Татри – найвища частина Карпатських гір і одночасно найвищий гірський масив Польщі. Татри займають площу 785 квадратних кілометрів, з яких лише близько 25 відсотків лежить з польського боку, решта – зокрема, найвища точка – гора Герлаховський пік (2 655 метрів) знаходиться в Словаччині. На території Польщі розміщено заледве одна четверта Татр з найвищою точкою – горою Риси (2 500 метрів). Польські Татри складають лише одну двохтисячну від території всієї Польщі, однак відомі не лише в країні, але далеко за її межами. Про це свідчить кількість туристів, які щорічно наважуються підкорити гірські вершини Татр. Так, у 2022 році Татранський національний парк відвідало понад 4,7 мільйона туристів.
Чим так особливі польські Татри? Якими стежками варто пройтись і які вершини спробувати підкорити? А також, як підготуватись до прогулянки в гори? Про все це читайте у матеріалі Анастасії Верховецької.
Як доїхати?
Татри розташовані на півдні Польщі, на кордоні зі Словаччиною. Біля підніжжя гір розмістилось місто Закопане, яке поєднане залізничною колією з Краковом. Дорога поїздом займає приблизно дві години, а між містами щоденно курсує декілька рейсів. Тому, плануючи свою подорож поїздом, варто одразу шукати сполучення від вашого міста проживання до Кракова, а з Кракова до Закопаного. Зверніть увагу, що станом на вересень 2023 року, залізничний вокзал Закопаного через ремонтні роботи перенесено з центру на окраїну міста – тимчасовий залізничний вокзал знаходиться за адресою Хицув Поток / Chyców Potok.
Також з Кракова до Закопаного можна доїхати автобусом. Рейси відправляються що пів години як в будні, так і у вихідні. Відправлення з центрального автовокзалу – Kraków Główny або з вокзалу Kraków MDA. Дорога автобусом також займає близько 2 годин.
Знайти зручне автобусне або залізничне сполучення між містом проживання та містом Закопане можна на сайті e-podroznik.pl.
Де жити?
Більшість туристів, які планують прогулянки в гори, обирають для проживання Закопане. Це дійсно великий туристичний центр, де багато різних варіантів ночівлі. Однак, саме через свою популярність, знайти дешеве житло тут непросто, а в окремих випадках місця бронюють за декілька місяців наперед.
Тому під час планування подорожей варто розглянути пошук житла в сусідніх селах – Кіри, Кошьчєліско, Мужашіхлє або Мале Чіхе. Тут можна знайти кращі умови за нижчими цінами. Також всі села знаходяться безпосередньо біля входу на туристичні шляхи, а між ними та містом постійно курсують рейсові автобуси.
Шукати житло рекомендуємо на перевірених сервісах – booking.com та airbnb.com. Там можна знайти як хостели, так і готельні номери, а також окремі кімнати або квартири.
Читайте також: «Як не перетворити відпустку на кошмар. Поради тим, хто подорожує»
Коли краще їхати?
Татри популярні серед туристів цілий рік. Залежно від уподобань та мети відпочинку можна обрати найкращий час для себе, однак завжди потрібно зважати на погоду та довжину світлового дня.
Взимку найкращий час для подорожей в Татри випадає на січень. Зазвичай у цей місяць фіксують постійні низькі температури, як високо в горах, так і в долинах. Безсумнівно, січень може принести дуже складні туристичні умови, але крім похмурих і сніжних днів, є ймовірність сухих і сонячних, що характеризуються дуже хорошою видимістю. В лютому зростає загроза снігових лавин.
Найгірший час для походів в гори – це березень та квітень. В цей час в горах випадає багато снігу, часті хуртовини та висока загроза лавин. Травень та червень також не найкращі місяці для поїздки в Татри. В цей час в горах багато де ще лежить сніг, часто виникають бурі, а статистично близько 26 днів місяця мають погану погоду з хмарністю та туманами.
