Savchenko Gallery – нове місце на культурній мапі Ґданська

0

«Мені приємно думати,
що наша діяльність проявить ще одне джерело мистецької інформації,
завдяки якому світ матиме змогу cформувати
більш об’єктивний образ про Україну і її мистецьку спільноту
»,

Сергій Савченко.

Сергій Савченко народився у 1972 році у Львові. Він закінчив Львівський коледж декоративно-прикладного мистецтва і Львівську академію мистецтв. Художник працює у сферах живопису, графіки, фотографії, відео, анімації, вуличної пластики та артоб’єкту. Бере участь у міжнародних виставках і пленерах в Україні та світі. Сергій є засновником анімаційної студії «Savchenko Studio». У серпні 2019 року художник розпочав у Ґданську новий мистецький проєкт – «Savchenko Gallery».

Сьогодні ми поговорили з Сергієм про його діяльність в Україні та Польщі, а також про відкриття галереї в одному з найкрасивіших польських міст над Балтійським морем, про творчий досвід, цілі та плани на майбутнє.

Іванна Берчак: Ви художник із великим досвідом, брали участь у багатьох виставках, ваші картини є у колекціях в Україні та за кордоном. Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея відкрити свою галерею та займатися галерейною справою, чому саме в Польщі, у Ґданську?

Сергій Савченко: Рано чи пізно наступає така мить, коли ми бачимо перед собою двері, котрі навстіж відчиняються. Такими дверима для мене став Ґданськ. Це надзвичайно красиве місто, яке мені доводилося відвідувати й раніше.

Майже непомітна колись мрія присвятити якусь частину свого життєвого часу цьому місту нарешті здійснилася, коли було прийнято рішення розпочати тут свою діяльність. Форма комерційної галереї хоч і не була мені найближчою, але виявилася найкоротшим і найдоступнішим способом, котрий дозволив би пізнати майже незнайоме середовище Триміста, а також дати йому пізнати мене. Врешті це сталося, і рік тому ми разом із моїми роботами та ідеями опинилися віч-на-віч перед цікавим невідомим у самому серці Ґданська. Необхідні документи були швидко зроблені, галерея відчинила двері – і бажаний процес розпочався.

Фото: Кароліна Ядвіга Бунік

За рік досить інтенсивного перебування в Ґданську я жодного разу не зустрівся з випадками ксенофобії чи якогось негативного ставлення, пов’язаного з моїм непольським походженням. Навпаки, вже з перших днів відчувалася підтримка, людська емпатія, інтерес до нашої справи та допомога при кожній нагоді.

Комунікація зі Львовом чудова, є багато недорогих авіарейсів. Це дозволило мені не відчувати особливого стресу від переїзду, спілкуватися із сім’єю та продовжувати свою діяльність в Україні.

Уже минув рік після відкриття Savchenko Gallery. Без перебільшення, він став найцікавішим і найпізнавальнішим у всіх сенсах у порівнянні з попередніми. Була проведена величезна робота. Незважаючи на майже тримісячну перерву у зв’язку із пандемією, нам вдалося влаштувати п’ять відкриттів різних експозицій. Завдяки великим груповим проєктам ми показали роботи більш ніж сотні художників із Польщі, Словенії, Німеччини й, безперечно, України. Приємною новиною стало те, що всупереч пандемії Savchenko Gallery показала дуже добру економічну динаміку. За рік було реалізовано понад 90 художніх творів, серед них – графіка, рисунки, скульптури, а також більш ніж 25 живописних робіт. Для зовсім новенької галереї в незнайомому місті це, як на мене, дуже добрий результат. Завдяки злагодженій праці нашої команди, за досить короткий час  досягнуто успіху не лише в економічному сенсі, а і в плані репутації. Не раз ми чули від клієнтів, що наша галерея є однією з найгарніших серед бачених ними раніше в Польщі. Повірити в це було б нескромно, але почути такі оцінки, безперечно, приємно. На сьогодні ми вже маємо базу клієнтів, шанувальників та друзів галереї (майже 1000), а також, що найголовніше, цей перший крок дозволив нам відкрити наступні напрямки й цілі, про які мріялося спочатку, які стали досяжними. З’явилася нова локація на старовинній фабриці «Fanabaz» (Fabryka na Bazynskiego), де ми разом із нашими сусідами з інших майстерень кожного місяця організуємо якусь цікаву подію у вигляді «відкритих майстерень», коли всі бажаючі можуть прийти й поспілкуватися безпосередньо з художниками, музикантами, творцями різних жанрів, пов’язаних із мистецтвом. Усе це відбувалося й далі відбувається завдяки підтримці мого сина, вже сформованого дорослого художника Василя Савченка, моєї сім’ї, партнерам, численним новим друзям та колегам у Польщі.

Чи вплинув переїзд, зміна середовища на вашу творчість?

Без сумніву. Нове середовище, нові обставини й навіть інше архітектурне оточення обов’язково мають вплив. Тепер уже можу частково окреслити ґданський період у творчості – інше нове для мене світло, кольори, настрої. З’явився цикл із ґданськими чайками, своєрідними за колоритом майже готичними пейзажами, інші незвичні раніше для мене роботи. Артистична школа в Польщі є досить потужною, виразною та впізнаваною у світі. Це те, що так би хотілося побачити в Україні, – саме український потужний напрям, котрий вирізнявся б своєю самобутністю та міг повноцінно співіснувати й інтегруватися серед інших світових мистецьких явищ.

Фото з фейсбук сторінки Savchenko Gallery

Те, чим займається нині Savchenko Gallery, якраз відповідає справі інтеграції і знайомства одних художників з іншими та водночас формування одного з можливих образів українського арту.

