18 років тому, 27 березня 2006 року не стало Станіслава Лема – польського письменника, філософа та футуролога. Лем по праву вважається одним з найбільш знакових авторів наукової фантастики, а його твори про космічні подорожі, роботів, співіснування людей та високих технологій багато в чому передбачили майбутнє.
Розповідаємо декілька цікавих фактів про життя і творчість Станіслава Лема.
Станіслав Герман Лем народився у 1921 році у Львові, який в той час входив до складу Польської Республіки. Офіційно прийнята дата народження письменника – 12 вересня. Однак, як подає у своїй книзі Войчех Орлінський «Лем. Життя не з цієї землі», сам Лем в одному зі своїх листів згадував, що насправді він народився 13 вересня, а в документах вписано попередній день через забобони.
Дитинство та молодість Станіслава пройшли у Львові. Тут письменник прожив аж до 1946 року, коли родина змушена була переїхати до Кракова. Народився та жив Станіслав Лем у квартирі на третьому поверсі будинку №4 на вул. Браєровській (сьогодні – вул. Богдана Лепкого). У Львові Лем закінчив гімназію ім. Кароля Шайнохи (сьогодні – ліцей №8 Львівської міської ради) та розпочав навчання у медичному інституті Львівського університету (сьогодні – ЛНУ ім. І. Франка), яке не закінчив через Другу світову війну. Свої дитячі роки та час проведений у Львові письменник описує в автобіографічному творі «Високий замок». Українською книга вийшла у 2016 році у видавництві «Навчальна книга – Богдан».
Станіслав був єдиним сином Самуеля Лема, львівського лікаря, та Сабіни Вольнер. Згадуючи своє дитинство у «Високому замку», Лем називає себе «чудовиськом» і пояснює, що постійно тероризував оточення. «Їсти я погоджувався тільки за умови, що батько стояв на столі й то відкривав, то закривав парасолю. Ще хіба дозволяв годувати себе під столом», – пише Лем. Хоча батьки, а особливо Самуель Лем, виконували всі забаганки сина, юний Станіслав багато часу проводив на самоті.
Станіслав Лем походив з асимільованої єврейської родини. Ще його батько – Самуель прибрав зі свого прізвища літеру h (латиницею прізвище Лем можна записати у двох варіантах – Lehm або Lem, але їхня вимова при цьому не змінюється – прим. авт.) і перетворив Lehm на Lem, щоб прізвище виглядало більш «польським». Вибір імені для сина також повинен був засвідчувати «польськість» родини Лемів. Однак, зміна прізвища не вберегла ані Станіслава, ані його батьків, ані інших родичів від антисемітської політики Третього Рейху на окупованих територіях. ІІ Світову війну та Голокост вдалось пережити лише самому письменнику та його батькам, які у 1942 році втекли з львівського гетто.
За освітою Станіслав Лем був лікарем – спочатку навчався у Львівському, а після війни, у Ягеллонському університетах. Навчання Станіслав полишив вже перед самими випускними іспитами, щоб уникнути призову на службу. За все своє життя письменник лише раз виконував функції лікаря – влітку 1948 року прийняв 28 пологів.
Станіслав Лем був справжнім ласуном, а любов до солодощів супроводжувала його з дитинства до старості і стала причиною цукрового діабету, на який страждав письменник.
«Це людина, яка може їсти неймовірну кількість солодкого, при цьому постійно худнучи. У його житті був відомий період, коли дружина посадила його на дуже сувору дієту. Він майже нічого не їв: тости на сніданок, чорна кава, якийсь шматок вареного м’яса. Але постійно набирав вагу. Всі дивувалися, як це можливо. Виявилося, що у Лема в гаражі був запас халви. Вибирався, коли ніхто не дивився, і з’їдав кіло-півтора цієї халви на день», – згадує свого товариша в інтервʼю для Польського радіо польський прозаїк та драматург Александр Сцибор-Рильський.
Як виявилось згодом, схованка з халвою не була єдиною. Вже у 1980-х роках у квартирі в Кракові, в якій декілька років до цього проживав Лем з дружиною, відсунули шафи з книжками, а з-за них висипалось безліч обгорток від цукерок. Туди їх ховав письменник, коли перебував на дієті.
«Коли [Лем] у старості захворів на діабет, він казав, що акт самогубства, який передбачав би закриття себе у кімнаті з п’яти кілограмовою банкою турецької халви, був би не такою вже й поганою ідеєю», – згадував син Лема Томаш.
Попри захоплення високими технологіями, Лем не користувався комп’ютером, а всі свої роботи, яких, між іншим, близько 200, написав на друкарській машинці. Машинка супроводжувала письменника всюди і від 4 ранку можна було почути ритмічний стукіт, що долинав з його кімнати – Станіслав Лем звик рано вставати і одразу сідати за роботу. Свою першу друкарську машинку Лем отримав у подарунок від батька ще перед ІІ Світовою.
Крім солодкого Станіслав Лем також любив собак. Домашні улюбленці супроводжували письменника протягом всього життя. В одному з листів до Александра Сцибор-Рильського Лем згадує про ельзаську вівчарку, на ім’я Бартек. «42 кг живої ваги, чудовисько розміром з теля, має рік та 2 місяці, але таке дурне, хай Бог милує! Кожного зустрічного облизує, всіх любить, гавкає з ранку до ночі», – пише у 1976 році Лем.