Найкращий час для поїздки в Татри випадає на період з липня до середини жовтня. Однак, варто памʼятати, що липень – це найбільш популярний місяць серед туристів, тому на гірських шляхах буває багатолюдно, а на окремих відрізках можуть навіть утворюватись черги. Щоб уникнути цього, варто їхати в гори у серпні та вересні. У цей час у Татрах найбільше сонячних днів та найменша кількість опадів. Хоча бувають окремі тижні з поганою погодою, яку в горах особливо важко передбачити заздалегідь. Так, наприкінці липня 2023 року у Татрах неочікувано випав сніг, а температура на вершинах вище 2000 метрів сягала нуля та нижче. Більше про перевірку погоди перед виходом в гори читайте далі.
У листопаді в Татрах знову починається зима. Снігу ще мало, але є ожеледиця, а погода нестабільна. Також значно раніше заходить сонце. У грудні найкоротший світловий день триває всього 8 годин 8 хвилин.
Коли б ви не вирішили їхати в Татри, завжди необхідно памʼятати, що погода в горах мінлива і може змінитись протягом години. З висотою всі погодні умови посилюються: вітер віє сильніше, температура нижча, сонячне випромінювання сильніше, частіше йдуть дощі. Завжди необхідно звертати увагу на погоду та в разі необхідності бути готовим змінити маршрут або навіть залишитися вдома.
Безпечні Татри
Щоб похід в гори був приємним та безпечним варто заздалегідь підготуватись та подбати про одяг та вміст рюкзака.
Одяг
Похід в гори, навіть найбільш зручними туристичними шляхами, – це не прогулянка по набережній міста, і вимагає відповідного одягу, взуття та спорядження. Якщо ви тільки починаєте своє знайомство з горами і не впевнені, чи ще повернетесь на гірські стежки, то буде достатньо мати з собою зручне спортивне взуття. Для більш досвідчених туристів і тих, хто планує піти далі і вище ніж Морське Око, радимо заздалегідь подбати про гірські чоботи.
З верхнього одягу з собою завжди необхідно мати дощовик, адже ніколи невідомо де і коли вас може застати дощ. Залежно від погоди можуть знадобитись також додаткова тепла кофта, рукавички, тепла шапка. Найкраще так продумувати свій гардероб, щоб він складався з декількох «шарів», які можна зняти або одягти залежно від висоти та мінливої погоди. Влітку з собою також варто мати капелюх від сонця та сонцезахисний крем, адже чим ближче до вершин, тим менше тіні та дерев, а на гірських хребтах дерев майже немає.
Рюкзак та його вміст
Крім додаткового одягу в рюкзаку найкраще мати:
- ліхтарик – якщо не розрахуєте час і доведеться спускатись вже в сутінках. Найкраще налобний, адже тоді у вас вільні руки і так безпечніше та легше йти;
- повербанк для телефону;
- аптечку;
- паперову мапу, на випадок, якщо телефон розрядиться (найкраще обирати мапи з масштабом 1:30 000 або 1:50 000);
- воду та перекус. В долинах та на луках в Татрах є гірські притулки, де можна зʼїсти гарячий обід, або в разі потреби переночувати. Адреси та контакти притулків можна знайти за посиланням.
Також перед безпосереднім виходом в гори обовʼязково потрібно:
- перевірити повідомлення від Татранського національного парку. Щоденно на офіційному сайті парку публікують повідомлення для туристів – Komunikat turystyczny – де коротко описують поточні умови в горах: погоду, якість шляхів (сухі, вологі, слизькі, болотянисті тощо), попереджають про можливі погодні труднощі та загрози, загрози лавин та обвалів, закриті шляхи. Komunikat turystyczny доступний за посиланням.
- перевірити погоду. Це можна зробити на сайті Татранського національного парку (закладка Pogoda) або на сайті gory.imgw.pl, де можна перевірити погоду не тільки в Закопаному, але у конкретних долинах та гірських вершинах.