Мені приємно думати, що наша діяльність проявить ще одне джерело мистецької інформації, завдяки якому світ матиме змогу формувати більш об’єктивний образ про Україну та її мистецьку спільноту.

Україна – це не лише конкретні продукти, створені десь на її території. Це значно більше: безпосередній спосіб мислення, здоровий світогляд, здатність діяти повноцінно, рівноправно й прозоро.

Розкажіть, будь ласка, про співпрацю з польськими інституціями, спільні проєкти, про першу виставку.

Перша тематична виставка відкрилася в жовтні минулого року. Це був спільний захід із німецьким художником, скульптором Еріком Маєм. Виставка складалася з двох начебто відмінних проєктів, проте базисом для кожного з них служили дві минулі світові війни. Відкриття видалося дуже людним. На виставку завітав консул України Лев Захарчишин. Пізніше відбулися й інші акції, особливо цікава серед них – виставка в рамках фестивалю шовкодруку Trisity, vol 3, за участі більш ніж 100 художників з Триміста і не лише. Захід реалізовано завдяки партнерству наших добрих колег із фундації «Morze», і ми були однією з трьох локацій, котрі представляли цей проєкт у Тримісті. Виставка мала величезний успіх. Навіть після закінчення й дотепер роботи її учасників знаходяться в нас у галереї та успішно реалізуються серед її клієнтів. У нас досить тісні зв’язки з Ґданською академією мистецтв завдяки моєму синові Василеві, котрий уже другий рік викладає там на кафедрі цифрової графіки. Наступного року плануємо інші акції у безпосередньому партнерстві з академією.

Нещодавно мені пощастило працювати над створенням сценографії в театрі «Ательє» ім. Агнєшки Осецької в Сопоті. Вистава пройшла дуже добре, і ми отримали найкращі рецензії від місцевих знавців театру.

Розкажіть про роботу галереї, як усе починалося, як знаходите художників, з якими співпрацюєте?

Після перших відкриттів і налаштування всіх необхідних інтернет-комунікацій (сайт, соцмережі тощо) нас досить активно почала відстежувати широка аудиторія потенційних шанувальників. Як я вже розповідав, відкриття й вернісажі видавалися багатолюдними, багатими на спілкування, що свідчило про живу зацікавленість нашою діяльністю та авторами. Відтоді ми постійно отримуємо на електронну пошту пропозиції у вигляді портфоліо від різноманітних митців. Потім або запрошуємо художника до співпраці, або відмовляємо в ній, або залишаємо у своїй базі даних, щоб у майбутньому запросити на акцію, котра може бути йому цікавою. Так, наприклад, мені вдалося познайомитися з чудовою художницею Кароліною Заборською.

Автор фото: Василь Савченко

Нині Savchenko Gallery змушена працювати переважно як комерційний проєкт, але в майбутньому мені б хотілося трансформувати нашу діяльність у проєкт освітньо-культурологічного характеру, створювати й підтримувати акції та виставки, які не будуть мати безпосередньої залежності від швидкого комерційного успіху. Це є нашою найближчою метою.

Саме для цього ми ініціювали створення власного культурного фонду, котрий реалізуватиме такий вид діяльності. Як тільки це відбудеться, ми матимемо значно ширші можливості для різноманітних колаборацій і цікавих проєктів. За рік нашої діяльності отримана надзвичайно велика кількість дуже позитивних відгуків в інтернеті та наживо. Тепер уже чітко зрозуміло, що напрямок вибраний вірно.

Чи співпрацюєте з українськими інституціями, організаціями та як саме?

На одній з акцій у рамках Українського тижня в Ґданську були гості з Українського інституту. Пізніше ми намагалися залучити їх до декількох наших заходів, але, на жаль, потім стало відомо, що такі організації можуть когось підтримувати лише в рамках своїх проєктів та програм. Отже, вже цього року ми надіслали проєкт/пропозицію на актуальну зараз програму. Також наша галерея є партнером ще декількох поданих на розгляд проєктів. Один із них – спільна подія разом із Istanbul Artist Residensy, наших партнерів у Туреччині, де організатором є чудова й талановита художниця зі Львова Поліна Сьомочкіна. Сподіваюся ми отримаємо позитивні відгуки та підтримку від нашої країни, у котру віримо й творимо її історію навіть поза її межами.

Поділитеся з нами своїми планами на майбутнє?

Планів достатньо: діяти, творити, співпрацювати.

У цьому нам має допомогти наша нова локація «Fanabaz», майбутній культурний фонд, а також сприятливий культурний клімат разом із найкращими друзями й партнерами в Польщі, Україні, Німеччині, Туреччині, Словенії та в інших країнах.

Мені пощастило багато подорожувати, і майже завжди це були подорожі, пов’язані з художньою діяльністю. При кожній нагоді, котра мені випадала, намагався так чи інакше познайомити чи пов’язати з Україною своїх добрих друзів і колег. У цьому напрямку вже вдалося зробити чимало. Це і причетність до створення однієї з найпотужніших нині в Україні арт-резиденцій «Червоне і Чорне» в Каневі, гостьова резиденція Музею ідей у Львові, спільні проєкти разом із фундацією «Inwencja» з Ряшева, берлінські й карпатські виїзди зі швейцарською Catena та багато іншого.

Те, чим займаюся зараз у Ґданську, є продовженням усього, що робив дотепер. Тому відчуваю спокій і впевненість, бо знаю, що ми разом із нашою командою, друзями та партнерами творимо не лише цікаву, але й потрібну й корисну справу для нас і наших країн.

Savchenko Gallery розташована за адресою Szafarnia 11 у сучасній будівлі в центрі міста, недалеко від Старого міста в Ґданську.

Розмовляла Іванна БЕРЧАК

 

Share.