«SweeTea» – для душі, магазини – для бізнесу. – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

«SweeTea» – для душі, магазини – для бізнесу.

31 Липня 2014
«SweeTea» – для душі, магазини – для бізнесу.

Під час розмови зі столичною бізнесменкою Світланою Новаковською мені згадалася мелодія «Поїзд у Варшаву». У 70-х роках Ліна Костенко написала вірш про зустріч двох закоханих – поляка і українки. І ось ця історія повторилася на початку нового тисячоліття.

Наша героїня, здавалося б, досягла в житті всього: цікава робота, директорські посади, досвід у девелоперській та банківській галузях, комфортне житло, пошана, подорожі, друзі… Але поруч не було коханої людини. Вона з’явилася – але з далекої Варшави. Кілька років тривали поїздки за маршрутом Варшава–Київ і навпаки, і вже заміжня жінка Світлана жила в Києві, а чоловік Роберт – у Варшаві. Через п’ять років кохання на відстані прийшло рішення: жити разом у польській столиці.

На п’ятому десятку, в іншій країні, необхідно було починати все з початку. У 2010 році разом з українським колегою Світлана відкрила девелоперську фірму, яка збудувала кілька спортивних та торговельних об’єктів у Варшаві, Білостоку, Торуні та Лешні. Робота була виснажливою – постійно в роз’їздах, спілкування з чоловічим будівельним колективом (часто також з України), вирішення різних виробничих питань. Вдома бувала нечасто, два роки минули як один день…

Тож колишня киянка змінила чоловічий бізнес на жіночий, відкрила мережу крамниць, у яких продається польська жіноча білизна: панчохи, шкарпетки і різноманітні дрібнички, що їх часто потребує жінка. На сьогодні існує вісім крамниць у Варшаві і в Торуні.

Проте крамниці – це бізнес-проект Світлани, а ось для душі – варшавська кав’ярня. Їй вже рік.

Поруч зі Старим ринком, на вуличці Вузький Дунай, серед інших гастрономічних об’єктів розташувалася затишна кав’ярня «SweeTea». Туристи, прогулюючись старим містом, помічають кириличні написи, часто заходять на чай, каву по-львівськи, українське варення, морозиво, коктейлі, салати чи млинці з лососем або ікрою. «Репертуар» постійно змінюється й розширюється. Уже третій місяць у закладі господарює дочка Світлани – Женя. Часто поруч, у віконечку, можна побачити українського песика Сніжка французької породи, який примудрився збирати гроші в скарбонку – на щомісячне відвідування перукарні.

Раніше у приміщенні кав’ярні знаходилася крамниця з іконами. Довелося все переробляти, ремонтувати, перебудовувати, дотримуватися стандартів, які необхідні виконувати в старовинній частині міста. Усе вимагало значних затрат. Але це робилося – як наголошує Світлана – також задля створення місця зустрічей, у тому числі й українців. «SweeTea» часто діє як клуб, співпрацює, наприклад, з Фондом «Відкритий діалог», Клубом українських жінок чи товариством «Klasa Kobiet» з П’ясечно.

Рестораторка проводить доброчинні концерти («З Україною в серці»), поетичні чи співані зустрічі, дискусії, кіноогляди (про Євромайдан). Тим більше, що події в Україні часто вимагають допомоги: оформлення варшавського Музею майдану, збір грошей для біженців з України. Світлана Новаковська не стоїть осторонь, їй болить те, що відбувається в Україні.

«На сьогоднішні моя кав’ярня – це більше соціальний, а не бізнес-проект», – наголошує власниця.

Кав’ярня «SweeTea» має постійних клієнтів – де ж іще у польській столиці можна насолоджуватися кавою по-львівськи? «Тільки в нас!» – запевняє Світлана.

Крім цього, є українське пиво, вино, чай…

Ресторани та кав’ярні, які намагаються пропонувати клієнтам продукти з України, все ще мають проблеми з організацією постачання деяких товарів, зокрема напоїв чи алкоголю. Певні труднощі має і власниця «SweeTea».

Велику надію Світлана покладає на втілення в життя Угоди про асоціацію між ЄС та Україною та на українських туристів, бо російські останнім часом якось оминають невеличку «SweeTea». Їм не «смакують» синьо-жовті кольори.

Ліна Костенко «Спогад»

Поїзд у Варшаву спогади навіяв,
Я на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:
Co komu do tego, że my tаk kochamy!

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного своя.
Як тебе згадаю, забринить сльозами:
Co komu do tego, że my tаk kochamy!

Поїзд із Варшави йде крізь моє серце,
Зустріч довгожданну радість окриля.
І минають роки, роки за роками…
O, яке то щастя, że my tak kochamy!

Володимир ПРЯДКО

Фото Володимира Прядка

Сторінка у Фейсбуку «SweeTea»:https://www.facebook.com/SweeTeaStareMiasto

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись