Заняття з релігії в польських школах дедалі частіше стають предметом дискусії серед батьків у соціальних мережах. Якщо в польському сегменті суперечки викликають здебільшого контроверсійні заяви викладачів, наприклад, висловлювання позиції щодо розлучень, запліднення in vitro, права жінок на аборт, сексуальної освіти в школах чи ЛГБТ+, то в українських фейсбук-спільнотах можна спостерігати велику розгубленість щодо того, хто і чого навчає українських дітей на уроках релігії. Відповіді батьків, чиї діти відвідують ці заняття, різняться від «вчать історію релігії взагалі» до «ходять до костьолу та вчать молитви». Що ж насправді відбувається на заняттях, та які опції залишаються неочевидними для багатьох родин?
Навіщо відвідувати заняття з релігії? Коментують батьки
У польських закладах дошкільної освіти, початкових школах і школах вищого рівня (ліцеях, технікумах та професійних училищах) викладають релігію та етику. Відвідування цих предметів відбувається за бажанням батьків або самих учнів після їхнього повноліття, проте оцінки, отримані за ці предмети, враховуються до свідоцтва про закінчення школи, а також впливають на середній бал успішності учня. Перед батьками постає вибір: погодитись на вивчення і етики, і релігії, обрати лише один з предметів, чи попросити школу про звільнення дитини від обох. В умовах, коли українські діти часто стикаються з труднощами в навчанні новою мовою, що впливає на загальну успішність, можливість підвищити середній бал за рахунок оцінки за релігію є досить поширеною мотивацією для багатьох батьків записувати дітей на ці уроки. Серед інших причин погоджуватись на відвідування дитиною занять з релігії батьки називають додаткову можливість інтеграції з класом, знайомство з польськими традиціями, бажання прищепити дитині загальні християнські цінності, або ж неможливість опікуватись дитиною, звільненою від занять, якщо ті припадають на перші чи останні уроки в розкладі.
Розмови з батьками учнів, які навчаються в польських школах, демонструють, що уявлення про те, що саме вивчають їхні діти на уроках релігії, часто дуже розмите. «Як проходять уроки релігії в семирічного сина – я точно не знаю, на запитання відповідає односкладно: “нормально”. Іноді знаходжу в його рюкзаку картинки – розмальовують Діву Марію, голубів, янголів. Довго вагалася, чи погоджуватись на відвідування дитиною цих уроків, головними аргументами “за” були додаткова практика польської мови, знайомство з польською культурою і традиціями, та небажання, щоб син додаткові дві години сам проводив у світлиці. Якби був вибір “релігія чи релігієзнавство”, не вагаючись обрала би останнє», – ділиться мати першокласника Наталя. Мама третьокласниці Тетяна розповідає: «Я хотіла, щоб у дитини було спілкування з ще одним дорослим носієм польської мови крім основної вчительки, тому записала доньку на релігію. Весною дітей-католиків готували до першого причастя, водили до костьолу на “репетиції”. На питання “що робили?” дитина відповідала “сіли-встали, поклонились, перехрестились, нічого не зрозуміло”. Уроки веде черниця, ми з нею поговорили про те, що дитина не змінюватиме конфесію, але може вивчити основні молитви польською для загального розвитку».
Добровільно чи примусово? Досвід українських учнів
Основним документом, який регламентує проведення занять з релігії в державних закладах освіти в Польщі, є Розпорядження міністра національної освіти від 14 грудня 1992 року «Про умови і спосіб організації релігійного навчання в державних дитячих садках і школах». У першому ж розділі документа наголошується, що вивчення релігії та етики в закладах державної освіти є добровільним і повинно підтверджуватись письмовою заявою батьків або самого учня в разі, якщо він досяг повноліття. Участь або неучасть у заняттях з релігії не може бути приводом для дискримінації учня будь-ким та у будь-якій формі.
