Польське видання Rzeczpospolita замовило соцопитування, у якому поляків запитали, як вони ставляться до можливості вступу України до ЄС та НАТО, якщо український уряд не розвʼяже питання ексгумації жертв подій на Волині 1943 року. Дослідження показало, що половина опитаних виступають проти такої ідеї та привʼязують вирішення польсько-українських історичних суперечностей до євроінтеграції України.
Згідно з дослідженням, проведеним IBRiS на замовлення видання Rzeczpospolita, відсутність реакції України на питання ексгумації жертв Волинської трагедії 1943 року мала б вплинути на те, чи стане ця країна в майбутньому членом НАТО чи ЄС. Подібні заяви ще раніше виголошували польські політики та високопосадовці.
На початку січня один з головних кандидатів у президенти Польщі, Кароль Навроцький заявив, що «не бачить Україну ані членом Європейського Союзу, ані НАТО». Перешкодою, що стоїть на шляху вступу України до цих організацій, на думку Навроцького, є невирішення проблем щодо ексгумації польських жертв Волинської трагедії 1943 року та загалом суперечки щодо спірних моментів польсько-української історії. «Країна, яка не в змозі відповісти за дуже жорстокий злочин, скоєний проти 120 000 її сусідів, не може бути частиною міжнародних союзів», – заявив Кароль Навроцький для Polsat News.
Заяву Навроцького розкритикував Прем’єр-міністр Дональд Туск, хоч наприкінці серпня 2024 року він заявляв: «Україна повинна розуміти, що приєднання до Європейського Союзу означає входження в зону політичних та історичних культурних стандартів. Поки українська сторона не буде поважати ці стандарти, Україна точно не стане членом європейської сім’ї». Незадовго до цього Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш заявив, що «без вшанування жертв Волині не може йти мови про вступ України до ЄС».
В опитуванні, яку проходило 24-25 січня 2025 року, респондентам поставили таке питання: «Чи погоджуєтесь ви, що Україна повинна стати членом НАТО та ЄС, попри те, що не зробила нічого у питанні ексгумації жертв Волинської різаниниВолинська різанина – так в польській історіографії та публіцистиці називають вбивства польського цивільного населення на Волині у 1943 році підрозділами ОУН та УПА. В українській історіографії ці події називають Волинською трагедією.».
Лише 34,8% респондентів зазначили, що Україна не повинна виконувати таку умову перед прийняттям рішення про військово-економічну інтеграцію з країнами Європейського Союзу. Протилежної думки дотримуються 50,2% респондентів, а 14,9% не мають думки. У групі, яка «обумовлює» участь України в ЄС і НАТО проведенням ексгумації, переважають прихильники опозиції (PiS, Konfederacja, Razem) – 67%, натомість серед виборців чинного уряду переважає думка (58% опитаних), що питання ексгумації не повинно стояти на заваді євроінтеграції України.
Нагадаємо, що в листопаді 2024 року міністри закордонних справ Польщі та України погодили питання ексгумації жертв Волинської трагедії на території України. На початку цього року стало відомо, де в Україні відбудуться перші ексгумаційні роботи – у квітні у селі Пужники (вже не існує) Тернопільської області.
Волинська трагедія є однією з найскладніших та суперечливих в українсько-польських відносинах. З нею також пов’язане питання вшанування пам’яті поляків, які загинули у 1943 році та чиї останки досі знаходяться на території України. Але для проведення пошукових та дослідницьких робіт польська сторона повинна мати дозвіл з боку відповідних українських органів. Втім у 2017 році Україна призупинила видачу дозволів на проведення ексгумаційних робіт. Це було пов’язане з руйнуванням українських могил, зокрема у Грушовичах. У 2019 році українська влада знову видала дозвіл на проведення ексгумації, однак після того, як у 2020 році плиту на горі Монастир розбили вдруге, а плиту у первісному стані не було оновлено. Видача дозволів знову була призупинена.
У 2022 році у Києві уряди Польщі та України підписали Меморандум про співпрацю у сфері національної пам’яті, в якому зазначається, що його виконання має розпочатись після тримісячного періоду після скасування воєнного стану по всій Україні.
А.В.
Джерело: Rzeczpospolita