Ще Франклін сказав: в цьому світі є тільки смерть та податки. Більшість із нас пригадує собі ці знані слова саме на зламі року, коли стає перед обличчям щорічного податкового розрахунку. Податкове законодавство в Польщі – розлоге, непрозоре, часто з поправками, а це значною мірою ускладнює його дотримання.
Роботодавці, які приймають на роботу іноземця, не завжди знають, як правильно рахувати й сплачувати податки: більше того, іноземці самі дуже часто не знають про обов’язкову подачу податкової декларації й довідуються про це лишень наприкінці року або ж не дізнаються взагалі. А варто наголосити, що обов’язок подачі податкової декларації стосується всіх, хто отримує прибутки в Польщі.
У випадку іноземців важливим питанням є те, чи мають вони обмежений або необмежений податковий обов’язок – відповідно, чи мають місце проживання в Польщі, чи в рідній країні.
Факт, що іноземець проживає на території Республіки Польща (РП) означає, що він є резидентом і підлягає оподаткуванню від сукупності своїх доходів – незалежно від їхніх джерел. Це будуть як прибутки, які іноземець отримує в Польщі, так і отримані закордоном (наприклад, у країні громадянства). Це є так званий необмежений податковий обов’язок. Резидент розраховується від прибуткового податку відповідно до прогресивної податкової шкали (18% і 32%) – тобто так, як і громадяни РП. Нерезиденти, тобто особи, які не мають місця проживання на території РП, підлягають оподаткуванню тільки від доходів, отриманих на території Польщі – і це так званий обмежений податковий обов’язок. Нерезиденти платять 20-відсотковий податок від доходів.
Іноземець визнається за польського резидента тоді, коли він має місце проживання в РП, тобто перебуває в Польщі більше, ніж 183 дні протягом податкового року або тут міститься його центр життєвих інтересів. Чим є цей центр життєвих інтересів – законодавчі норми не окреслюють, але вважається, що це є, скажімо, проживання з найближчими родичами, що сплачують податки (чоловік/жінка, діти) на території ПР; або праця, майно – помешкання чи інша нерухомість, банківський рахунок і т.п. Важливим аргументом є наявність посвідки тимчасового перебування. Центр життєвих інтересів не буде аргументованим у РП, якщо іноземець працює в Польщі сезонно в сільському господарстві чи на будівництві і постійно виїздить на батьківщину, оскільки там є його місце «основної життєвої активності». Нерезидентом є особа, що перебуває на території РП менше ніж 183 дні податкового року або ж не має в Польщі центру життєвих інтересів.
На практиці часто є так, що людина, яка відповідає критеріям польського резидента, одночасно трактується як резидент на своїй батьківщині відповідно до її законодавства. У такій ситуації варто звернутись до положень договору про уникнення подвійного оподаткування, у нашій ситуації – угоди, підписаної 12 січня 1993 р. у Києві між урядом РП та України щодо уникнення подвійного оподаткування і запобігання ухиленням від сплати податку в межах податку від доходу і майна (Dz. U. z 1994 r., Nr 63, poz. 269). Відповідно до цих положень, доходи людини, яка проживає в Україні, не підлягають оподаткуванню в Польщі за умови, що ця особа надасть польському працедавцеві сертифікат резиденції. Цей сертифікат є посвідкою про місце проживання платника податків для податкових цілей і видається українським податковим органом. Пам’ятаймо, що платник (тобто роботодавець), який вираховує податок або ж аванс на податок, має знати, який статус у Польщі має кожен іноземець для того, щоб правильно використати ці положення. Буває так, що польські працедавці замість сертифікату резиденції вимагають подачі заяви, у якій іноземець вказує, де він має намір сплачувати податки.
Податковий розрахунок за 2011 рік
Працедавець зобов’язаний під кінець податкового року надати кожному працівникові річний звіт про його прибутки, і це не залежить від того, чи працівник прийнятий на роботу на основі трудового договору (umowa o pracę) чи цивільно-правової умови, наприклад, умови підряду та ін. (umowa o dzieło/zlecenia). Це звичайні друки PIT (для резидентів) і друки IFT (для нерезидентів). Вони становлять підставу для подачі річного звіту. Річний звіт передається на відповідному формулярі (наприклад, для доходів на основі вищезгаданих умов буде потрібен формуляр PIT-37) до 30 квітня наступного після податкового року.