- записати номер служби порятунку – 601 100 300;
- завантажити у телефон мапи, які можуть працювати без інтернету. Ми рекомендуємо сервіс Mapa turystyczna, який можна завантажити як застосунок на телефон, або користуватись через сайт. Також варто памʼятати, що високо в горах не завжди може бути звʼязок та інтернет, а ближче до кордону зі Словаччиною може вмикатись роумінг;
- придбати вхідні квитки. Вхід на туристичні шляхи Татранського національного парку платний: 9 злотих – нормальний квиток на день, 4,5 злотих – пільговий (для учнів шкіл, студентів до 26 років, пенсіонерів, осіб з інвалідністю; з собою необхідно мати відповідні документи). Також можна придбати квиток на 7 днів: 45 злотих – нормальний, 22,5 злотих – пільговий. Квитки можна придбати в касах при вході на туристичні шляхи або онлайн на сайті парку.
Горами і долинами – декілька варіантів походів
«Я бачив гори більші, прекрасніші та величніші. Але в гори, красивіші за Татри, я не вірю», – так Татри описав у своїй книзі «В сторону Пишної» / W stronę Pysznej (1973) польський письменник Станіслав Жєліньський.
Перевірити наскільки слова письменника суголосні з реальністю можна самостійно. Пропонуємо декілька варіантів маршрутів, як для тих, хто тільки починає свої пригоди з горами, так і для професіоналів.
Польська частина Татр входить до Татранського національного парку і разом із однойменним національним парком у Словаччині утворює єдину охоронну природну територію. Татранський національний парк був відкритий у 1954 році, а у 1993 році разом з парком у Словаччині отримав статус біосферного заповідника ЮНЕСКО. Головним завданням національного парку є охорона та збереження природи Татр, з її рослинним та тваринним різноманіттям (до слова, у горах живе багато хижих тварин). Саме тому, вхід в гори чітко регламентований. Пересування парком дозволено лише маркованими туристичним маршрутам. У період з 1 березня по 30 листопада діє заборона на пересування по парку від заходу сонця то світанку. Також в парку заборонено ночувати в наметах. Ті туристи, які хочуть вибратись в гори на декілька днів можуть переночувати у спеціальних туристичних притулках, адреси і контакти яких можна знайти за посиланням.
Далі ми пропонуємо кілька варіантів одноденних маршрутів у Татрах.
Морське Око
Довжина траси: близько 16 кілометрів (до Морського Ока і назад).
Набір висоти: близько 550 метрів.
Приблизний час прогулянки: 4 години. Розраховуючи час походу, варто враховувати погодні умови, фізичний стан та інші чинники. Завжди краще планувати на одну-дві години більше, ніж вказано у путівниках та на мапах.
Покриття: асфальт, місцями ґрунтова стежка з камінням (є можливість обійти ці відрізки по асфальту).
Повний маршрут доступний на мапі.
Морсько Око – це одна з найбільш відомих та впізнаваних місцин в Татрах. Своїй популярності локація завдячує не тільки неймовірним краєвидам, але також легкій доступності. Найкраще прогулянку до Морського Ока розпочати з Палєніци Бялчанської / Palenica Białczańska. Сюди регулярно ходять автобуси з Закопаного. Також можна приїхати власним транспортом і залишити його на стоянці перед входом у національний парк. Для того, щоб знайти місце на паркінгу варто приїжджати раніше або не в сезон. Зауважимо, що паркінг перед входом платний.
До озера Морське Око веде маркована туристична дорога («червоний» шлях), яку називають дорогою Освальда Бальцера. Дорога починається в Закопаному і названа так на честь польського професора історії та права Освальда Маріана Бальцера, який до того ж був ректором Львівського університету (сьогодні – ЛНУ ім. І. Франка). У 1902 році Освальд Бальцер представляв інтереси Галичини у територіальному спорі з Угорщиною про територію навколо Морського Ока. Вирішальне слухання у цій справі відбулось в австрійському Ґарці і тоді ж був встановлений кордон між Галичиною та Угорщиною (обидві території у 1902 році входили до складу Австро-Угорської імперії) за яким озеро Морське Око опинилось у складі Галичини. Цей кордон зберігся і до сьогодні, але пролягає вже між незалежними Польщею та Словаччиною.
