Понад 500 науковців з усього світу зібралися 12–15 вересня в Кракові, де відбувся ІІ Конгрес закордонних дослідників польської історії. Темою цьогорічного заходу було місце Польщі в Центральній Європі, організатором конгресу стало Польське історичне товариство.
Проф. Леонід Зашкільняк та проф. Наталія Яковенко
на Конгресі. Фото Мар’ян Мудрий.
Ця зустріч була продовженням ініціативи, розпочатої на І Конгресі істориків-полоністів, що відбувся в Кракові 2007 року й був присвячений інвентаризації науки в її теперішньому стані.
– Ми провели інвентаризацію історичної науки в тому її секторі, який займається дослідженням історії Польщі, – розповів організатор зустрічі, проф. Анджей Хвальба. – До того часу ми не надто добре знали, як ці дослідження виглядають у Європі, у світі, які існують осередки й тенденції. Ми скликали найвідоміших науковців з усього світу, зокрема з України. Оскільки у 2007 р. наші гості висловили переконання, що потрібно зустрітись знову, ми вирішили повторити конгрес. Адже його зали засідань і кулуари, де ми спілкуємося за кавою, – це місце розмов, місце, де будується порозуміння, – підкреслює організатор.
Це платформа, де зустрічаються дослідники, що займаються історією Польщі, її культурою, тим, як вона формувалася в минулому, зокрема в часи Речі Посполитої двох народів. Особливий наголос при цьому робиться на вивчення пограниччя, адже дослідник, скажімо, української історії XVII століття за визначенням є й дослідником Польщі. І навпаки, дослідник Польщі до певної міри є й дослідником України, з огляду на змінний характер кордонів, на переміщення населення, на взаємне проникнення культур, традицій кухні, смаку…
Українська складова конгресу вельми істотна, зазначив А. Хвальба: цього року аж 22 українські дослідники були доповідачами конгресу:
– Двоє істориків з України отримали важливі відзнаки за свої дослідницькі праці, а професор Ярослав Грицак став закордонним членом Польського історичного товариства – це своєрідне звання почесного доктора, яке всепольська організація істориків надає найбільш заслуженим іноземним дослідникам. Ярослав Грицак, Наталія Яковенко, Леонід Зашкільняк – це історики, праці яких добре знають і цінують над Віслою.
Краківський форум істориків – це не лише місце, де фахівці мають можливість спілкування, це зустріч, на якій оцінюються праці науковців, а найбільш плідні й талановиті дослідники отримують відзнаки й нагороди.
– У суботу ми вручили важливу нагороду імені Вацлава Пельчака і Генрика Верешицького (це професори, які займалися дослідженням Східної Галичини й загалом Центрально-Східної Європи), – розповів А. Хвальба. – Фундатором нагороди є літературне видавництво м. Кракова. Головну нагороду отримав Ярослав Грицак – за праці в галузі історії польсько-українських контактів, історії Галичини, Малопольщі й Львова. Це вже була його друга нагорода у Кракові, дуже висока й цінна, одна з найбільш вартісних нагород у Польщі. Її надають почергово: в один рік її отримує дослідник із Польщі, наступного року – дослідник з-за кордону.
Конгрес закордонних істориків Польщі виразно показує, що зацікавлення польською історією у світі помітно зростає.
– Усе більше осередків досліджує історію Польщі, – зазначив А. Хвальба. – Зрештою, є багато досліджень відносин Польщі з її сусідами, найчастіше українцями, євреями, німцями, угорцями. Ми мали 250 доповідачів з 400 країн світу: це величезний потенціал, а загалом на конгресі зареєструвалось близько 500 учасників з-за кордону: з Бразилії, Мексики, Австралії, Ізраїлю, Туреччини, Японії, Південної Кореї, більшість із них говорить чудовою польською мовою. Отже, інтерес до історії Польщі зростає. Цьому сприяють, зокрема, наукові стипендії, одна з них надається варшавським Музеєм історії Польщі, а друга – Національним центром культури. Остання називається Tezaurus Poloniae, вона дається на дослідження польської культурно-історичної спадщини – і вже не раз її отримували українці.
Професор Леонід Зашкільняк, котрий був присутній і на Першому конгресі закордонних істориків Польщі в 2007 році, вважає, що представницький рівень ІІ Конгресу помітно зріс:
– На цьому конгресі значно більше представників наукових інституцій із Заходу й Сходу, від Японії до США. У більшості ми знаємось через наші історіографічні роботи. Тут обмінюються думками старше, середнє й молодше покоління істориків – адже на конгресі присутні науковці від професорів до студентів. Ми представляємо наші погляди на історію Польщі, України, на взаємозв’язки, на спадщину, як позитивну, так і негативну; екстраполюємо це в сьогодення, а може навіть у майбутнє, намагаючись розглядати Польщу й Україну в регіоні Центрально-Східної Європи, який більше промовляє за Європу, ніж за Азію, – наголошує український історик.
Але конгрес – це не лише арена для обміну думками й планування спільних проектів. Це місце для підсумків зробленого, тут дослідники отримують належну оцінку своїх праць у вигляді премій і нагород.
Тарас ШУМЕЙКО