На початку жовтня у Перемишлі пройшов ІІ Собор Української греко-католицької церкви в Польщі (попередній мав місце 2003 року). Сотня його делегатів – священиків та мирян – прийняла кількадесят постулатів. Деякі стосуються мігрантів з України. Собор затвердив постуляти, що відповідають стратегії розвитку Греко-католицької Церкви до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Вони покликані удосконалити літургійне життя і молитву, катехизацію, творення спільноти вірних та управління ними, місіонерське та благодійне служіння греко-католицьких парафій. Делегати Собору задумувалися, зокрема, над питанням зміни мови літургії з української на польську та календаря. Найпалкіші дискусії викликало питання зміни старого стилю (юліанського) на новий (григоріанський). Однак поки що питання мови і зміни календаря відправлено на доопрацювання.
Зараз одним з особливих викликів для УКГЦ у Польщі є вірні, які приїжджають з України. Звичайно серед мігрантів є ті, які приїжджають на кілька місяців, а теж такі, які лишаються у Польщі. Останніх може бути навіть кількадесят тисяч – твердять учасники Собору.
– Добре, коли такі особи самі потрапляють до нас, але важче, коли ми не знаємо, де вони і як можемо їм допомогти, – заявляв о. д-р Мирослав Драпала, парох греко-католицької парафії у Лігниці (Нижньосилезьке воєводство).
Тому з’явився постулат, що у цій справі УКГЦ буде співпрацювати з Римо-католицькою церквою, яка у своїх деканатах та парафіях мала б інформувати українців, де знаходяться найближчі греко-католицькі осередки. Така ж співпраця мала б відбуватися між Церквою й польськими державними установи з питань іноземців. Під час Собору запропоновано теж розвинути парафіяльну діяльність для мігрантів, залучаючи до співпраці священиків з України; утворити центри збору інформації греко-католицького душпастирства в Польщі та світі з їхніми координатами та адресами парафій.
Одним із чергових питань Собору була праця греко-католицького «Caritas», для якого зараз основним викликом є допомога біженцям з Криму та теренів східної України. Делегати Собору вказали на потребу проведення тренінгів для волонтерів, які стали б лідерами у справі допомоги біженцям. При цій проблемі обговорено теж потребу співпраці благодійних організацій та окремих ініціатив, які займаються біженцями. Учасники Собору в дискусіях прокоментували українську кризу. Під час брифінгу для преси звучали ствердження про те, що паралельно йдуть дві війни: військова та інформаційна. Обидві – грізні та нищівні, причому інформаційна війна йде не лише в Україні, а й у всьому світі. Учасником другої війни є, зокрема, Московський патріархат.
Павло ЛОЗА