Євро-2012 у Польщі відчувалося усюди: в одязі мешканців домінували білий та червоний – національні кольори, вулиці прикрашені прапорами країн, команди яких грали на полі, а люди ішли дивитися матчі до фан-зон. Загалом поляки задоволені організацією турніру: дехто навіть буде сумувати за Євро. Ми ж вирішили дізнатися думку поляків, які Євро-2012 дивилися не в Польщі, а в Україні.
Для Катажини з Кракова поїздка на Євро в Україну була першим виїздом до східних сусідів: «Я не фанатка футболу, хоча під час чемпіонату люблю дивитися матчі. Моєму другу вдалося купити квитки на чвертьфінал до Києва – і ми вирішили поїхати. І це було просто неперевершено!» Катажині особливо сподобалася карнавальна атмосфера української столиці, та дружнє ставлення мешканців до гостей. Вона відзначає добру організацію дорожнього руху під час матчу й миролюбний настрій фанів: «Я трохи боялася конфліктних ситуацій після заворушення між польськими та російськими фанатами у Варшаві, але в Києві все було спокійно».
Київ Катажині чимось нагадує Лондон, тільки в ньому більше душі. Вона розвіює стереотипи про хронічне українське бездоріжжя: «Мене позитивно вразили українські дороги: після перетину кордону була гарна дорога на дві смуги, швидко їхалося. Зізнаюся: мені їхалося настільки добре, що я трошки перевищила швидкість і мала нагоду познайомитися з українською міліцією. Інспектори були дуже ввічливі, посварили мене, але відпустили після обіцянки не їздити так швидко».
У Збіґнєва, теж із Кракова, пригода і з квитками, і з подорожжю по Україні виявилася довшою. Тому, мабуть, і враження більш різнобічні. Він виграв квитки на чвертьфінал до Донецька. Одразу вирішив: якщо вже їхати на схід України, то варто щось подивитися. Ідея вилилася в двотижневу подорож маршрутом Київ–Одеса–Ялта–Донецьк–Львів.
Україну Збіґнєв називає країною контрастів: «Дуже гарно виглядають Київ та Львів, я б ще обов’язково хотів туди повернутися. Натомість типова картинка інших українських міст: магазин з речами дорогого західного бренду, яскравий та підсвітлений, на темній вулиці з ямами посеред дороги». До організації матчу Збіґнєв не має претензій, але проблематично було дістатися до Донецька через брак залізничних квитків.
Є річ, якій полякам, на думку Збіґнєва, варто повчитися від сусідів зі сходу: «Мене вразила українська гостинність. Я думав, що поляки – дуже гостинні люди, але українці тут далеко попереду. Якщо хтось із іноземців потребує допомоги, то, навіть не знаючи мови, готові зірку з неба дістати». Тепер слово «гостинність» має для Збіґнєва більш глибоке значення.
Олена БАБАКОВА