– Я тут щодня чую українську мову, тут живуть українці. Це – мої сусіди, тому йду на шпацір, бо знаю: грає гурт з України, – пояснює мені Кшись, житель варшавського району Праґа: ним в останню суботу червня вже вшосте помандрував «Музичний шпацір».
Це – своєрідне повернення до старої традиції музикування на подвір’ях цієї дільниці: цьогорічний захід мав українське обличчя – його «повів» клезмер-бенд «Raskardaš Orkestar» з Харкова. Гурт складається з дев’ятьох осіб: вони самі про себе говорять, що виконують «найбільш похмурну у світі веселу музику». Такий музичний мандрівний табір під проводом «Raskardaš Orkestar» чудово вписався в простір Праґи, а учасники заходу могли відкрити для себе закриті на повсякдень закутки району та пізнати його жителів.
– Я закохався в цю частину Варшави значною мірою завдяки українцям, які тут живуть, з якими я часто спілкуюся. Знаємо, яким був тутешній культурний простір перед війною: тут жили і євреї, і росіяни, а мене цікавить не досліджене ще питання українців Праґи. Єврейської традиції вже тут не знайдеш, проте тепер народжується спільна польсько-українська ідентичність; тому нам було цікаво запросити український гурт, члени якого живуть у Харкові і який у музиці поєднує українські та єврейські мотиви, – говорить британець Бенджамін Коуп, член організатора заходу Товариства «МИ».
Маршрут шпаціру – щороку інший, проте завжди його незмінним пунктом є славнозвісний Базар Ружицького.
– Я тут колись купував у жінки зі Львова електробритву, – говорить мені Кшись, коли питаю його про базар. Ще в 1990-ті роки цей базар був місцем спільної торгівлі поляків, українців, росіян, білорусів. При його головному вході розпочався цьогорічний «Музичний шпацір», а йдучи далі вулицями, він зупинявся місцях там, де колись знаходилася єврейська міква (ритуальна лазня) чи крамниці. Фінальний концерт відбувся в амфітеатрі в Празькому парку, де, крім «Raskardaš Orkestar», можна було почути звуки місцевого «Черняковського ансамблю» чи «Паприкалаби». Члени останього колективу – це шанувальники українського гурту «Перкалаба» з Івано-Франківська: вони виконують твори прикарпатців на виготовлених зі справжніх овочів та фруктів інструментах.
Подія, як вважають організатори, була нагодою для польсько-українського обміну думок стосовно Євро-2012, яке проходило поруч із польськими та українськими жителями Праґи.
– Хоча чемпіонат був організований спільно двома сусідніми державами, проте в столиці Польщі ми не побачили спільних польсько-українських проектів. Тому хотілося, щоб цей шпацір мав ще й український характер. Може, при нагоді нашого заходу хтось задумався та зрозумів: чому українці не можуть приїхати на чемпіонат, який нібито спільний?! Сподіваюся, що тепер дехто замислиться над питаннями шенгенських віз для громадян України, а може й над необхідністю їхнього скасування, – твердить Б. Коуп.
Павло ЛОЗА