Під час дорожніх робіт у селі Люзіно, Поморського воєводства, робочі натрапили на рештки людей та викликали на місце археологів. Під час розкопок було знайдено поховання близько 450 осіб, більшість яких поховали як «вампірів» – з відрізаними головами, що були покладені між ногами небіжчиків, або з каменями біля голови, ніг та рук.
На масове поховання людей у кашубському селі Люзіно натрапили випадково. На початку травня на вул. Костельній, яка, як говорить назва, проходить повз місцевий костел св. Лаврентія, розпочались ремонтні роботи. Перші кісти знайшли на глибині кількох метрів під землею. Тоді ж викликали археологів. Після декількох тижнів розкопок, археологи знайшли рештки близько 450 людей – як окремі поховання, так і масові захоронення – ями з людськими кістками. Спосіб поховання більшості тіл свідчить про те, що до померлих використовували «антивампірські» засоби.
«Ми могли спостерігати за дуже цікавими звичаями поховання, які відомі також з етнографічної літератури про кашубів, та які стосуються так званих антивампірних практик, – пояснює Мачєй Стромський, археолог, що керує розкопками у Люзіно. – Аби “затримати” померлого у гробу, тіла обтяжували камінням або цеглою, які зазвичай клали на висоті ніг. В рот клали монети. У нас також є кілька останків людей, яким після смерті відрізали голови і розмістили їх на висоті ніг або тазу похованого».
Археолог пояснює, що серед кашубів – західнословʼянського народу, який проживає на північному заході Польщі – доволі поширеними були вірування про «вампірів», тобто небіжчиків, які після своєї смерті могли ожити. Щоб запобігти цьому, родичі померлого застосовували різноманітні практики, наприклад, вже після смерті відтинали похованому голову. Останній такий випадок польські археологи задокументували у похованні 70-х років ХХ ст. на цвинтарі у Гданську.
За оцінками археологів, на цвинтарі у Люзіно померлих ховали з періоду середньовіччя до кінця ХІХ століття. Спосіб поховання, видимий за знайденими останками, пов’язаний з вірою у повернення небіжчика з потойбічного світу.
«Якщо в якійсь родині хтось помирав, а незадовго після похорону помирали наступні члени родини, то вірили, що це небіжчик тягне за собою в могилу родичів. Єдиним способом було тоді розкопати могилу померлого, відрубати йому голову і покласти її так, щоб небіжчик не міг до неї дотягнутись», – розповідає Мачєй Стромський.
«Вампірами», або ж лихими істотами, що можуть постати після смерті, і турбуватимуть живих, могли вважати також людей з вродженими вадами або тих, хто помер неприродною смертю. Загалом вірування про «вампірів» було доволі поширене у східнословʼянських народів.
Разом із останками у Люзіно також були знайдені монети в щелепах, клубки вовни або інші заплутані матеріали. Як описує у своїй книзі «Вампір. Натуральна історія» / «Upiór. Historia naturalna» польський історик Лукаш Козак, монети та інші речі використовувались для того, щоб «затримати» померлого у гробу. «Це досягалося магічно-релігійною діяльністю та суто фізичним знерухомленням тіла, що в народі часто поєднувалося», – пише дослідник. Найбільш поширеним способом було поховання небіжчика обличчям до землі або дна труни. Вірили, що так «вампіру» буде важче «встати з землі», або «ввійде ще глибше у землю».
Крім того, що потенційного «вампіра» хотіли знерухомити, були окремі практики, які навпаки повинні були змусити померлого до діяльності, тим самим відволікаючи його від світу живих. Наприклад, наявність монети у роті померлих пояснюють тим, що їх давали для «смоктання», а клубки вовни – для вічного розплутування.
У похованнях, відкритих у Люзіно, археологи знайшли також багато різноманітних коштовностей та культових предметів. Серед них, памʼятні медальйони та медальйони із зображенням святих, хрести. «Ми натрапили на кістки православної людини, яка була похована з мандрівним вівтарем із зображеннями Богоматері та святого Миколая, який є покровителем мандрівників у православ’ї», – зазначив Стромський.
Площа археологічних робіт займає близько двох соток, а знайдені кістки вже обчислюються тоннами. Окрім останків, також знайшли фрагменти мурованого склепу другої половини ХІХ століття, в якому, найімовірніше, був похований поміщик. Також було виявлено кілька осуаріїв, тобто місць масового зберігання кісток, перенесених туди під час розширення церкви.
Підготувала Анастасія Верховецька
Джерело: nauka.ua, thefirstnews.com, Gazeta Wyborcza
Читайте також: Недалеко Бидгоща польські археологи знайшли поховання «вампіра»