Українська артистка Мар’яна Садовська потрапила до переліку 50 сміливих жінок Польщі 2020 року за версією «Газети виборчої».
Разом із першим новорічним номером «Газети виборчої», 2 січня вчертверте вийшов спеціальний випуск «Високих підборів» («Wysokie obcasy» – додаток до «Газети виборчої») цілковито присвячений жінкам, які на думку редакції є героїнями минулого року.
Від 2017 року редакторки «Високих підборів» публікують список з 50 жінок, які на їхню думку, долаючи особисті і суспільні бар’єри та соціальні і політичні обмеження, змінюють реальність, перемагають стереотипи і надають допомогу тим, хто її потребує.
Це – науковиці, мисткині, жінки біснесу, локальні активісти, а також жінки, які не є широко відомі громадськості. Серед «Сміливих 2020» – не тільки режисерка Агнєшка Голланд та письменниця Сильвія Хутнік, але і медсестра Марта Колнацка, мати трансгендерної дитини Ева Домбровська чи небінарна особа Марго, яка разом з колективом «Stop bzdurom» виступає проти трансфобіїї і гомофобії. Редакторки журналу наголошують на важливості ролі лікарок та медсестер, які понаднормово працюють, аби врятувати хворих COVID-19; діячок Загальнополського Страйку Жінок; активісток «Абортів без кордонів»; директорок шкіл, які ставали на бік меншин; науковиць, які боролись з пандемією.
Мар’яна Садовська і Театр «Gardzienice». Насилля і відвага
Українка Мар’яна Садовська до грона «50 сміливих» потрапила за «за відвагу та розголос теми насилля у Театрі «Гардженіце»».
«Режисер вдався до рукоприкладства і потім на кілька днів зачинив мене у своїй кімнаті, щоб ніхто про це не довідався і не побачив моїх синців», – це спогад Мар’яни Садовської про роботу з Володимиром Станєвським, директором Осередка театральних практик «Гардженіце» під Любліном. Акторка з України потрапила в «Гардженіце» на початку 90-х рр, коли їй було 19 років, і залишилась там на понад 10 років. Обіцяла собі, що те, що відбувається в «Гардженіце» – це закрита історія, про яку вона нікому не розкаже. У травні 2020 року вона змінила думку, зокрема, як сама говорить, під впливом появи в українському публічному просторі «дискусії про етику в мистецтві, про вседозволенність, про насилля як ціну, котру платиш за можливість «служити високому мистецтву».
На сторінках українського порталу povaha.org.ua Садовська описала, що першопочатково трактувала Станєвського як свого Учителя та Майстра, якому все вибачається, лише за якийсь час зрозуміла, що це було щось, що психологи називають психологічно-фізичним узалежненням. «Я щоденно приймала заспокійливі засоби, щоб заснути, вживала ліки для схуднення, щоб уникнути цинічних коментарів, але так вила від приниження, коли під час репетиції в присутності колег, а часом і запрошених глядачів я вислуховувала в деталях, яке жахливе у мене тіло, голос і як я позбавлена таланту» – йдеться у дописі Мар’яни. Зізнавалась, що погоджувалась на приниження та побиття, бо такою є ціна, яку платять видатні актори.
Після зізнання Садовської інші акторки з театру «Гардженіце» вирішили розповісти про насилля, яке там панує, про знущання та токсичну атмосферу.
Окружна прокуратура в Любліні розглядає справу щодо насильства у театрі. Справою займається Районна прокуратура у Свідніку. Станєвський відкидає звинувачення.
Мар’яна Садовська – українська співачка, акторка, композиторка, аранжувальниця, музична драматургиня, викладачка, фольклористка, художниця. Походить зі Львова. Донька перекладача та співака Віктора Морозова та художниці Катерини Немири. Багато років мешкає у Кельні, працює в різних країнах Європи і США.