Від паркінгу до озера веде широка асфальтована дорога з поступовим підйомом. В окремих місцях між «петлями» асфальтного серпантину можна пройти коротшим, але стрімкішим шляхом – ґрунтовими та камʼяними стежками.
По дорозі до Морського Ока відкриваються чудові краєвиди на долину Бялей Води, а також на панораму гір, серед яких, зокрема, в гарну погоду можна побачити Герлах – найвищу вершину Татр, яка знаходиться на території Словаччини.
Приблизно на середині шляху знаходяться Водоспади Міцкевича / Wodogrzmoty Mickiewicza – це серія каскадів та водоспадів, які утворюються з потоку Розтока, який витікає з Великого ставу в долині Пʼяти польських ставів. На честь польського поета водоспади були названі у 1891 році, з нагоди перевезення у Польщу останків Міцкевича роком раніше. Три найбільші водоспади мають свої назви – Вищий, Середній та Нижчий. З камʼяного мосту по дорозі до Морського Ока найкраще видно Середній водоспад.
Асфальтна дорога крізь ліс доводить прямо до Морського Ока – найбільшого озера в Татрах. Морське Око розташоване у долині Риб’ячого потоку на висоті 1935 м над рівнем моря. Площа озера складає 34,5 га, а його глибина сягає до 51 м. У 2014 році американське видання The Wall Street Journal назвало Морське Око одним з найкрасивіших озер у світі.
Морське Око та долина Пʼяти польських ставів
Довжина траси: близько 26 кілометрів (від Палєніци Бялчанської через Морське око).
Набір висоти: близько 1200 метрів.
Приблизний час прогулянки: 8,5 годин. Розраховуючи час походу, варто враховувати погодні умови, фізичний стан та інші чинники. Завжди краще планувати на одну-дві години більше, ніж вказано у путівниках та на мапах.
Покриття: асфальт, ґрунтова дорога, камʼяні стежки, скелі.
Зверніть увагу, що маршрут містить відрізки з крутим підйомом, відрізки стежки над скелястими обривами.
Повний маршрут доступний на мапі.
Якщо прогулянка до Морського Ока видалась легкою та ще залишилось мінімум півдня та сили, можна спробувати піднятись до долини Пʼяти польських ставів та відвідати Великий став та Передній став. Зручний і мальовничий шлях від Морського Ока до долини Пʼяти ставів – «блакитний» шлях, однак часто він може бути закритий через загрозу лавин, чи як у випадку з авторкою цього матеріалу був закритий на ремонт.
Тому пропонуємо вам альтернативний варіант: якщо йти від Морського Ока, то слід повернутися трохи назад «червоним» шляхом – до водоспадів Міцкевича. Звідти вгору йде «зелений» шлях. Рекомендуємо підійматися ним аж до самого верху – до Великого ставу.
Вздовж підйому (Великий став знаходиться на висоті 1665 метрів) вас супроводжуватиме потік Розтока, а вже майже перед самим виходом до озера – водоспад Сіклава висотою близько 65 метрів. Сіклава, до речі, є найвищим водоспадом у Польщі.
Від Сіклави до Великого ставу йде крутий підйом по скелях. В дощову погоду, а також в морози, коли каміння покрите снігом або тонким шаром льоду, шлях може бути небезпечним і без відповідного спорядження краще не ризикувати.
Як говорить назва, в долині можна побачити пʼять озер – Передній став, Малий, Великий, Чорний і Задній став. Пропонована нами дорога веде безпосередньо вздовж Великого та Переднього ставів.
