У Перемишлі відсвяткували 120-ту річницю Народного дому. Святкові заходи тривали три дні, а участь у них взяли гості з цілої Польщі. Розповідаємо більше про минуле і сучасність будівлі, та як пройшло святкування.
Народний дім у Перемишлі
Народний дім у Перемишлі розташований у самому центрі міста, за адресою вулиця Костюшка, 5 / Kościuszki 5. Будівля була зведена за ініціативи Теофіла Кормоша – доктора права, адвоката, громадського діяча та активного члена місцевої української спільноти у 1903-1904 роках.
Як розповідає в інтерв’ю порталу prostir.ua Ігор Горків, голова Перемишльського осередку Об’єднання українців у Польщі, приклад Народного дому у Перемишлі взяли у сербів, які для себе будували народні доми – як освітні, культурні, громадські центри. «Тоді був такий бум у Галичині: українці будували українські народні доми, а поляки – польські. Це було наче позначенням – що це наша територія. У Львові Народний дім почали будувати ще в другій половині ХІХ століття, а тут, у Перемишлі, найпізніше – на початку ХХ століття. Але за темпами робіт, це був найшвидше побудований Український народний дім в Галичині. Лише за півтора року», – говорить Горків.
Будівництво будинку було завершене у 1904. Разом з першим каменем в 1903 вбудовано акт зі словами: «Храм воскресіння Русі-України, вогнище її нового життя, твердиня її молодої волі, святиня її безсмертного слова і пісні, щоб о могутні кличі її борців, нетлінну красу її слова, чарівні звуки її пісні розбивались всі імли і мряки антинародні, а сонце народної правди засіяло та силою своєю будило, кріпило і одушевляло до нових подвигів, жертв, посвяти все грядуче покоління неньки Русі-України».
Так як і храми, будівля Народного дому має купол. Також сам фасад прикрашений синьо-жовтими «вишиваними» узорами, створеними з глазурованої цегли та керамічної плитки. Багатим був і інтерʼєр будинку. Попри часткову руйнацію будівлі, до сьогодні збереглись фрески та плитка, а також багата декорація театральної зали. Стіни театральної зали прикрашені орнаментами з різних куточків України, квітами калини та соняшника. Стеля оздоблена деревʼяними балками. Над сценою висять два поєднані між собою символи Західної (лев) та Східної (архангел Михаїл) України. Тризуб, який знаходиться над ними, був встановлений лише у 90-х роках ХХ століття під час одного з ремонтів зали.
У перший період існування будівлі до кінця Першої світової, тут розташовувався театр, спортивний клуб і кінотеатр. «Народний дім був уже важливим центром української культури, а також трохи бізнесу — тут були і крамниці. Тут дуже часто виступали українські театри. Тут виступали Лесь Курбас, Соломія Крушельницька, Іван Франко», – розповідає голова Перемишльського осередку Об’єднання українців у Польщі.
Не тільки Народний дім, але і весь Перемишль на початку ХХ століття, сприяли розвитку української громади. Як згадує Ігор Горків, у центрі міста був готель «Під провидінням» і для виступів там музику писав Михайло Вербицький. «Композитор народився тут, прожив тут більшість свого життя та похований на території теперішньої Польщі. Якось Вербицькому принесли слова вірша із назвою “Ще не вмерла Україна” та сказали, що це написав Шевченко, і потрібно написати музику. Так у Перемишлі відбулося перше публічне виконання Гімну України. Тоді цю пісню ще не називали Гімном України, але при всіх важливих заходах ця пісня завжди звучала в Перемишлі», – наголошує Горків.
Народний дім у Перемишлі належав українській громаді до кінця Другої світової війни. У 1944-1945 роках з міста та навколишніх теренів українців виселяють до радянської України, а замість них прибували поляки, виселені з СРСР. Ще одна масоване переселення українців з цього регіону відбувається у 1947 році під час акції «Вісла» – на цей раз людей переселяли на північ та захід Польщі. Того ж року Народний дім було конфісковано в української громади та націоналізовано.
У 1956 році у Перемишлі утворюється Українське суспільно-культурне товариство, яке проіснувало до 1989 року. «УСКТ було досить сильною організацією, водночас повністю підконтрольною владі. У Товаристві було багато донощиків, багато людей, підісланих ззовні до організації, які мали контролювати організацію. Були там й ідейні українські комуністи, частина яких приїхала із радянської України. Була велика група свідомих українців, патріотів, які хотіли працювати для української громади.У 1989 році почалися демократичні зміни в Польщі, і найактивніші члени організації вирішили, що УСКТ треба закрити – з цією назвою було неможливо функціонувати у новому демократичному суспільстві. Однак потрібно пам’ятати, що ця організація в найскладніший момент дозволила українцям зберегти себе. При ній творилися гуртки, різні читацькі клуби, видавався тижневик “Наше слово“, який і до сьогодні виходить, створювалися пункти навчання української мови. Люди знали, що Товариство підконтрольне, але це був єдиний спосіб публічно реалізувати себе як українців», – пояснює Ігор Горків.
Українське суспільно-культурне товариство взялось також за справу повернення у власність української громади Народного дому. Позаяк організація отримувала постійні відмови від місцевої влади, члени громади почали поступово винаймати приміщення Народного дому. Як згадує Горків, «спочатку це була одна кімната, далі дві, три, згодом театральний зал, потім поверх вище – так українці по частинах орендували цей будинок, щоб зберегти його».
Переломним став 2011 рік, коли після багаторічних зусиль Об’єднання українців у Польщі викупило будівлю з державної скарбниці за 1% її вартості. Історичний багатоквартирний будинок потребував багатьох ремонтів. «У частині будівлі збереглися оригінальні паркетні підлоги, ми відтворили поліхромію, поруччя, сходи, плитку, колір дверей і театральну кімнату, яка є серцем будівлі. Ми дуже хочемо його відремонтувати та повернути йому первинний вигляд», – додав Ігор Горків.
Народний дім сьогодні
«В Українському Народному домі ми плекаємо та розвиваємо українські традиції та організовуємо культурні заходи. Водночас ми є центром польсько-українського діалогу, громадянської освіти, проводимо майстер-класи про упередження та стереотипи. Але найголовніше те, що ми дружнє, відкрите місце, яке розмовляє різними голосами та різними мовами. Кожен охочий може почуватися тут дуже добре», – розповів в інтерв’ю PAP голова Перемишльського осередку Об’єднання українців у Польщі Ігор Горків.
Також Народний дім підтримує біженців, які тікають від російської агресії. Тільки за перші пів року повномасштабної війни в Україні тут знайшли прихисток понад 5 тисяч осіб.
Нещодавно він також долучився до допомоги постраждалим від повені мешканцям Сілезії. «На місяць ми відправимо наших співробітників для надання першої психологічної допомоги», – пояснив Ігор Горків.
Сьогодні в Народному домі відбуваються різноманітні заходи для дітей та дорослих. Тут функціонує світлиця, відкритий простір для роботи і навчання, бібліотека. Систематично в Народному домі відбуваються мистецькі резиденції для художників і художниць з України.
З повною програмою заходів можна ознайомитись на сторінці Народного дому у Facebook.
120-та річниця Народного дому
Святкували 120-ту річницю побудови Українського Народного дому у Перемишлі в останні дні вересня. Урочисті ювілейні заходи тривали три дні. У них брали участь мешканці Перемишля, українська громада, біженці, а також представники української дипломатії, місцевої влади Підкарпатського воєводства та міської влади. Гості прибули зі Щецина, Кошаліна, Колобжега, Ельблонга, Кракова та Вроцлава.
Ювілей розпочався у п’ятницю богослужінням на могилі засновника Народного дому – доктора Теофіла Кормоша. Увечері грав київський гурт Гуляйгород GG. Основні святкування були заплановані на суботу. З самого ранку можна було відвідати Український дім та дізнатися про його історію. Під час гала-концерту відбулася презентація українських традицій, зокрема виступ оперної співачки Юстини Блюй у супроводі піаністки Домініки Пешко. Також відбувся виступ перемишльського гурту автентичного співу «Крайка», а на завершення зіграли український фолкрок гурт «Гайдамаки». Завершив святкування недільний концерт Українського чоловічого хору «Журавлі».
Анастасія Верховецька
Джерело: PAP, prostir.ua, Наше слово
