18 квітня у Державному етнографічному музеї у Варшаві відкриється сімейна виставка «Спільні домівки / Domy wspólne», присвячена тому, як люди відчувають дім і що дає відчуття безпеки, особливо після переїзду або зміни звичного середовища. Проєкт реалізують у співпраці з Фондом «Український дім».
Виставка є частиною спеціального родинного простору музею – це формат інтерактивних експозицій для дітей і дорослих, який оновлюють раз на один-два роки. Такі проєкти поєднують освітню програму з взаємодією і допомагають говорити про важливі теми через досвід і участь.
Як створювали виставку і що в ній показують
Виставка розповідає про те, як люди відчувають дім і що формує це відчуття – зокрема, що дає спокій і відчуття безпеки після вимушеного переїзду.
Як пояснює у коментарі «Нашому вибору» кураторка Іванна Берчак, ідея полягала в тому, щоб показати досвід української спільноти ширше і зробити його зрозумілим для різних відвідувачів: «Я хотіла менше розповідати про війну чи біженство, а запросити людей разом провести час і поговорити про саме поняття дому – бо це є важливим для кожного».
Основою виставки стали творчі майстерні для дітей і дорослих, які відбувалися у музеї. До їх проведення запросили українських і польських мисткинь, а також Фонд «Кримський дім».
Кожна майстерня була присвячена окремій темі і техніці. Учасники створювали колажі про досвід переїзду, працювали зі звуками дому, займалися вишивкою, керамікою та говорили про кухню і традиції, пов’язані з Кримом. «Кожен воркшоп розкривав інший аспект дому: колажі стосувалися досвіду переїзду і спогадів, а звукові заняття – того, як дім можна відчути через звук», – розповідає кураторка.
Окремо, за її словами, важливо було включити кримський контекст: «Історія кримських татар дуже тісно пов’язана з втратою дому, тому для нас було важливо залучити “Кримський дім” і цю перспективу».
Саме роботи, створені під час майстерень, стали основою виставки. Частину з них покажуть у первісному вигляді, інші – переосмислили через тексти, цитати учасників і візуальні образи.
Виставка не зосереджується на одній історії чи групі, а показує ширший досвід – як люди шукають стабільність, спокій і відчуття спільності. Організатори звертають увагу, що навіть після переїзду складний досвід не зникає – він проявляється у щоденних ситуаціях, розмовах або спогадах. Це було помітно і під час майстерень: діти розповідали, що для них означає «бути вдома» і що допомагає почуватися в безпеці, але водночас часто зверталися до теми війни.
Водночас, як зазначає Іванна Берчак, у цих роботах було багато теплих спогадів: «Багато учасників згадували хороші моменти – дім бабусі, природу, тварин, спільний час. Це теж важлива частина того, як ми відчуваємо дім».
Як побудована експозиція
Виставка має інтерактивний формат – тут можна не лише дивитися, а й взаємодіяти з простором. Частина елементів побудована на відчуттях: дотик до матеріалів, робота з глиною, взаємодія з тканинами або участь у спільних діях.
«Це простір для родин – щоб разом проводити час, взаємодіяти і краще розуміти різні культури та досвіди», – пояснює кураторка.
Експозиція змінюється разом із відвідувачами – її можна доповнювати власними думками, роботами або звуками, проходячи виставку у своєму темпі. Вона побудована як шість тематичних залів, кожен із яких продовжує теми, опрацьовані під час майстерень, і по-різному розкриває досвід дому.
У різних частинах виставки можна побачити роботи про спогади і досвід переїзду, інтерпретації вишивки як елементу культури й символу захисту, а також простори, присвячені кухні й родинним традиціям Польщі, України та Криму. Окрема частина експозиції зосереджена на кераміці, де поєднуються спогади та уявлення про майбутнє.
Виставку завершує зона для відпочинку – простір із великим ліжком, що нагадує дитячі «схованки», де можна зробити паузу і подумати про відчуття безпеки та «бути вдома».
За словами кураторки, виставка має допомогти краще зрозуміти одне одного: «Хотілося б, щоб люди виходили з більшим розумінням, ким є їхні сусіди, родини, з якими вони щодня перетинаються».
«Ми можемо відрізнятися, але не настільки, як здається. І важливо залишатися відкритими, підтримувати одне одного і вірити в майбутнє», – підсумовує Іванна Берчак.
Виставку можна відвідати до 30 червня 2028 року. Квитки будуть доступні на сайті музею з 11 квітня.
О.К.