Існують три способи оформлення і подачі податкової декларації.
1. Вручну заповнити формуляр, що береться у фіскальному органі або ж друкується зі сторінки Міністерства фінансів Польщі. Такий шлях вимагає найбільших зусиль зі сторони платника податків і обтяжений великою ймовірністю зробити помилку при заповненні формуляра. Усі розрахунки треба зробити «галопом» і слідкувати за тим, щоб не зробити помилки під час заповнення формуляра. Саму декларацію треба висилати рекомендованим листом або занести особисто до фінансового органу. Працівник, що приймає документ, підтверджує факт подачі декларації та перевіряє її правильність.
2. Використання електронного формуляра, який міститься в додатках до газет або який можна роздрукувати з Інтернету. Платник податків вносить у програму відповідні дані, розрахунки здійснює комп’ютер, а платникові податків залишається тільки роздрукувати та підписати виконану декларацію й висилати її рекомендованим листом або подати особисто до фінансової установи. На жаль, часто програма не враховує «нестандартних» ситуацій: наприклад, підвищених коштів отримання прибутку. Окрім цього, використання цих програм часто супроводжується обов’язком перерахувати 1% податку на конкретну суспільно-корисну організацію (пол. ОРР), що позбавляє платника податків можливості робити вибір.
3. Заповнення декларації он-лайн безпосередньо на сторінці e-deklaracje. Розрахунки робить комп’ютерна програма (треба лишень вписати дані з відповідного формуляра PIT чи IFT), програма перевіряє правильність заповнення декларації і робить можливим її висилання електронним шляхом безпосередньо до фінансової установи. Правильно подана декларація дозволяє отримати автоматично Державне посвідчення отримання (пол. UPO). Це підтвердження розглядається на рівні доказу надання рекомендованого листа чи особистої подачі декларації у фінансовій установі. Саме висилання декларації триває лише кілька хвилин, не вимагає електронного підпису, достатньо вписати розмір отриманих у попередньому році доходів або також вписати цифру «0», якщо подача декларації відбувається вперше.
Незалежно від форми розрахунку радимо не відкладати подачу декларації на останню хвилину! Людям властиво помилятись, про це також знають працівники фінансових установ, а відповідну податкову декларацію, де є помилки, неточності або не вписано якихось даних (наприклад, працедавець запізно вислав нам розрахунок) завжди можна поправити. Для цього достатньо ще раз правильно заповнити податкову декларацію в частині «А», вибравши форму «виправлення свідчень» («korekta zeznania»). Також можливе навіть подання «виправлення після виправлення». Якщо це відбувається у визначений термін (до 30 квітня), то немає жодних негативних наслідків. Може бути, що сама фінансова установа викличе вас для того, щоб заповнити прогалини, внести пояснення або розтлумачили виправлення у річній декларації. Тоді, якщо це зробимо у визначений установою термін, не буде негативних наслідків. Зовсім інше, якщо платник податків приховає інформацію про доходи або не подасть податкову декларацію у визначений термін. Тоді від фінансової установи буде залежати, чи нестиме покарання недисциплінований платник податків – і в якій мірі. Наголошуємо: якщо якнайшвидше виправимо свою помилку, то покарання буде менш суворим.
Усі, хто не в силі самостійно заповнити формуляр PIT, можуть скористатися безкоштовними фаховими порадами. Їх пропонують фінансові установи, неурядові організації, банки, студентські юридичні консультації чи релігійні організації. Іноді достатньо допомоги доброзичливого, зорієнтованого в податкових питаннях сусіда. Так чи інакше, цей обов’язок не можна легковажити, оскільки брак подачі податкової декларації загрожує покаранням з нарахуванням великого штрафу!
Івона ТРОХІМЧИК-САВЧУК