Тема оцінки операції «Вісла» – депортації українців з південно-східної Польщі на північ та захід країни – стала лейтмотивом ІІ Конгресу українців у Польщі, який відбувся 28–29 квітня у місті Перемишлі над Сяном.
Операція „Вісла” має значний вплив на формування самосвідомості українців Польщі, саме тому ця тема розглядалась в різних аспектах: юридичному, історичному, політичному тощо. Учасники заходу зібралися невдовзі після публікації попередніх результатів останнього перепису населення (а саме вони найбільше впливають на політику держави щодо нацменшин) – згідно з ним, українців у Польщі є близько 48 тисяч. Якщо порівняти це число із 150 тисячами виселених у 1947-му, то тільки лінивий не поставить запитання: тож як боротися з наслідками асиміляції?
Відповідь, здається, лежить на поверхні: варто залучити до співпраці мігрантів із України, яких, лише за приблизними підрахунками, над Віслою – кількасот тисяч. Як слушно наголошували доповідачі конгресу, проблема асиміляції є спільним головним болем як мігрантів, так і корінних українців Польщі – і біда в тому, що діти й нащадки цих людей нині прагнуть якнайшвидше позбутися своєї української ідентичності. Зрештою, важко цьому дивуватися: у Польщі донині досить живучим є стереотип українця-вбивці, «різуна», що є наслідком кривавого польсько-українського конфлікту часів ІІ Світової війни, а позитивний імідж України формувати, здається, нікому. «Як пишатися з народу, який живе в скорумпованій, оповитій скандалами українській державі?» – риторично питав учасник конгресу, викладач Варшавського університету родом із Тернопілля Р. Крамар.
Отож, один із основних висновків конгресу – варто виробити механізми спільних дій корінних українців Польщі та мігрантів з України: задля навчання української мови, задля організації спільних заходів, зрештою, задля того, аби Шевченкова й Франкова мова не припинила свого існування над Віслою. От тільки біда: мігранти, на відміну від традиційної української діаспори Польщі, слабо організовані, – тож сила цієї величезної громади поки що не відчувається.
Дмитро АНТОНЕНКО