського. Дональда Трампа звинувачували в застосуванні тиску на президента України, від якого Трамп очікував сприяння у справі розслідування причетності сина Байдена Гентера до кримінальних схем. Також Дональд Трамп згодом заявив, що це саме українці мають відношення до втручання в президентські вибори 2016 року, а не росіяни. І хоча в грудні Палата представників проголосувала за імпічмент, на рівні Сенату справа загальмувала.
Процес підрахунку голосів та фіксування перемоги Джо Байдена не обійшлися без голослівних та популістських заяв і дій Дональда Трампа. Спочатку Трамп почав заявляти про «масові фальсифікації» на користь свого конкурента, потім оголосив, що він переміг, паралельно подаючи до суду щодо «незаконного підрахунку голосів». Не зважаючи на те що підрахунок голосів показував значну перевагу Джо Байдена, Дональд Трамп не припинив юридично перешкоджати оголошенню його перемоги.
В Україні, схоже, медіа мали більше симпатії до Джо Байдена. Майже всі мейнстрімові видання наголошували на його стабільній підтримці України та жорсткій позиції щодо Росії, тим самим протиставляючи Трампові. Повідомлялось і про те, що Джо Байден кілька разів відвідував Україну, а його кандидатка на віцепрезидента Каміла Харіс послідовно засуджує російську агресію. Медійні матеріали пояснювали своїм читачам, чому для України вибір американцями Байдена є позитивною новиною та як це може допомогти в протистоянні російській агресії. Натомість проросійські медіа в Україні транслювали заяви Дональда Трампа про «фальсифікацію виборів» і запевняли, що він ще має шанс виграти. Також у проросійських медіа часто повторювався наратив про те, що «нова адміністрація Білого Дому не зацікавлена у вирішенні війни на Донбасі та буде провокувати росіян на нові конфлікти». І вибір Байдена, як подавали проросійські медіа, ще більше «узалежнить Україну від зовнішнього управління».
У Польщі медіа зі своїми симпатіями чи антипатіями до кандидатів умовно ділилися за принципом: проурядові – опозиційні. Перші цитували Трампа про «фальсифікації» і навколо цієї інформації будували свій основний переказ. Опозиційні ж медіа про перемогу Джо Байдена в основному писали в руслі «влада ПіС програла, зробивши ставки на Дональда Трампа, а це може негативно позначитися на Польщі». Траплялись у польських медіа і нейтральні матеріали, які більше повідомляли про фактичний хід виборів та підрахунок голосів і представляли основні постулати з програми Джо Байдена щодо зовнішньої політики США.
7 листопада, коли американські медіа оголосили про переможця виборів, український президент фактично одразу привітав Джо Байдена. Сам підрахунок голосів ще тривав, а Трамп себе називав переможцем, однак українська влада, як і частина лідерів демократичного світу, сміливо вітала Джо Байдена. А от польський президент Анджей Дуда виявився доволі обережним і привітав лише із «вдалою виборчою кампанією», за що одразу був підданий критиці частиною польських медіа. Симпатії правлячої партії у Польщі однозначно були на стороні Дональда Трампа, тож виграш Джо Байдена не сприйняли з ентузіазмом. Українська ж влада, схоже, свої симпатії могла змінити. З телефонної розмови, яку оприлюднила адміністрація Трампа після скарги працівника розвідки своєму керівництву, можна було зробити висновок про симпатію Зеленського до американського президента. Зрештою, своїм дилетантизмом у політиці обидва президенти були схожі між собою. Оприлюднення цієї розмови та згодом звинувачення Трампа на адресу України про нібито втручання в американські вибори радше могли остудити симпатії Зеленського. Щонайменше, явно виражених симпатій комусь одному з кандидатів під час президентської кампанії в США Володимир Зеленський не виражав. Це дає підстави припустити, що виграш Джо Байдена цілком влаштовує українську владу.
Якою на практиці буде політика нового американського президента щодо нашого регіону, маємо можливість переконатися в найближчому майбутньому, і при цьому наші симпатії чи антипатії до Джо Байдена вже матимуть другорядне значення.
Ольга ПОПОВИЧ