Система освіти в Польщі складається з навчальних закладів, які надають базову середню та вищу освіту. До перших належать дитячі садки, середні школи, гімназії, школи понадгімназійні, а також муніципальні, художні і т.д. До других – університети, академії та заклади, що посідають сертифікат вищої школи. Освітні заклади у Польщі знаходяться під юрисдикцією Міністерства національної освіти та Міністерства науки та вищої освіти.
У пересічного поляка всі етапи навчання займають майже 20 років. Починаючи з 3 років, дітей – за бажанням батьків – віддають до дитячого садку. Подальші етапи освіти регламентуються законом «Про систему освіти» від 1991 р., який містить поняття шкільного обов’язку: у Польщі всі діти мусять отримати середню освіту на рівні загальної школи та гімназії. У той шкільний рік, коли дитині виповнюється 7 років, батьки зобов’язані віддати її до школи – інакше в ситуацію втрутиться держава. До речі, зараз тривають дебати щодо урядового проекту про шкільний обов’язок для 6-річних дітей. Частина педагогів та батьків підтримує цю ініціативу, частина – виступає з рішучою критикою, проводить кампанії в Інтернеті та на громадських порталах.
Є в польському праві також категорія обов’язку навчання – вона стосується всіх дітей у віці від 7 до 18 років. Починаючи від 7 років, діти відвідують 6-річну загальну школу. Навчання там поділене на 2 етапи: протягом перших 3 років у програмі немає чіткого поділу на предмети, навчання відбувається у формі інтеграційних занять, але вже з 4 класу є окремі уроки і виставляються оцінки – від 1 (незадовільно) до 6 (відмінно). Якщо батьки бажають, аби дитина продовжила навчання у гімназії, то оцінки з загальної школи не приймаються до уваги. Проте є школи, які мають свої критерії для переходу на наступні освітні сходинки. Навчання у гімназії після реформи 1999 р. триває 3 роки (вік 13–16 років). За бажанням батьків, у цей час дитина може брати участь у заняттях з релігії та етики, або приготування до життя в родині (ці питання також є дискусійними для польського суспільства). Навчання в гімназії закінчується спеціальним іспитом з 3 частин: гуманітарної, природничо-технічної та мовної. Результати цього іспиту беруться до уваги при вступі до інших закладів освіти.
Після закінчення гімназії навчання треба продовжити або в ліцеї, або в школах професійної підготовки. Більшість учнів йде саме до ліцеїв – там через 3 роки навчання вони складають іспити – матуру – результати якої безпосередньо впливають на можливість вступу до університету. Треба зауважити, що всі згадані освітні заклади у Польщі бувають як державними (публічними), так і приватними. Навчання у перших теоретично є безкоштовним (хоча батьки зізнаються, що так чи інакше щомісяця доводиться платити близько 50 зл. за харчування дитини та «в фонд класу»), у других – коштує чималі як на польську кишеню гроші. Ціна місяця навчання у приватній школі – близько 500–600 зл. Хоча є й заклади, де сума зростає до 1 тис. Якщо порівняти це з середньою зарплатнею по країні – приблизно 2500 нетто – то виходить, що освіта дитини забиратиме понад чверть родинного бюджету. Приватні школи пропонують учням більший вибір позакласних занять, декілька іноземних мов, проте дослідження не підтверджують, що випускники приватних ліцеїв мають кращі результати матури, ніж випускники державних.
Додамо, що шкільному обов’язкові та обов’язкові навчання підлягають всі діти, що знаходяться на території Польщі, незалежно від їхнього громадянства та легальності перебування. Навчання – це не тільки обов’язок, але й право кожної дитини, і жоден освітній заклад відповідної категорії не може їй у цьому відмовити. Приводом відмови не можуть стати незнання польської мови чи брак документів про завершення попередніх етапів освіти. Ті самі засади стосуються й прийняття до державних дитячих садків – вони зобов’язані брати дітей негромадян Польщі і стягувати з них платню тільки в тому випадку, якщо таку саму суму вносять і поляки.
Вищі навчальні заклади у Польщі також є державні та приватні. Кожен виш самостійно формує вимоги щодо результатів матури, які потрібно осягнути, аби стати його студентом. Деякі вищі школи, як-от художні академії чи медичні університети, можуть просити абітурієнтів про додаткові кваліфікації. Найбільш престижними ВНЗ країни віддавна є Варшавський університет, Яґеллонський університет у Кракові, Вроцлавська політехніка, Університет Адама Міцкевича у Познані, Головна торговельна школа у Варшаві. Громадяни Польщі та країн ЄС мають право на безкоштовне навчання у державних вишах. Громадяни інших держав, зокрема України, за навчання мають платити, причому навіть завищену суму у порівнянні з європейцями, котрі вчаться «на контракті». Винятки польські вищі школи роблять для студентів, котрі мають польське походження або для лауреатів спеціальних конкурсів. Приватні університети користуються популярністю у тих вступників, хто планує бізнес-кар’єру.
Навчання в університетах у країні над Віслою поділене на два періоди: 3-річний ліценціат (бакалаврат) та 2-річна магістратура. Багато університетів дозволяє закінчити перший етап на одному факультеті, а під час магістратури опанувати іншу спеціалізацію. Модними зараз є так звані «об’єднані студії», коли студент сам складає навчальний план, обираючи з програми кількох факультетів.
Яке місце іноземці займають у польській системі освіти? Немає досліджень, які б розповіли, скільки дітей іноземних громадян ходить до польських дитячих садків та шкіл. Можна припустити, що зі зростанням кількості мігрантів їхня кількість теж зростає: сумний досвід 90-х років довів, що виїзд батьків на працю закордон травматично впливає на дітей, тому більшість мігрантів, кому вдалося закоренитися в Польщі, воліє забрати до себе й родину.
Більше можна сказати про закордонних студентів. У 2011/2012 навчальному році в країні над Віслою вчились понад 24 тисячі іноземних студентів – це на 4 тисячі більше, ніж у попередньому, але лише 1,39% від загальної кількості бакалаврів та магістрів (до розрахунків не входять учасники програми Erasmus). За кількістю студентів-іноземців Польща поступається не тільки європейським лідерам освітнього ринку Німеччині та Великобританії, а й сусіднім Чехії та Словаччині. Серед студентів-іноземців найбільше громадян України, Білорусі, Росії, Литви, Німеччини та Швеції. Серед причин вибору на користь Польщі вихідці зі Східної Європи зазначають близькість мови та культури, інші – відносно дешеве життя порівняно з Західною Європою, можливість отримати визнаний в ЄС диплом. Студенти-іноземці обирають у більшості факультети міжнародних відносин, політології, соціальних наук, фінансів або управління. Хоча є й чимало бажаючих навчатися на медичних або бізнес-напрямках. Об’єднання ректорів академічних шкіл Польщі узгоджує з Міністерством науки та вищої освіти проект створення спеціального агентства, яке б опікувалося іноземними студентами: розробило уніфіковані правила вступу до університетів, програми навчання, оцінило стан гуртожитків та матеріально-технічної бази, якою користуватимуться іноземці, ну і створила систему відбору кандидатів, котрі зацікавлені у знаннях, а не у безкоштовній шенгенській візі. Багато навчальних закладів навіть створили версії Інтернет-сторінок російською та українською мовами, заохочуючи до навчання своїх східних сусідів. Хоча, як зізнаються ректори вишів, найбільшу надію вони покладають на студентів з Далекого Сходу: Китаю, Південної Кореї та Індії. Представники цих держав найчастіше обирають студії поза батьківщиною плюс готові платити за них по «повному тарифу».
Ірина КРАВЕЦЬ