Завершення переговорів, парафування, ратифікація, підписання… Так виглядає алгоритм введення в життя угоди про асоціацію між Україною і ЄС, переговори на тему якої тривали від 2007 року.
19 грудня 2011 року на саміті Україна-ЄС у Києві сторони офіційно оголосили про завершення переговорного процесу. Проте, ані президент Європейської Ради Герман ван Ромпей, ані голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу на київському саміті так і не поставили свої «автографи» під угодою. Чому? Президент ЄС повторив, що Європа схвильована «заполітизованістю судової системи в Україні», про що свідчить справа Юлії Тимошенко. Євросоюзні лідери нагадали також про демократичні цінності: свободу ЗМІ, свободу зібрань та чесні вибори, які мають бути «відкритим для всіх кандидатів».
Саме внутрішня ситуація в Україні стала на заваді церемонії парафування Угоди про асоціацію. Європейські політики побоювалися, що урочистість може бути представлена громадянам України як величезна перемога української влади на «європейському фронті». Мовляв, ось подивіться, Юлія Тимошенко сидить за ґратами, «хтось там в ЄС» критикує Київ за недотримання демократичних стандартів, але Угоду про асоціацію все одно парафовано на офіційному рівні. Висновок – Європа погоджується, що єкс-прем’єр-міністр має залишатися у в’язниці, а жодного згортання демократії над Дніпром не відбувається. Решта – інсинуація так званої опозиції…
Справа не в самому парафуванні, це – бюрократична процедура, яка лише констатує успішний фінал переговорного процесу. Неофіційно говориться, що Угоду про асоціацію парафують протягом найближчих тижнів (можливо місяців) на «менш представницькому рівні» без урочистої церемонії та без перших осіб України та ЄС. До того ж, перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв заявив, що під цим документом свій підпис поставить віце-міністр закордонних справ України Павло Клімкін, а відбудеться парафування протягом нийближчих місяця-півтора.
Отже, щодо парафування Угоди про асоціацію, можна, здається, не хвилюватися. Гірше з ратифікацією цього документу 27-ма країнами-членами ЄС. Аби цей процес відбувся, а угода набула чинності, українська влада має виконати величезний обсяг роботи, починаючи від «вирішення справи Юлії Тимошенко» і закінчуючи реальними демократичними та європейськими перетвореннями. Чи готовий до цього Київ, покаже найближчий рік. Саме у 2012 році стає зрозуміло, чи наблизиться Україна до Європи.
І останнє… Парафування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС мало стати чи не головною перемогою головування Польщі в Євросоюзі, яке добігає кінця 31 грудня. Чи польська дипломатія може святкувати успіх? Відповіддю на це запитання може послужити той самий Саміт Україна-ЄС, на який не приїхали ані президент головуючої в Спільноті країни Броніслав Коморовський, ані прем’єр Дональд Туск, ані міністр закордонних справ Радослав Сікорський… Може, дійсно, немає приводів для святкування?..
Андрій Шеремет