На практиці ж «добровільність» участі в заняттях подекуди виявляється досить умовною. «На одних з перших батьківських зборів, на початку 2022/23 навчального року, класна керівничка особливо наголосила на тому, що українські діти мають ходити на заняття з релігії задля підвищення середнього балу, якщо вони претендують на продовження шкільної освіти в польських школах, особливо на вступ до ліцею після 8 класу. Моя старша дитина пішла тоді до 7 класу польської школи, хоча в Україні вже його закінчила, – так було простіше адаптуватись у новій школі і наздогнати польську. Наша родина ніколи не була релігійною, проте оцінки суттєво впали порівняно з українською школою, де донька була відмінницею. Перспектива підвищити середній бал, “потерпівши” пару годин на тиждень, у цілому не видалась нам аж такою поганою. Дратує тільки те, що замість додаткових занять чи іншої форми підтримки учнів з України, що дозволило б їм дійсно покращити успішність, керівництво школи наполегливо агітує за відвідування занять з релігії, заманюючи “шісткою” у свідоцтві», – коментує Катерина, яка приїхала до Варшави з двома дітьми у березні 2022 року, тікаючи від війни. За її словами, на заняттях у класі доньки немає конкретної програми чи опитувань з пройденого матеріалу, вчителька-катехеткаСвітська особа, уповноважена до викладання релігії в польських школах. Від “Катехизація” – вивчення основ християнського віровчення людьми, які готуються прийняти хрещення і стати членом Церкви, або ж після прийняття хрещення, наприклад, на катехизаторских курсах і в суботніх чи недільних школах веде з дітьми на уроках розмови на довільні теми, переважно щодо ролі жінки і чоловіка, обов’язку народжувати дітей та ходити до церкви. «Головне – сидіти тихо і не намагатись сперечатися, – додає Катерина, – тоді урок на 90% складається з монологу вчительки. Якщо ж хтось з учнів висловлює власну думку чи незадоволення тезами вчительки, вона може присоромити таку дитину при всьому класі чи різко висловлювитися про її батьків. Донька розповідала про такі прецеденти».
Проте є й батьки з позитивним враженням від відвідування їхніми дітьми уроків релігії. Ірина, мати семирічної дівчинки, яка вже другий рік відвідує заняття з релігії, ділиться: «Рішення щодо відвідування релігії дочка приймала сама, адже її нові подружки ходили на ці заняття. Я не заперечувала, але уважно спостерігала і розпитувала дитину. Бачу, що їй цікаво, помітно розширюється світогляд та словниковий запас польської мови. Дитина розповідає, як священник, який веде заняття, пропонує учням подумати над тим, як правильно вчиняти в певній життєвій ситуації, розповідає про церковні свята і обряди, повчальні історії та легенди. Донька почала ставити мені цікаві запитання, на які ми разом шукаємо відповіді, дискутуємо про духовні й етичні аспекти життя».
Чого вчать на заняттях з релігії
Офіційно релігійне навчання в закладах освіти базується на програмах, розроблених і затверджених компетентними органами церков та інших релігійних об’єднань, і поданих до відома міністра національної освіти. Ці ж принципи застосовуються до підручників для навчання релігії. Актуальну версію навчальної програми з релігії було прийнято на засіданні Комісії католицької освіти Конференції єпископату Польщі у Ченстохові 19 вересня 2018 року. Цей документ складається з 360 сторінок і регламентує теми занять, підручники, цілі і засоби навчання дітей від 3 років і до закінчення школи вищого рівня (ліцею, технікуму або професійного училища). Програма передбачає поділ релігійної освіти на основні етапи:
- У дошкільному віці – впровадження в релігійне життя;
- У 1-3 класах – підготовка до Таїнства Сповіді та першого Причастя;
- У 4-8 класах – поглиблення віри і підготовка до Таїнства Конфірмації (Миропомазання)
- У ліцеальних класах – підготовка до дорослого життя, в тім подружнього, а також проповіді християнського вчення іншим.
