Понад два десятиліття люблінський фонд «Музика Кресів» популяризує в Польщі автентичний фольклор. Щоліта на базі цієї організації проходять майстер-класи з традиційного співу, майже кожної осені в Любліні відбувається фестиваль «Найстарші пісні Європи».
Фото: Войтек Корнет
Знана дослідниця українського Полісся, польська режисерка Яґна Кніттель була учасницею одного з перших майстер-класів у селі Дубєнка, розташованому неподалік польсько-українського кордону: пані Кніттель зізнається, що її захоплення українським традиційним співом виникло саме завдяки діяльності фонду:
– Я не мала чіткого уявлення про українську й російську народну музику: знала лише, що це традиція багатоголосся. На майстер-класах, організованих фондом «Музика кресів», я вперше почула автентичне виконання народних пісень. Завдяки фондові, насамперед його засновникам Янові Бернаду та Моніці Мамінській, я навчилася співати українських пісень, – тепер це невід’ємна частина мого життя.
Цього року ХІІІ Фестиваль «Найстарші пісні Європи» відбувся 5–6 жовтня в Любліні. Темою заходу були трудові пісні. Розповідає директор фонду «Музика Кресів» і один з організаторів фестивалю, етномузиколог Ян Бернад:
– Це пісні, котрі, можна сказати, органічно були пов’язані з працею, тобто насамперед ті, що вписувалися в обряд, у ритуал. Це такі жанри, як жнивні, косарські, ткацькі пісні, пісні, які співалося під час толоки. Але це також твори, котрі селяни ототожнюють із працею, хоча вони вже не мають сакрального виміру. Наприклад, пісні певного типу в селі називають «лісовими піснями». Чому лісові? Бо співаємо їх у лісі, збираючи ягоди й гриби. А навіщо співати ці пісні? Щоб не загубитись. Отже, з одного боку, ці пісні виконуються під час праці, але, з іншого боку, їхня функція вже дещо інша, – це вже не сакральна, не обрядова пісня, вона має виразну прагматику, пов’язану з виконанням того чи іншого різновиду праці. Скажімо, певні ритмічні формули, що допомагають виконувати ті чи інші трудові дії. Ці пісні по-різному акцентувались, залежно від специфіки роботи: були заспіви для перенесення тягарів, для рубання дерева тощо, – наголошує дослідник.
На фестивалі прозвучали пісні, функцією яких була ритмізація праці, та обрядові твори, пов’язані зі збиранням врожаю – їх виконували гурти «Bistri Vodi» з македонського Скоп’є, «Ezeretz» з Болгарії й ансамбль «Народний празднік» з Росії. Якщо йдеться про відтворення дійства, то цікавим був виступ російського гурту, який представив засівальні, жнивні, ткацькі пісні, а також показав жартівливий обряд «похорону мух», який у різних регіонах Росії виконувався восени після збору врожаю. Виступили польські гурти «Warszawa Wschodnia» і «Z Lasu» – вони заспівали пісні з українського та білоруського Полісся.
Тарас ШУМЕЙКО