Діставшись нагору до Великого ставу пропонуємо повертатись «блакитним» шляхом до Переднього ставу та до туристичного притулку. За нагоди там можна зігрітись, зʼїсти гарячий обід та випити чаю. Від притулку пропонуємо спускатись «чорним» шляхом. Шлях доволі стрімкий, але майже без обривів. Лише на початку спуску є відрізок на декілька метрів оточений з одного боку високою скелею, а з іншого прірвою. Але там в суху погоду можна спокійно пройти.
«Чорна» стежка впирається вже у знайому «зелену». І далі спуск до Палєніци Бялчанської вже знайомим шляхом – спочатку «зеленою» стежкою, а далі – «червоною».
Великий Копєнєц та Носал
Довжина траси: близько 7 кілометрів.
Набір висоти: близько 530 метрів.
Приблизний час прогулянки: 3 години. Розраховуючи час походу, варто враховувати погодні умови, фізичний стан та інші чинники. Завжди краще планувати на одну-дві години більше, ніж вказано у путівниках та на мапах.
Покриття: ґрунтова дорога, камʼяні стежки, скелі.
Повний маршрут доступний на мапі.
Короткий та відносно легкий шлях – добре підійде для випадків, коли немає часу підійматися високо в гори або на розігрів перед довшими походами. Весь маршрут йде маркованими шляхами, однак зустрічаються відрізки – на спуску з Копєньца та Носалу – де дорога пошкоджена та багато рухливого каміння.
Прогулянка починається з пункту в Закопаному під назвою Топорова Цирхла / Toporowa Cyrchla. Туди можна підʼїхати громадським транспортом та будь-яким автобусом, що прямує в бік Морського Ока. Звідти входимо в національний парк та «зеленою» стежкою, що вʼється поміж кущів та доломітових скель, входимо на Великий Копєнєц (1328 метрів). З гори відкривається вид на долину Гонсєніцову, а над нею можна побачити пік Свініци (2302 метрів) на кордоні зі Словаччиною.
Спуск з Копєньца веде до долини Ольчиської та однойменної галявини, де все та ж «зелена» стежка веде через бурхливий потік Ольчиський. Одразу за мостом потрібно звернути з «зеленої» стежки на «жовту». Якийсь час дорога йде вздовж потоку – до деревʼяної кладки на узбіччі, яка веде до Ольчиського джерела / Wywierzysko Olczyskie. У період дощів або танення снігів з потоку, яким бʼє джерело, може випливати понад 6 000 літрів води на секунду.
Далі «жовтим», а потім знову «зеленим» шляхом підіймаємось на гору Носал (1206 метрів). Верх гори скелястий, з різкими урвищами, тому там потрібно бути обережним. Спуск з Носалу йде вздовж скель. Маршрут закінчується у Кужьніце на круговому перехресті Івана Павла ІІ, звідки ходить транспорт до Закопаного.
Долина Сухей Води та Чорний став Гонсєніцови
Довжина траси: близько 18,5 кілометрів.
Набір висоти: близько 880 метрів.
Приблизний час прогулянки: 6 годин. Розраховуючи час походу, варто враховувати погодні умови, фізичний стан та інші чинники. Завжди краще планувати на одну-дві години більше, ніж вказано у путівниках та на мапах.
Покриття: ґрунтова дорога, камʼяні стежки, скелі.
Повний маршрут доступний на мапі.
Маршрут розпочинається у селищі Бжежіни / Brzeziny. До входу в парк можна доїхати власним автомобілем або автобусом з Закопаного. «Чорна» стежка йде долиною Сухей Води. Сама ця долина є кордоном між Високими та Західними Татрами. Назва долини походить від потоку Суха Вода, що протікає по її дну, річище якого, як можна здогадатись з назви, на довгих ділянках зазвичай пересихає, а вода тече в ньому підземними потоками. «Чорним» шляхом підіймаємось до туристичного притулку Мурованєц / Murowaniec, звідки повертаємо на «синій» шлях.
Стежка веде на висоту 1624 метри над рівнем моря до Чорного ставу. Це пʼяте за величиною озеро в Татрах і найбільше з групи озер, які знаходяться у долині Гонсєніцовей.
