#StopNiewolnictwu – соціальна кампанія – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

#StopNiewolnictwu – соціальна кампанія

17 Січня 2019
#StopNiewolnictwu – соціальна кампанія

17 жовтня 2018 року розпочалася соціальна кампанія «С.O.С. Проти торговців людьми та мисливців за душами», яка миттєво поширилася в соціальних мережах. Кампанія спільно організована Надвіслянським відділом прикордонної служби, районною інспекцією служби в’язниць у Варшаві, столичним штабом поліції, Армією спасіння, пунктом перевірки вакансій та щоденною газетою «Факт». Почесний патронат над кампанією прийняло Посольство Великобританії у Польщі.

З Юстиною Кузар з Армії спасіння та Пункту перевірки вакансій розмовляє Іванна Килюшик.

– Як з’явилася ідея проведення кампанії і яка її головна ціль?

– Ідея з’явилася як відповідь на проблему, якою є сучасне невільництво. На жаль, соціальні опитування та статистичні дані свідчать, що люди є несвідомими та мало знають, чим є невільництво чи торгівля людьми. Ми спостерігаємо це особисто під час проведення інформаційних кампаній щодо примусової роботи. ЗМІ зазвичай показують, що це явище пов’язане лише з викраденням жінок для проституції, але зараз масовим є трудове невільництво. Нашою ціллю є показати людям, як це виглядає і що це стосується всіх нас – як поляків, які їдуть за кордон, так і всіх іноземців, які приїхали до Польщі. 

– Яких інструментів вживаєте для підвищення рівня свідомості суспільства щодо цієї проблеми?

– Перш за все, ми відзняли три відео, які будемо показувати скрізь, де тільки можливо, зокрема сподіваємося, що вони теж з’являться на телебаченні. Одне з них стосується підписання трудового договору та нелегальних посередників, які мають свої фірми. Останні все роблять за нас, тому нам здається, що все безпечно. Людина поспішно приймає рішення й виїжджає з упевненістю, що її чекає чудова робота за кордоном, але, на жаль, реальність дуже часто є іншою. Наступне відео представляє, як виглядає ситуація після приїзду на місце роботи, тобто поселення в жахливих умовах проживання. Показано роботу на збиранні капусти. Люди інколи думають, що невільництво – це коли їх закривають і заставляють робити невідомо що, але дуже часто це змушування до фізичної роботи в полі чи на виробництві на фабриках, тобто в таких місцях, де нас інші бачать кожного дня. Тільки ніхто не підозрює, що за тією роботою приховується і яку ми отримуємо оплату.

– Що можна вважати невільництвом чи примусовою роботою?

– Поняття «примусова праця», на думку Пункту перевірки вакансій, не до кінця окреслює це явище, тому ми називаємо його «зневолення через роботу». Способів такого зневолення є дуже багато. З досвіду наших клієнтів, це насамперед різноманітні маніпуляції. І це теж причина, через яку люди не відразу відмовляються від роботи. Їх збивають з пантелику, обіцяють, що буде краще, що за два тижні, потім за два місяці зарплату підвищать, місце проживання буде змінено, що це все тимчасово. Ми хочемо в це вірити, тому що приїхали з метою щось заробити, не втрачаємо надію, що все зміниться на краще. Через це місяцями перебуваємо в такій ситуації. Навіть може не дійти до насилля й погроз, тому що так теж часто буває.

– Тобто маніпуляції теж можемо зараховувати до примусової роботи?

– Так, якщо нас обманюють, якщо ми не отримуємо заробітної плати або отримуємо, але значно менше обіцяного, якщо нам списують зарплату за якісь видумані борги, бо щось для нас зроблено зі сторони роботодавця чи посередника. Якщо реальність відрізняється від домовленостей на початку. Якщо у нас забирають кошти на додаткові оплати за послуги, яких ми не отримали, наприклад за Інтернет, якого немає, чи за зроблену прописку, яка і так робиться безкоштовно. Усе це є безправними маніпуляціями.

– Хто може стати потенційною жертвою сучасного невільництва?

– Чесно кажучи, жертвою може стати кожен. Найчастіше це люди, які перебувають у складній ситуації і поспішно приймають якісь рішення, тому що негайно потребують грошей і не мають часу на перевірку вакансії чи посередника. Будучи в такому стані, люди не звертають уваги на різні чинники, які сигналізують, що щось не так.

– Чи розпізнаєте способи, схеми діяльності таких роботодавців або посередників?

– Так. Якщо говорити про наш Пункт перевірки вакансій, де ми перевіряємо всі підозрілі пропозиції праці, про які нам повідомлено, то найчастіше це вакансії від агенцій роботи. Досить часто людей підмовляють інші, наприклад давній знайомий чи особа, з якою вони випадково познайомилися. Були навіть такі ситуації, що це був член родини. В такій ситуації люди довіряють і думають – навіщо перевіряти, якщо це знайомий порадив, все буде добре, бо хто ж знає краще, як не людина, яка вже там працювала. Приймаємо рішення, виїжджаємо, лише по приїзді розуміємо, що побачене суперечить сказаному. Досить часто людей, які займаються вербуванням, примушують до знаходження нових працівників.

– Що ви радите мігрантам, які виїжджають з метою працевлаштування за кордоном, для уникнення використання в праці?

– Перш за все потрібно завжди особисто сконтактуватися з працедавцем чи агенцією й запитати про роботу та умови проживання. Варто перевіряти, чи агенція або працедавець зареєстровані, що означатиме, що вони працюють легально. Це можна зробити досить просто через Інтернет, у реєстрі агенцій (KRAZ чи KRS у Польщі). Теж потрібно звертати увагу на оголошення, якщо воно не конкретне: два речення й номер телефону, не фірмова електронна адреса, а типу gmail, onet, wp. Скоріше за все, це ненадійне оголошення. Не розпочинати працювати без підписання трудового договору, тому що факт виконання роботи без укладання умови важко довести. Працювати лише легально. Реагувати на погіршення умов праці чи проживання: якщо щось не так, краще не буде однозначно.

– Куди можна звернутися за допомогою в разі порушення трудових прав?

– До Державної інспекції праці, де можна скласти скаргу на роботодавця. Для цього потрібно зібрати якнайбільше доказів: фото умов праці чи проживання, дуже добре вести щоденник праці, в якому кожного дня записувати кількість відпрацьованих годин і яку роботу виконували, що буде доказом виконання роботи. У разі неотримання повної заробітної плати можемо показати це в Інспекції праці. Крім того, потрібно звертатися за допомогою до відповідних громадських організацій, фондів, які таку допомогу пропонують,  перед виїздом знайти в Інтернеті такі організації, сконтактуватися та підтримувати з ними зв’язок. Навіть якщо ми не впевнені, використовують нас чи ні, краще проконсультуватися зі спеціалістами, які можуть зрозуміти ситуацію й допоможуть скласти скаргу.

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись