Сусіди та книжки. У Києві відбувся «Книжковий Арсенал»

0

У Києві відбулася одна із наймасштабніших культурних подій року – міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Величезна виставка-продаж, що проходила вже вдев’яте, – це не лише про книжки, хоча всі події так чи інакше оберталися навколо книжкової тематики. «Книжковий Арсенал» – щось значно більше,  подія в атмосфері співпричетності, платформа для навчання, творення, обміну думками та діалогу.

Головна тема цьогорічного «Книжкового Арсеналу» – сусідство. До обговорення її було запрошено письменників, видавців, культурних активістів, філософів не лише  з України, але й із Польщі, Німеччини, Австрії, Канади та інших країн світу. Крім, власне, книжкового виставкового простору, де можна було знайти останні книжкові новинки від українських видавництв, програма включала в себе кураторські та спеціальні програми, що оберталися навколо тем добросусідства, ідентичності, кордонів, стереотипів, суспільного відчуження та інших гарячих проблем сьогодення. Так, Андрій Бондар в авторській програмі «Хто я? У розмові з сусідами» намагався проаналізувати форми співіснування з іншими, процес створення й поширення стереотипів та форми боротьби з ними. «З уявлень і стереотипів виростають ворожість та байдужість. І лише знання про Іншого здатне породити зацікавлення й чутливість. Чого саме в нас більше – ворожості та байдужості чи зацікавлення й чутливості?» – на ці та інші питання відвідувачі намагалися відповісти разом із запрошеними гостями: польським поетом Богданом Задурою, ґдансько-варшавським поетично-музичним дуетом «Рейвах», білоруською письменницею-мігранткою Вальжиною Морт та нігерійсько-американським автором Крісом Абані.

Розмова з Богданом Задурою. Фото: Олег Сіньков з artarsenal.in.ua

За словами кураторки програми «Сусідство: відкрите питання» Віри Балдинюк, така важлива тема підіймається під час «Книжкового Арсеналу» для того, щоб «ми всі могли віднайти для себе дієві формули співпраці, співжиття й співтворення та спробувати відповісти на непрості питання». Однією з подій програми стала дискусія «Ідентичності після конфліктів», що запросила до розмови про мистецький і жіночий досвід конфлікту Константію Сотейру з Греції та художницю Лію Достлєву з Донецька, яка проживає та працює в Познані.

Міжнародна програма була спрямована на налагодження міжкультурних літературних зв’язків між Україною та світовими лідерами книжкової індустрії – Франкфуртським та Лондонським книжковими ярмарками.

У рамках «Книжкового Арсеналу» відбулася також дискусія «Як працювати з радянською спадщиною» з нагоди перевидання книжок Леоніда Плюща за участі Оксани Забужко, Володимира В’ятровича та Ярини Цимбал. Це була одна з найцікавіших подій програми, оскільки поєднала не лише критичний аналіз історії та її проекції на сучасність і майбутнє, але й стала майданчиком для висловлення критичних думок щодо сучасної політики держави в справі декомунізації, яку, до слова, Оксана Забужко вдало назвала «деколонізацією».

«Як працювати з радянською спадщиною». Фото: Олег Переверзєв з artarsenal.in.ua

Літературна тематика була доповнена музичною програмою, перформенсами та виставками. Одна з них, «Обабіч» – кураторська робота Єжи Онуха, вразила особливо. «Ніщо так не об’єднує сусідів, як огорожа між ними» – саме таким епіграфом куратор розпочинає діалог із глядачем. Вихідним пунктом виставки була колекція фотографій із проекту Віктора Марущенка 90-х років про шахтарів Донбасу, доповнена сучасним проектом Марка Невілла про багатовимірність української реальності. Куратор розмістив фото Марущенка в темному контейнері, куди потрібно було заходити з ліхтариком у руці, щоб роздивитися зображення. Такий прийом був особливо доречним не лише з огляду на тематику виставки, але також  символічною невидимістю, маргіналізацією шахтарів як соціального прошарку з його проблемами та потребами. Марк Невілл зі свого боку показує два діаметрально різні образи України, представляючи її очима переселенців з Донбасу та відпочивальників на пляжах Одеси. Графіті на металевій огорожі, яка власне і є виставковим простором, створив Саша Курмаз.

Виставка “Обабіч”. Фото: Оксана Кузьменко

 «Проект, який ми вам представляємо у форматі виставки та книжки, теж має своє минуле, різне для кожного з його учасників. Моїм завданням як куратора було зібрати всі ці історії, ці візуальні оповіді й створити для них сцену, на якій вони постали б в інакший спосіб. Спосіб, який не обов’язково повинен збігатися з уявленнями самих митців. Це також відкриває перед вами, учасниками зустрічі, можливість побудувати власну оповідь, яка може початися тут. Але ваша оповідь може також мати свою передісторію», – пояснює Єжи Онух ідею виставки.

Виставка “Обабіч”. Фото: Оксана Кузьменко

Ще одна виставка-презентація була присвячена українському шрифту Рутенія авторства Василя Чебаника, що був ним створений на основі так званої «допетрівської кирилиці», яку автор віднайшов в архівах. Рутенію не тільки відтворили графічно, але й повернули її у публічний простір 33 художники, кожен із яких осмислив та проілюстрував літери.

Виставка “Рутенія. Анімована абетка Василя Чебаника” . Фото: Оксана Кузьменко

Уже традиційно багато уваги було приділено дитячій книжці та подіям для найменших відвідувачів, а праве крило «Книжкового Арсеналу» перетворилося на захопливий кольоровий світ з інтерактивними іграми, казковими героями, майстер-класами та посиденьками за гігантським столом Аліси з Країни Чарів.

Приємним додатком, який може зацікавити українців, що живуть за кордоном, була презентація проекту «Абук» – першої української аудіокнигарні. Завантаживши аплікацію на телефон, можна за невисоку ціну придбати цілий перелік класики й новинок української та перекладів зарубіжної літератури у вигляді аудіокнижок. Деякі твори української сучасної літератури начитані самими авторами. Так, не виходячи з дому у Варшаві, можна не лише купити літературу українською мовою, але й послухати, приміром, Сергія Жадана, який читає свої вірші.

Юлія ЛАЩУК

Share.