Україна – Польща: непроїзні переїзди

0

Cьогодні на польсько – українському кордоні діє шість автотранспортних переїздів: Медика – Шегині, Корчова – Краківець, Зосин – Устилуг, Гребенне – Рава-Руська, Дорогуськ – Ягодин, Кросцєнко – Смільниця. Ця неабияка інфраструктура має доволі велику пропускну спроможність, але потенціал, на жаль, не відповідає дійсності.

Сотні автомобілів і автобусів і у черзі, яка рухається зі швидкістю 20–30 метрів на годину – так виглядає сьогодні автотранспортний переїзд на польсько-українському кордоні в сторону Польщі. Стоять усі – українці, поляки, німці й французи. Дещо інакше виглядає український напрямок: перетин кордону тут зазвичай займає кільканадцять хвилин, однак – справедливості ради – кількагодинні черги теж трапляються. Сама по собі перевірка проїзних документів і багажу зазвичай триває кілька хвилин, але черга до контрольних пунктів тягнеться кілометрами. Відтак, плануючи подорож в Україну чи в Польщу, треба бути готовим до того, що на кордоні доведеться втратити цілий день.

Які причини кілометрових черг на польсько-українському кордоні? Що можна зробити, щоб цей кордон виглядав інакше? Такі питання поставила соціолог Йоанна Конєчна-Саламатін.

– Задум дослідження ситуації на кордоні виник тому, що я переконана, що заблокований кордон заважає розвиткові різних прикордонних ініціатив (в тому числі і легального бізнесу), яким потрібно підтримувати постійні транскордонні контакти.

Та ситуація, яка є, сприяє патологіям, тому, що кордон перетинають майже виключно ті, хто має з цього якийсь прибуток. Хто не мусить їхати – уникає кордону, – розповідає вона. – Ідея відповідного проекту збіглася з програмою «Приязний кордон», яку тепер здійснює Фонд Стефана Баторія: проект включає велику кількість заходів, спрямованих на полегшення візового режиму між Польщею та її східними сусідами – Україною, Молдавією та іншими країнами – аж до скасування віз. У рамках проекту фонд уже проводив подібне дослідження в 2008 році, включно з моніторингом прикордонного руху. Ще раніше такі моніторинги проводились у 2009 і 2010 роках. Час від часу хтось зауважує, що на кордоні діються страшні речі, впадає в праведний гнів і проводить ті чи інші дії, метою яких є зміна ситуації. Однак, досі все обмежувалось самими дослідженнями. Ми би хотіли, щоб були якісь ефекти – розголос це ті самі слова, які нічоого не міняють. Маємо надію, що проект спонукає всі зацікавлені сторони знайти суть справи і вирішити проблему черг.
Моніторинг проводиться на двох найбільших прикордонних переїздах (Дорогуськ/Ягодин і Гребенне/Рава-Руська), при чому він охоплює багато аспектів. По-перше, збирається статистика. Їздять різні особи, учасники проекту – «таємні агенти»: вони занотовують, скільки часу тривала та чи інша процедура. Щоб уникнути випадкових висновків (адже часом комусь може більше пощастити чи, навпаки, не пощастити), ці «агенти» проїжджають через кордон по два рази, при чому і в будні, і в святкові дні.

Кілька дослідників їдуть автомобілями з українськими реєстраційними номерами, кілька інших – з польськими.

Цей етап роботи вже завершився, зараз опрацьовуються дані.

– Ми зібрали дані на усіх переїздах – продовжує Й. Конєчна-Саламатін, – за винятком переїзду в Коростенку – надто він далеко від Варшави, тому з міркувань заощадження коштів ми вирішили не включати це містечко в дослідження). Якою є динаміка руху на переїзді, як вона змінюється протягом доби, скільки часу в середньому обслуговується один автомобіль? Тобто скільки машин в’їжджає в Польщу протягом 15 хвилин? Моніторинг так само проводиться в будні й у святкові дні протягом 12 годин – від 9:00 години ранку до 9:00 вечора. Ми хочемо також дослідити, якими є наслідки черг для локальних спільнот. З цією метою ми розмовлятимемо з громадами пограниччя: з місцевою владою, неурядовими організаціями, різними громадськими установами і бізнесом, що діють у досліджуваній місцевості, та з окремими людьми, які мешкають на цих територіях.

Може виявитись, що ці наслідки аж ніяк не є негативними для локальної спільноти. Адже черга створює додаткові робочі місця: людям треба поїсти, попити, перепочити. Місцеві жителі можуть обслуговувати цих людей і заробляти на них. А з іншого боку, вони не дуже можуть заробляти на туристах – адже через чергу на кордоні число туристів меншає. І це також предмет зацікавлення дослідників: а хто їздить через кордон? З першого погляду, як вони наголошують, видно, що кордон опанували переважно ті, хто займається дрібною контрабандою, торгівлею: але це ще треба дослідити, укласти точну статистику.

Важливим елементом дослідження є також економічний аналіз, що має відповісти на запитання, якими є наслідки черги на переїздах для розвитку прикордонних регіонів у цілому і що було б, якби відбулося «прискорення» переїздів.

– Усі ці дані, – завершує Й. Конечна-Саламатін, – буде подано в одному рапорті, що представить узагальнений погляд на ситуацію, покаже, які існують проблеми й запропонує рекомендації. Ми зустрічаємося з представниками митників і прикордонної служби, щоб дізнатися, чи для них черги є проблемою і що вони роблять, щоб цю проблему вирішити. Хоча всі розуміють, що черга на переїзді є явищем патологічним: однак, у цьому вбачають і позитивні елементи, оскільки вважається, що чим тяжче перетнути кордон, тим менше цигарок, алкоголю й дешевого палива купується за кордоном. Відтак, ми хочемо переконати владу, представивши втрати, яких зазнає Польща через непроїзний кордон, і те, якими були б наслідки покращення ситуації на межі.

Дослідження триватиме до початку березня 2012 року, всі охочі можуть долучитися до нього, написавши свої спостереження безпосередньо авторці проекту Йоанні Конєчній на її електронну адресу: [email protected]

Йоанна Конєчна-Саламатін – соціолог, науковий працівник Інституту Соціології Варшавського університету. Поєднує дослідження процесів трансформації в суспільствах і державах Східної Європи з зацікавленням методологією соціальних досліджень і техніками аналізу даних. Займається також вивченням ринку праці в Польщі. Співпрацює з громадськими організаціями, в т.ч. з Фондом Баторія і Фондом розвитку місцевої демократії.

Тарас Шумейко

Share.