Проводити заняття можуть духовні чи світські особи, чиї освітньо-професійні кваліфікації відповідають зазначеним в Угоді між Конференцією єпископату Польщі та Міністром національної освіти від 3 квітня 2019 року. Обов’язковою є наявність педагогічної та теологічної підготовки. Саме від викладачів релігії на практиці залежить те, що саме відбуватиметься на заняттях. Попри наявність офіційної програми, в реальності вибір методик навчання, підручних матеріалів, і навіть тем занять кожен вчитель робить самостійно. Така свобода може піти на користь учням, як у випадку Льва, учня одного з варшавських ліцеїв. «У нас неймовірно цікавий вчитель релігії. Я б ніколи не подумав, що у 16 років добровільно захочу ходити на уроки релігії, адже завжди вважав, що це маячня для старих і “промивання мізків”. Проте, ми зараз під час занять ходимо в кіно чи на екскурсії церквами міста, влаштовуємо дебати, де сперечаємось до хрипу на навколорелігійні чи етичні теми, і вчитель завжди наголошує, що неправильних відповідей чи думок в його класі не існує. Він підкреслює, що головне – це любов до іншого та вміння приймати чужу точку зору з повагою», – розповідає ліцеїст. Або ж сприяти непередбачуваним нападкам, як у випадку восьмикласниці Ані: «Наша вчителька з релігії в цілому непогано викладає, ми читаємо біблійні історії, аналізуємо релігійні тексти. Але іноді вона починає висловлювати свою особисту думку, яка є образливою для учнів. Наприклад, вона накричала на мою однокласницю і сказала, що її пірсинг та кольорове волосся від диявола, а її батьки горітимуть у пеклі, бо дозволили таке», – ділиться дівчина.
Релігійна освіта для представників різних конфесій
Попри розповсюджену думку, що в державних школах можливо проведення занять виключно з римо-католицької релігії, у Польщі існують способи організації уроків релігії для дітей, які належать до церков інших обрядів. Для цього між школою і відповідною релігійною організацією, яка має зареєстрований у Міністерстві освіти та науки міжшкільний або позашкільний катехитичний пункт, має бути підписана угода, згідно з якою учні, що подали заяви про вивчення релігії даного обряду, направлятимуться на заняття до міжшкільного чи позашкільного пункту, а отримані ними оцінки зараховуватимуться в шкільне свідоцтво. У Варшаві зареєстровано 36 позашкільних катехитичних пунктів шістнадцяти релігійних обрядів, у тому числі Греко-католицької церкви, Польської православної церкви, Старокатолицької церкви маріавітів, дванадцяти протестантських церков та ісламу. За даними офісу рабина Єврейської релігійної громади у Варшаві, у Польщі відсутні пункти юдейської освіти, акредитовані Міністерством освіти і науки, тож діти, які сповідують юдаїзм, на жаль, позбавлені можливості відвідування занять зі своєї релігії в рамах державної шкільної освіти.
За словами Олександра Пустового, директора Української суботньої школи Варшави, навчання у позашкільному катехитичному пункті Греко-католицької церкви може бути добрим вибором для учня з України: «Окрім вивчення релігії і отримання балів, які так само зараховуються до шкільного свідоцтва, як і ті, що отримані на шкільних уроках з римо-католицької релігії, дитина отримує можливість знаходитись серед інших українців, плекаючи свою національну свідомість та ідентичність. Якщо родина учня є практикуючими вірянами іншої конфесії, ніж УГКЦ, варто проконсультуватись щодо цього вибору з авторитетною для родини духовною особою».
Обираючи для навчання своєї дитини катехитичні пункти Польської православної церкви, варто пам’ятати, що ця інституція не визнає канонічність ані Греко-католицької церкви, ані Православної церкви України, та не дозволяє участь у Таїнствах парафіянам цих церков. На жаль, редакції «Нашого вибору» не вдалося отримати однозначної відповіді ані від керівників варшавських православних катехитичних пунктів, ані від канцелярії Митрополита Варшавського і всієї Польщі Сави щодо того, чи можуть українські діти, які належать до Православної церкви України, бути зараховані до навчання у цих пунктах.
Сама ж ПЦУ не є зареєстрованою релігійною організацією в Польщі, адже відкриття власних парафій за кордоном суперечить умовам ТомосуНаказ про автокефалію Православної церкви України, наданий патріархом Варфоломієм І митрополиту Київському і всієї України Епіфанію 6 січня 2019 року. Попри неможливість відкриття власних парафій та катехитичних пунктів, на території Польщі діє Капеланська місія ПЦУ, покликана опікуватись вірянами, які внаслідок війни тимчасово перебувають поза межами України.
Дар’я Лобанова