Позови спадкоємців князів Любомирських щодо творів мистецтва зі збірок Львівського історичного музею можуть мати наслідки далеко за межами судового процесу. Саме на цьому наголошують журналісти польської Gazeta Wyborcza, які називають ситуацію не лише юридично складною, а й такою, що ставить Польщу у вкрай незручне становище перед Україною. На їхню думку, йдеться про питання довіри між двома державами, адже українські музеї передали свої колекції до Польщі після початку повномасштабної війни, розраховуючи, що там вони будуть у безпеці.
Від жесту солідарності до судового спору
Журналісти нагадують, що після російського вторгнення у 2022 році Польща однією з перших запропонувала Україні допомогу зі збереження культурної спадщини. Коли російські ракети почали знищувати українські міста, польські музеї відкрили свої сховища для найцінніших експонатів із України.
До Польщі евакуювали, зокрема, колекції Львівського історичного музею та Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Евакуація проходила непублічно, а експонати розміщували у польських музеях, щоб уберегти їх від російських обстрілів. Тодішній міністр культури Польщі Пйотр Глінський відкрито заявляв, що польські музейні фонди готові прийняти українські цінності на час війни.
Саме цей контекст, на думку авторів, робить нинішній конфлікт особливо чутливим.
Через що виникла суперечка
Сьогодні предметом спору стали два полотна, які експонуються на виставці «Пограниччя Європи» у Музеї Середнього Помор’я у Слупську. Йдеться про «Портрет Роксолани» невідомого автора XVI століття та «Портрет юнака» Алоїза Рейхана.
Ці картини входять до державної частини Музейного фонду України та належать Львівському історичному музею. Однак спадкоємці князів Любомирських через свого адвоката Мацея Обрембського вважають, що саме вони є законними власниками творів і звернулися до польського суду з вимогою забезпечити позов, тобто не дозволяти картинам залишити Польщу до остаточного рішення суду.
Адвокат наполягає, що його клієнти мають документи, які підтверджують їхнє право власності, а сам спір не має політичного характеру. За його словами, метою є не конфлікт з Україною, а захист приватної власності та відновлення музею Любомирських у Вроцлаві. Водночас він визнає, що момент для початку процесу є невдалим.
Україна називає претензії безпідставними
Українська сторона займає протилежну позицію.
Посол України у Польщі Василь Боднар наголошує, що ці твори належать державній частині Музейного фонду України, а українське законодавство прямо забороняє їх приватизацію чи відчуження. Саме тому він звернувся до польського Міністерства закордонних справ із проханням забезпечити повернення картин до Львова після завершення виставки.
Подібної думки дотримуються й українські музейники. Один із найвідоміших українських фахівців у сфері музейної справи, віце-президент Українського національного комітету ІСОМ (Міжнародної ради музеїв) Зеновій Мазурик повідомив журналістам, що міжнародне право та музейні правила мають гарантувати повернення експонатів, а сама ситуація стала для нього несподіванкою. За його словами, під час війни українські музеї можуть представляти свої колекції лише за кордоном, тому особливо важливо зберегти довіру між партнерами.
Чому Gazeta Wyborcza говорить про проблему для Польщі
Хоча стаття детально подає аргументи всіх сторін, її головна увага зосереджена на можливих наслідках цієї справи. Журналісти кілька разів підкреслюють, що незалежно від того, яким буде рішення суду, сама поява такого спору створює серйозну репутаційну проблему для Польщі.
На початку матеріалу вони наводять слова українського посадовця, який у приватній розмові сказав: «Мало того, що б’єте, то ще й забираєте».
Ця емоційна репліка, на думку авторів, показує, як ситуацію можуть сприймати в Україні.
Особливо показовою є оцінка директора одного з великих польських музеїв, який погодився говорити лише анонімно. Він визнає, що юридично справа є неоднозначною, однак наголошує: проблема виходить далеко за межі судового процесу.
За його словами, Польща обіцяла Україні, що евакуйовані твори мистецтва будуть у безпеці. Якщо ж тепер виявиться, що вони можуть не повернутися через позови приватних осіб, це стане серйозним ударом по культурній співпраці між двома країнами.
«Без сумніву, в Україні це буде сприйнято як ще один недружній жест поляків щодо країни, яка веде криваву війну», – цитує музейника Gazeta Wyborcza.
Суд має вирішити юридичну частину, але не репутаційні наслідки
Автори наголошують, що правова ситуація залишається складною. Одним із ключових питань є те, чи можна вважати законною радянську націоналізацію майна родини Любомирських після Другої світової війни.
Саме від відповіді на це питання може залежати остаточне рішення суду. Водночас польське Міністерство культури заявило, що не є стороною спору, оскільки йдеться про приватні майнові претензії, які повинні розглядатися в судовому порядку. Разом із тим міністерство окремо підкреслило, що від початку російського вторгнення Польща підтримує Україну у збереженні її культурної спадщини і що українські культурні цінності повинні залишатися в Польщі у безпеці.
Автори Gazeta Wyborcza називають ситуацію «збоєм» у польсько-українських культурних відносинах. Незалежно від того, яким буде рішення суду, сама поява ризику, що евакуйовані від війни українські музейні цінності можуть не повернутися додому, ставить Польщу в незручне становище та може вплинути на довіру до подібної співпраці в майбутньому.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza