Інтердисциплінарна лабораторія досліджень війни і катастроф у Польщі підготувала дослідження «Українські військові біженки. Третій рік у Польщі». Результати дослідження показують, що українки все краще інтегруються у польське суспільство, вивчають мову, а їхні діти відвідують польські школи. Однак продовжуються і негативні тенденції – більшість жінок змушені працювати нижче своїх кваліфікацій та загалом мають нижчий рівень життя, ніж був в Україні. Також автори дослідження виявили, що серед опитаних жінок погіршується стан їхнього психологічного здоровʼя, що свідчить про кумулятивний стрес, якому піддаються українки.
«Українські військові біженки. Третій рік у Польщі» – це вже третій звіт групи науковців під керівництвом проф. Пьотра Длугоша з Інтердисциплінарної лабораторії досліджень війни і катастроф у Польщі. В опитуванні взяло участь 200 українок – біженок від війни, які знайшли прихисток у Польщі. «Такий низький показник пояснюється тим, що біженці втомилися заповнювати опитування», – пояснюють автори звіту.
Більшість опитаних оцінювала свій рівень життя та економічну ситуацію до повномасштабної війни як добру (38%) та дуже добру (20%). Середні умови вказали 28% респонденток, погані та дуже погані – 11% та 3% опитаних.
Більшість жінок має вищу освіту (73%), решта (27%) – середню. Середній вік опитаних жінок склав 39 років. Половина опитаних жінок приїхала з великих міст із населенням понад 500 тисяч. З міст від 100 тисяч до 500 тисяч приїхало 22% опитаних, з міст від 20 тисяч. до 99 тисяч – 13%, з менших населених пунктів (до 20 тисяч) – 11%, із сільської місцевості – 4%. Більшість респонденток походять із центральної та східної України.
Сімейний стан та освіта дітей
Кожна пʼята опитана жінка є одиначкою. Заміжніми є 55% респонденток, ще 9% перебувають у неформальних стосунках, 15% – розлучені, 1% – вдови.
Майже половина жінок (44%) приїхала до Польщі з дітьми. Менше ніж 7% приїхали з батьками та дітьми, ще 3% – з чоловіком, батьками та дітьми. 17% жінок приїхали самі, 16% – з чоловіком, а 9% – з батьками.
Серед жінок, які привезли дітей, більшість мають одну дитину (39%), деякі – двох (23%), рідше – трьох (6%). Дітей до 3 років мають 7% респонденток, 4-7 років – 20%, 7-9 років – 13%, 10-12 років – 20%, 13-18 років – 36%.
Згідно з отриманою інформацією, діти біженців найчастіше відвідують польські школи – 47%. Лише 6% користуються дистанційним навчанням в Україні. 1/3 дітей користуються польською та українською системами навчання. 18% не відвідують школу.
Робота
Серед опитаних жінок 60% мають роботу, ще 8% не працюють, оскільки доглядають за дитиною, 11% – не працюють через те, що навчаються, та 5% – тому, що отримують пенсію. Решта – 16% – не мають роботи через інші причини. Більшість українок працюють не за своєю кваліфікацією (73%), і лише 27% мають роботу відповідно до освіти.
Основною перешкодою, яка ускладнює працевлаштування, є незнання польської мови (для 68% опитаних). Серед інших причин – пропозиції нижче кваліфікації (44%), низькооплачувана робота (39%) або невизнання українського диплома (38%). Опитані жінки також зазначили, що роботодавці не хочуть брати на роботу українців (35%), вказали на велику конкуренцію (19%), стверджували, що робота далеко від дому (17%) або ж існують проблеми з отриманням документів (7%). Лише 4% зазначили, що не мали проблем під час працевлаштування.
Якість життя та щоденні проблеми
Задоволеність різними аспектами перебування в Польщі оцінювалася за п’ятибальною шкалою. Найбільше задоволення викликає стан безпеки в поточному місці проживання (83%), громадський транспорт у місці проживання (76%) та житлові умови (66%). Нижчий рівень задоволеності спостерігався щодо проведення вільного часу (54%), контактів з українцями в Польщі (53%), власної освіти (53%), освіти дітей (50%), контактів з родиною в Україні (45%). Українки також гірше оцінили задоволеність роботою (37%), охороною здоров’я (32%), матеріальним становищем сім’ї (30%), заробітком (26%).
Біженкам найбільше ускладнює життя постійна невизначеність і відсутність чітких планів на майбутнє (61%), розлука з близькими, які залишилися в Україні (57%), відсутність достатніх фінансових ресурсів для поточних потреб (46%). Дещо менше респонденток турбує страх і занепокоєння за життя друзів і родини, які залишилися в Україні (35%), незнання польської мови (31%), недоброзичливе та нечемне ставлення поляків (22%), труднощі, пов’язані з контактами з державними адміністраціями та інституціями (16%), проблеми з вихованням дітей (7%), погані умови проживання (6%).
На питання про додаткову діяльність у вільний час респондентки найчастіше вказували на вивчення польської мови (57%), участь у культурних заходах (41%) та налагодження контактів з місцевим населенням (33%). Рідше зустрічаються інтеграція на робочому місці (30%), участь у волонтерській діяльності (27%), групах підтримки (25%) та кваліфікаційних курсах (18%). Жінки-біженки час від часу спілкуються з батьками своїх дітей у школах (18%) і беруть участь у релігійних церемоніях (14%). 14% респондентів не брали участі у жодних заходах.
Знання польської мови
На запитання про знання польської мови українки найчастіше відповідають, що розмовляють нею досить вільно, але інколи їм бракує слів (40%), польську мову розуміють, але не розмовляють нею (22%), знають деякі слова і можуть розмовляти в магазині чи на вулиці (19%), добре знають мову і можуть розмовляти без проблем (18%).
Психічне здоровʼя
Відповідно до шкали вимірювання тривоги GAD-7 16% респонденток вказали на відсутність тривоги, 39% мали легку тривогу, 23% мали помірну тривожність і 22% мали сильну тривожність.
Вимірювання депресії за шкалою PHQ-9 показало, що 13% українських жінок не мають розладів, 32% мають легку депресію, 22% мають помірну депресію, 27% мають помірно важку депресію та 7% мають важку депресію.
Рівень стресу, виміряний за шкалою PSS-10, свідчить про те, що низький рівень стресу спостерігається у 1% жінок, помірний – у 19%, високий – у 80%.
Лише 39% опитаних жінок скористалися психологічною допомогою. На питання, як вони справляються зі стресом, вони найчастіше відповідають, що мобілізуються і намагаються розв’язувати проблеми (60%). Також часто намагаються займатися тим, що відволікає від проблем і покращує настрій (55%). Ще один спосіб впоратися зі стресом – втішатися тим, що могло бути гірше (43%). Деякі намагаються отримати соціальну підтримку та звертаються за допомогою та порадою до інших людей (37%). Серед респондентів 28% приймають заспокійливі, 21% шукають розради в релігійних практиках, 14% – не знають, що робити, 5% – вживають алкоголь та інші психоактивні речовини.
Відносини з поляками
Серед опитаних жінок-біженок переважає позитивне ставлення до місцевого населення. Відповідь «теплі» і «дуже теплі» відносини обрали 39% і 15% відповідно, «нейтральні» – 39%, «прохолодні» і «дуже прохолодні» – 6% і 1% відповідно.
Оцінюючи ставлення місцевого населення до себе, 5% респонденток зазначили, що воно є «дуже холодним», а 18% – «холодним». Відповідь «нейтральне ставлення» дали 45%, тоді як 27% українок характеризують його як «тепле», а 5% – як «дуже тепле».
Українки на питання про те, чи змінилося ставлення до них місцевого населення, найчастіше відповідали, що воно погіршилося (44%). Лише 3% помітили зміни на краще. Понад 1/4 респонденток не помітили жодних змін, для 27% це було складне запитання, на яке вони не змогли відповісти.
Плани на майбутнє
31% респонденток планують повернутися в Україну після закінчення війни. Стільки ж планує залишитися в Польщі назавжди. Крім того, 13% українок хочуть отримати польське громадянство. 11% опитаних заявляють, що хочуть на певний час залишитись у Польщі з метою роботи, а потім повертаються на батьківщину. Ще 5% жінок готові повернутися вже зараз.
На запитання про те, що могло б спонукати жінок повернутися в Україну, респондентки найчастіше відповідали, що остаточне закінчення війни (61%), відсутність бойових дій і авіанальотів (40%), добре оплачувана робота в Україні (34%), ліквідація корупції (31%), вищий рівень життя в Україні (28%), бажання жити і розвиватися в Україні (27%), любов до України (23%). Рідше згадувалися такі фактори: негативне ставлення місцевого населення (15%), припинення бойових дій у регіоні проживання (15%), відновлення інфраструктури в регіоні проживання (12%), відсутність дешевого житла в Польщі (12%), звільнення міста проживання з-під окупації (8%), фінансова допомога від Української держави (6%), закінчення права на тимчасове проживання (5%), збереження соціальних виплат (1%).
Повний звіт доступний за посиланням.
Підготувала Анастасія Верховецька