У Києві відбулася одна із наймасштабніших культурних подій року – міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Величезна виставка-продаж, що проходила вже вдев’яте, – це не лише про книжки, хоча всі події так чи інакше оберталися навколо книжкової тематики. «Книжковий Арсенал» – щось значно більше, подія в атмосфері співпричетності, платформа для навчання, творення, обміну думками та діалогу.
Головна тема цьогорічного «Книжкового Арсеналу» – сусідство. До обговорення її було запрошено письменників, видавців, культурних активістів, філософів не лише з України, але й із Польщі, Німеччини, Австрії, Канади та інших країн світу. Крім, власне, книжкового виставкового простору, де можна було знайти останні книжкові новинки від українських видавництв, програма охоплювала кураторські та спеціальні програми, що оберталися навколо тем добросусідства, ідентичності, кордонів, стереотипів, суспільного відчуження та інших гарячих проблем сьогодення. Так, Андрій Бондар в авторській програмі «Хто я? У розмові з сусідами» намагався проаналізувати форми співіснування з іншими, процес створення й поширення стереотипів та форми боротьби з ними. «З уявлень і стереотипів виростають ворожість та байдужість. І лише знання про Іншого здатне породити зацікавлення й чутливість. Чого саме в нас більше – ворожості та байдужості чи зацікавлення й чутливості?» – на ці та інші питання відвідувачі намагалися відповісти разом із запрошеними гостями: польським поетом Богданом Задурою, ґдансько-варшавським поетично-музичним дуетом «Рейвах», білоруською письменницею-мігранткою Вальжиною Морт та нігерійсько-американським автором Крісом Абані.
За словами кураторки програми «Сусідство: відкрите питання» Віри Балдинюк, така важлива тема підіймається під час «Книжкового Арсеналу» для того, щоб «ми всі могли віднайти для себе дієві формули співпраці, співжиття й співтворення та спробувати відповісти на непрості питання». Однією з подій програми стала дискусія «Ідентичності після конфліктів», що запросила до розмови про мистецький і жіночий досвід конфлікту Константію Сотейру з Греції та художницю Лію Достлєву з Донецька, яка проживає та працює в Познані.
Міжнародна програма була спрямована на налагодження міжкультурних літературних зв’язків між Україною та світовими лідерами книжкової індустрії – Франкфуртським та Лондонським книжковими ярмарками.
У рамках «Книжкового Арсеналу» відбулася також дискусія «Як працювати з радянською спадщиною» з нагоди перевидання книжок Леоніда Плюща за участі Оксани Забужко, Володимира В’ятровича та Ярини Цимбал. Це була одна з найцікавіших подій програми, оскільки поєднала не лише критичний аналіз історії та її проекції на сучасність і майбутнє, але й стала майданчиком для висловлення критичних думок щодо сучасної політики держави в справі декомунізації, яку, до слова, Оксана Забужко вдало назвала «деколонізацією».
Літературна тематика була доповнена музичною програмою, перформенсами та виставками. Одна з них, «Обабіч» – кураторська робота Єжи Онуха, вразила особливо. «Ніщо так не об’єднує сусідів, як огорожа між ними» – саме таким епіграфом куратор розпочинає діалог із глядачем. Вихідним пунктом виставки була колекція фотографій із проекту Віктора Марущенка 90-х років про шахтарів Донбасу, доповнена сучасним проектом Марка Невілла про багатовимірність української реальності. Куратор розмістив фото Марущенка в темному контейнері, куди потрібно було заходити з ліхтариком у руці, щоб роздивитися зображення. Такий прийом був особливо доречним не лише з огляду на тематику виставки, але також символічною невидимістю, маргіналізацією шахтарів як соціального прошарку з його проблемами та потребами. Марк Невілл зі свого боку показує два діаметрально різні образи України, представляючи її очима переселенців з Донбасу та відпочивальників на пляжах Одеси. Графіті на металевій огорожі, яка власне і є виставковим простором, створив Саша Курмаз.
«Проект, який ми вам представляємо у форматі виставки та книжки, теж має своє минуле, різне для кожного з його учасників. Моїм завданням як куратора було зібрати всі ці історії, ці візуальні оповіді й створити для них сцену, на якій вони постали б в інакший спосіб. Спосіб, який не обов’язково повинен збігатися з уявленнями самих митців. Це також відкриває перед вами, учасниками зустрічі, можливість побудувати власну оповідь, яка може початися тут. Але ваша оповідь може також мати свою передісторію», – пояснює Єжи Онух ідею виставки.
Ще одна виставка-презентація була присвячена українському шрифту Рутенія авторства Василя Чебаника, що був ним створений на основі так званої «допетрівської кирилиці», яку автор віднайшов в архівах. Рутенію не тільки відтворили графічно, але й повернули її у публічний простір 33 художники, кожен із яких осмислив та проілюстрував літери.
Уже традиційно багато уваги було приділено дитячій книжці та подіям для найменших відвідувачів, а праве крило «Книжкового Арсеналу» перетворилося на захопливий кольоровий світ з інтерактивними іграми, казковими героями, майстер-класами та посиденьками за гігантським столом Аліси з Країни Чарів.
Приємним додатком, який може зацікавити українців, що живуть за кордоном, була презентація проекту «Абук» – першої української аудіокнигарні. Завантаживши аплікацію на телефон, можна за невисоку ціну придбати цілий перелік класики й новинок української та перекладів зарубіжної літератури у вигляді аудіокнижок. Деякі твори української сучасної літератури начитані самими авторами. Так, не виходячи з дому у Варшаві, можна не лише купити літературу українською мовою, але й послухати, приміром, Сергія Жадана, який читає свої вірші.
Юлія Лащук