Андрій Сасов – практичний психолог, автор проєкту циклу зустрічей «Друзі» в Українському домі у Варшаві, сьогодні розповідає про психологію мігрантів та способи швидкої допомоги для тих, хто тужить за домом.
Які основні психологічні проблеми мігрантів Ви б виділили?
Основною проблемою є те, що люди не можуть себе реалізувати. Очолювали якесь підприємство, мали якусь посаду до того, як переїхали, й думають, що тут буде так само: така сама робота, тільки за значно більші гроші. Насправді, коли змінюємо країну, то перш за все треба розуміти, що мова формує свідомість. Тобто мова, якою ми розмовляємо, кардинально впливає на наш мозок. Ми мусимо починати все спочатку, неважливо скільки нам років. Психологічно треба це прийняти, й багатьом це важко дається.
Треба вивчити мову, отримати якісь додаткові кваліфікації, закінчити курси, навчання, аби вийти на рівень комфортного життя. Багато людей не хочуть цього робити й знаходяться в замкненому колі: ходять на роботу, яку не люблять, негатив накопичується, стають нещасливими та проектують це на стосунки. І проблема, як снігова куля, тільки наростає. Причина в тому, що людина не почала з самого початку та сама себе обманює, думаючи, що буде щасливою, заробивши більше. А правда в тому, що більше грошей не дають щастя. Навіть мільйон доларів. Щастя нам дає реалізація того потенціалу, з яким ми приходимо на цей світ. Я на 100% переконаний, що в кожної людини є призначення. Це одна з улюблених тем, з якими я працюю.
Коли людина займається тим, що приносить їй задоволення, вона живе набагато щасливіше життя. Гроші приходять потім, але спочатку є щастя.
Чи часто ці люди звертаються по психологічну допомогу? Чи впливає на це фінансовий фактор, чи це є свідченням відсутності розуміння проблеми?
Є фінансова причина, але переважає ментальна. Наведу приклад: я проводив цикл зустрічей «Друзі» в Українському домі у Варшаві, які викликали неабияке зацікавлення в мережі, а кількість присутніх згодом не відповідала цій картині. Неймовірна кількість приватних повідомлень із запитаннями: де й коли? Учасники, які приходять, кажуть, що розповідали своїм близьким і друзями про такі цікаві розмови про життя, життєві ситуації, психологію. Багато людей знали про ці зустрічі, і я очікував, що побачу 50–100 осіб, що зал буде переповнений, а там – 10–15… Ніби не мало, але це не та кількість, яка до мене пише. І я собі задаю питання: «Стоп, а чому так?». Безплатно, просто приходиш поспілкуватись, отримуєш шанс познайомитися з цікавими людьми, є навіть імовірність створити пару у своєму середовищі. На останній зустрічі ми це обговорювали, й у пошуках причини всі зійшлися на тому, чому багато хто не приходить: сам факт, що зустрічі проводить психолог, для когось означає, що участь у них беруть лише хворі люди. Таке безглузде сприйняття.
Отже, люди завдають собі шкоди, уникаючи психологів, сподіваючись, що здатні самі вирішити свої проблеми. Роками працюють на роботі, яку не люблять, перебувають у стосунках, у яких нещасливі. Насправді наша психіка так сформована, що самому собі допомогти неможливо. Ми бачимо скалку в чиємусь оці, а у своєму не бачимо колоди. Ще під час навчання, коли ми мали пройти обов’язкову терапію, я зрозумів, що яким би розумним я не був, скільки б книжок не прочитав, тематичних відео не переглянув, я не можу сам себе проаналізувати, бо я дивлюсь на себе своїми очима й не бачу своїх проблем. Багато хто думає, що достатньо пройти безкоштовний марафон, прочитати книжку якогось відомого психолога, підписатися на якісний youtube-канал… Насправді там все є, але ніхто зі сторони не аналізує нас, інформація залишається теоретичною. Треба це зрозуміти. На жаль, українцям до цього ще далеко, в Польщі ситуація краще, а в США є нормою звертатися по допомогу психолога.
Власне, проблема існує більше не у фінансовій площині, а через відсутність розуміння, страх видатися хворим. У мене є клієнти, які достатньо заробляють, але вони зізнаються, що цілий рік збиралися звернутись. Уявіть, що стільки часу болить зуб. Чи будемо ми в цьому випадку так довго чекати?
Чи схожість ментальності українців та поляків сприяє тому, що українські мігранти не настільки піддаються в Польщі депресії, як в інших країнах?
Насправді ментальність чимось подібна, але також і значно відрізняється. У моїй практиці є українсько-польські пари, з якими я спостерігав за відмінностями. Я вже акцентував увагу на тому, що мова формує свідомість. В українській та польській мовах є багато подібних слів, і саме це створює деяку ментальну схожість, але на більш глибинному рівні ми відрізняємося. Навіть у тому, що поляки спокійно ходять до психологів (сміється. – Прим. авт.).
А наскільки важливим є спілкування у своєму середовищі? Чи важливіше бути відкритим до нового?
Для щастя людини дуже важливим є баланс. Кожному необхідне місце, де хоч трохи можна почувати себе як удома. Але не потрібно обмежувати своє спілкування тільки земляками. Варто вчити мову, розвивати світогляд, рухатись уперед. Важливо бути серед своїх, але не залишатися там весь час.
Чи в наш час, у добу Інтернету, легше переносити розлуку з близькими людьми, з батьківщиною? Чи навпаки – постійний контакт породжує тугу?
Це є дуже позитивний момент, який дає психіці комфортний стан. Ми мали своє життя, якісь хобі, розваги вдома. Переїхавши, не так легко це відразу відтворити. Тому будь-який контакт із чимось знайомим дуже позитивно впливає. Спілкування з родичами, друзями через відеозв’язок, розмови онлайн повертають нас у цей стан. Я завжди рекомендую людям, які переїхали та не можуть себе знайти в новому середовищі, сумують за друзями, батьками, домом, відчувають стрес, знайти звичні заняття й місця. Наприклад, ви любили відвідувати кінотеатр, то ходіть і тут. Гуляли в парку в рідному місті? Продовжуйте це робити й тут. Каталися на велосипеді? Почніть тут. Коли ми робимо те, що любили, з чим нам було комфортно, це повертає психіку в той стан, дуже розслабляє та допомагає адаптуватися.
Ви вже відповіли частково на моє наступне запитання, бо саме хотіла на завершення спитати, що б Ви порадили мігрантам у Польщі для профілактики ментального здоров’я, аби залишатись енергійними, оптимістичними. Чи маєте ще щось додати?
Я б на цьому зупинився. Це така швидка допомога – те, що діє ефективно й швидко. Якнайшвидше відновити тут ту саму діяльність (грати на гітарі, ходити в кіно, кататися на велосипеді й таке інше), яка приносила задоволення вдома, аби знову відчути цей стан. Підсвідомість кожної людини знає, що вона любить. Робити це для щастя просто необхідно.
Розмовляла Анастасія КАНАРСЬКА