У своїх книгах про космос та роботів Станіславу Лему вдалось передбачити появу багатьох речей, які сьогодні є для нас звичними. Хоча сам автор про себе говорив, що він ніколи не сідає на письмо з наміром передбачити якою буде доля людства. «Але, здається, мої необачно висловлюванні різноманітні гіпотези та ідеї здійснюються. Але чому? Я поняття не маю», – говорив в інтервʼю для Польського радіо письменник.
Що ж такого передбачив Лем? Так, у 1961 році у своїй книзі «Повернення з зірок» письменник описав сучасні електронні книги. Називав він їх «оптонами» і виглядали вони як кристали з пам’яттю, які вставлялись у пристрій схожий на знайомий для нас планшет.
«Увесь післяобідній час я провів у книгарні. Там не було книжок. Їх не друкували вже майже півстоліття. А я так мріяв про них після мікрофільмів, з яких складалася бібліотека “Прометея”! Нічого подібного. Не можна було вже ритися на полицях, зважувати на руці томи, вгадуючи їх обсяг. Книгарня нагадувала швидше електронну лабораторію. За книги правили кристали з навічно вкладеним у них змістом. Читати їх можна було з допомогою оптону. Своїм зовнішнім виглядом він навіть скидався на книжку; відмінність полягала в тому, що оптон мав між обкладинками лише одну-єдину сторінку. Дотик рукою – і на ній з’являвся подальший текст».
У тому ж таки творі Лем описав не тільки електронні книжки, але й аудіокниги, які назвав «лектонами»: «Але, як сказав мені робот-продавець, оптони вживалися тепер не дуже часто. Публіка віддавала перевагу лектонам. Вони читали вголос, їх можна було навіть наставити на бажаний тембр, темп і модуляцію».
«Невидима мережа, що охоплює світ» і зберігає книги, фотографії, мапи, рисунки, креслення, звуки і навіть запахи – це (за винятком запахів) нагадує опис пошукових систем та баз даних, найвідомішою з яких є Google. Однак насправді це опис мережі з інформацією з роману «Магелланова хмара», опублікованого у 1955 році, за 7 років до початку роботи над створенням Інтернету.
«Сьогодні, користуючись цією невидимою мережею, що охоплює світ, ми зовсім не думаємо про її гігантські масштаби і чіткість роботи. Як часто кожен із нас у своєму робочому кабінеті в Австралії, в обсерваторії на Місяці чи в літаку діставав кишеньковий приймач, викликав Центральну Тріонову Бібліотеку, замовляв потрібний йому твір і через секунду бачив його на екрані свого кольорового об’ємного телевізора», – це ще один уривок з твору «Магелланова хмара», який описує пристрої подібні до сьогоднішніх смартфонів.
У 1964 році виходить ще одна робота Лема «Сума технології», у якій він описує так звану фантоматику – термін який вживав Лем на позначення того, що сьогодні ми називаємо віртуальною реальністю. Письменник описує «фантоматичний генератор», який здатен створювати альтернативну реальність, яка нічим не відрізняється від справжньої. В існуванні альтернативної реальності Станіслав Лем передовсім вбачав багато небезпек: «(…) неможливість відрізнити фантоматичний спектакль від дійсності призвела б до непоправних наслідків. Може дійти до здійснення вбивства, після якого вбивця, виправдовуючись, стверджуватиме, що він був глибоко переконаний, буцімто це лиш “фантоматичний спектакль”. Крім того, багато людей настільки заплутаються у справжніх і фіктивних життєвих ситуаціях, які годі відрізнити одну від одної, в суб’єктивно єдиному світі реальних речей і привидів, що не зможуть знайти вихід із цього лабіринту».
Станіслав Лем помер 27 березня 2006 року у віці 84 років. На честь письменника та футуролога, а також на честь персонажів його книг названо декілька космічних обʼєктів: відкритий у 1979 році астероїд 3836 Лем; відкритий у 2009 році астероїд 343000 Йонтихий, названий на честь головного героя низки оповідань Лема. На честь Лема був названий також другий штучний супутник, створений в Польщі, який був відправлений на орбіту у 2013 році. На честь ще одного героя оповідань Лема – пілота Прікса був названий кратер на Хароні, супутникові Плутона. Одна з зірок у сузірʼї Пегасу має назву «Соляріс» – на честь одного з найбільш відомих творів Лема.
Памʼять про Станіслава Лема вшановують не тільки в космосі, але й на Землі. У багатьох містах Польщі є вулиці названі його імʼям, памʼятні таблички в Польщі та Україні. У 2021 році, з нагоди 100-річчя Станіслава Лема в межах польсько-українського проєкту було створено два стінописи: у польських Катовіце та українському Львові. У 2023 році Київська міська рада перейменувала провулок Ржевський у Голосіївському районі на провулок Лема.
Підготувала Анастасія Верховецька
За матеріалами cultura pl., Polskie radio, Galaktyka Lema, Orliński W. Lem. Życie nie z tej ziemi.
Цитати з творів – cuture.pl
Вперше опубліковано у 2023 році