Прогулянку можна обмежити лише відвідинами Чорного ставу, а можна піднятись на Карб (1853 метри) (так, як показано на мапі) «чорним» шляхом. Цей підйом гарно видно з берегів озера – з правого боку. Підйом стрімкий, по скелях та камінню, але його можна подолати у суху погоду навіть без спеціального спорядження. Підйом на Карб – це єдиний небезпечний відрізок цього маршруту. Спуск з іншого боку пологіший та не йде вздовж обриву.
З вершини Карбу відкривається вид одразу на декілька озер – на Чорний став з одного боку, і на Довгий став Гонсєніцови, Куртковєц, Зелений став Гонсєніцови, Східний подвійний став та два Червоних ставки – з іншого боку. Спуск спочатку «блакитною» стежкою, далі – «чорною» та «жовтою» до туристичного притулку Мурованєц. Повернутися можна вже знайомим «чорним» шляхом через долину Сухей Води, або ж спуститися від Мурованця «синьою» (або «синьою» та «жовтою») стежкою до Кужьніц.
Долина Косчєліска – Кшесаніца – Кондрадцка Копа – Суха Копа – долина Кондратова
Довжина траси: близько 15,5 кілометрів.
Набір висоти: близько 1440 метрів.
Приблизний час прогулянки: 8 годин. Розраховуючи час походу, варто враховувати погодні умови, фізичний стан та інші чинники. Завжди краще планувати на одну-дві години більше, ніж вказано у путівниках та на мапах.
Покриття: грантова дорога, камʼяні стежки, скелі.
Повний маршрут доступний на мапі.
Маршрут для витривалих туристів, який вимагає гарної фізичної підготовки. Дорога без небезпечних відрізків (урвищ, скель тощо), однак довга та з великим підйомом.
Похід розпочинається у селі Кіри, куди можна доїхати автобусом з Закопаного (потрібна зупинка – Долина Косчєліска / Dolina Kościeliska. Після входу в парк йдемо «зеленою» стежкою вздовж потоку Кірова Вода аж до розвилки, де вліво йдуть «чорний» та «червоний» шляхи. Далі «червоним» шляхом довгий підйом з 950 метрів над рівнем моря до 2122 метрів над рівнем моря. Дорогою такі вершини як Уплазяньський Вєршик (1203 метрів), Пєц (1472 метрів), Худа Турня (1858 метрів), Тварда Копа (2026 метрів) та Чємняк (2096 метрів). Найвища точка всього маршруту – гора Кшесаніса (2122 метрів).
Від Чємняка до гори Суха Копа шлях пролягає гірським хребтом по кордону Польщі та Словаччини з маленькими спусками та підйомами на вершини. Загалом на вас чекає 5 двотисячників – гір, висота яких перевищує 2000 метрів над рівнем моря. Крім Твардої Копи, Чємняка та Кшесаніси будуть також Малолончняк (2096 метрів) та Копа Кондрацка (2005 метрів).
З вершини хребта відкривається вид на всі чотири боки – адже вершини не мають лісового покриву. В сонячну погоду добре видно високі словацькі Татри, а з польського боку вирізняється Гевонт (1895 метрів) зі своєю скелястою вершиною.
Хоча по кілометражу маршрут може видатись коротким, однак довгий підйом вимагатиме багато часу, тому радимо виходити на шлях якомога раніше. Спускатись з хребта ми пропонуємо «зеленою» стежкою перед горою Суха Копа. Стежка веде вниз у долину Кондратову і далі до Кужьніце. Однак, якщо є час та сили, можна продовжити похід «червоною» стежкою по хребту аж до Каспрового Верху (1987 метрів) – однієї з найбільш відомих та найбільш відвідуваних вершин у польських Татрах. З Каспрового Верху можна спуститись «зеленою» стежкою або на підйомнику.
Всі запропоновані шляхи пройдені та перевірені авторкою у 2022 та 2023 роках.
Анастасія Верховецька