Польськими соцмережами блискавично поширився фейк, у якому повідомлялось, що агресивним учасником мітингу біля Президентського Палацу був молодий український студент та актор, що працює для TVP. Серед тих, хто повірив неперевіреній інформації – польські депутати та журналісти. У виданні Політична критика журналістка Кайя Путо описує цю ситуацію, нагадує усім, аби не поширювали інформацію, поки не переконались, що вона є правдивою, та ділиться порадами, що варто знати, аби самостійно відрізнити фальшивку.
Кілька днів тому у ефірі телеканалу TVP вийшов сюжет, де було показано агресивну поведінку одного з демонстрантів під час протестів під Президентським палацом. Згодом у польському твіттері з’явився фейк, у якому повідомлялось, що агресивним демонстрантом був В’ячеслав Скідан, молодий український студент та актор, який працює для TVP. Він, мовляв, є підставним актором-провокатором. Таку ідею висловив, зокрема, речник партії Громадянська платформа Ян Грабєц:
Кайя Путо розповідає, що фейсбуці на Вячеслава Скідана вилили «відро хейту», ілюструє це, зокрема твітом Патрика Стжалковського. Як пише журналіст Gazeta.pl, серед хейтерів були «як ті, що вважали його провокатором, так і ті, які вважають його учасником протесту та агресором». Тим часом Ярослав Качинський спростувує цю плітку. Скідан та агресивний протестувальник — дві різні людини, а той другий зовсім не провокатор, а учасник демонстрації.
Serdeczne gratulacje dla internetowych detektywów, którzy tropią spisek ws. pana z Ukrainy, który wg teorii spiskowej był prowokatorem na demonstracji – dokonano internetowego linczu bez żadnych dowodów. Na jego stronie na Facebooku obrzydzający, ksenofobiczny ściek. pic.twitter.com/4zTUSIjGRg
— Patryk Strzałkowski (@PStrzalkowski) July 28, 2018
Єдиним доказом того, що учасник демонстрації є українським студентом та актором була фізична подібність обох чоловіків. Однак, повідомлення поширювалось із блискавичною швидкістю. І хоч про це не написало жодне поважне ЗМІ, «сенсацію» з твіттера поширили політики, а навіть… журналісти. Зокрема, прес-секретар Громадянської платформи Ян Грабєц, Беата Чума, Борис Будка, Ганна Ліс і Кристина Янда. А за ними тисячі критиків політики Права і справедливості.
Одкремої уваги заслуговує Моніка Суська, варшавська радна Громадянської платформи, яка натхненна фейком висловила свою «давню думку про українців», згодом видалила пост та просила пробачення усіх, кого образила.
«У мене завжди була власна дума про українців. А ми їх масово пускаємо до себе. Українці в “бєдронках”, українці в транспорті, українці на будівництві. А тепер ще й українці в п’ятій колоні. Я запевняю, що це не окремий випадок. Нещодавно українці почали скандал на захист «Права і справедливості», — написала Суська на своїй сторінці у facebook.
Допис Суської викликав велике обурення серед користувачів Інтернету, які почали вимагати від Громадянської платформи вжити заходів щодо поведінки депутатки. Відреагував її колега. «Допис був абсолютно скандальним і неприпустимим. Як голова фракції депутатів Громадянської платформи у раді Варшави я направляю заяву про покарання депутатки Моніки Суської до Регіонального товариського суду на Мазовеччині», — написав у неділю у Twitter депутат Ярослав Шостаковський. Але це вже зовсім інша історія.
Які ми маємо наслідки цієї ситуації, питає Кайя Путо у своїй колонці і одразу ж відповідає: загнаний український студент, який в найгірших снах не мріяв про таку «кар’єру», підсилення антиукраїнської наррації та «вода на млин» ПіСівької пропаганди під гаслом «опозиція бреше».
Не треба бути професійним редактором, пише журналістка, аби розпізнати фейк. Що важливо, фейки не мусять бути відвертою брехнею, дуже часто в них є частина правди, яка доходить до читача часто у маніпулятивній і емоційній манері. Інтернет є переповнений сторінками, які вдають з себе ЗМІ, але насправді публікують виключно фейки, а заробляють на кліках. І роблять це легально, адже брехня не є злочином.
Та зазвичай вистачить і кільканадцяти секунд, аби самостійно викрити фальшивку. Як це зробити?
ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ
Якщо у статті не названо джерело даної інформації, можемо одразу його відкинути. Якщо у якості джерела виступає інше ЗМІ, слід перевірити чи таке медіа фактично існує і чи не є це сторінка з фейк-новинами. Якщо джерелом виступає особа названа по імені та прізвищу, слід перевірити, ким вона є, чи існує, чи володіє знаннями і чи є компетентною у даній темі. «Американські науковці відкрили» – цього не вистачить.
ІНФОРМАЦЯ ПРО РЕДАКЦІЮ/ РОЗДІЛ «ПРО НАС»
Якщо сторінка не містить такого розділу, то варто щось запідозрити. Якщо містить, треба перевірити, чи не у цих розділах не вміщено інформацію, про те, що зміст повідомлень, які публікують не є правдивим чи не мають сатиричного характеру. Підозрілим може бути також те, що сторінка не містить інформацію про головного редактора, а журналісти не підписуються власним іменами. Якщо ніхто не бере відповідальність за ЗМІ, то це не є ЗМІ.
Варто також бути обережним зі сторінками, які позиціюють себе як такі, що на відміну від інших пишуть правду, сервіси громадянської журналістики та блоги (ці дві останні категорії можуть бути дуже цінним доповненням професійних ЗМІ, але варто пам’ятати, що іменем блогера чи гомадянського журналіста може назватись кожен).
ЗАГОЛОВКИ
Сторінка є підозрілою, якщо в її назві є помилки, або її назва є подібною до якогось більшого ЗМІ, але не ідентична. Або якщо у назві є слова «мем» чи «блог».
Сумніви повинен пробуджувати також нетиповий «суфікс», зокрема польськомовні медіа закінчуються як правило на pl (існують, звісно, винятки). Якщо медіа не має профілів у соцмережах і ніде не цитується, то є велика ймовірність того, що йому довіряти не можна.
ФОРМА ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
«Шок», «WOW», «Не повіриш», великі літери і криклива естетика – це риса не тільки пліткарських сервісів, але і сервісів з фейк-новинами. Підозрілими є ілюстрації поганої якості, фотографії з коментарями на зображенні. Композиція сторінки, яка нагадує сторінку з демотиваторами. Емоційна, така, яка підкріплює твої переконання і стереотипи наррація повинна будити сумніви. Як, до речі, і помилки в тексті – вони свідчать про відсутність професійної коректури (хоч зараз таке трапляється і в багатьох професійних медіа).
Якщо є додаткова хвилина, варто проаналізуваи конструкцію тексту. Чи представлені факти є логічними і послідовними чи не є взаємно суперечливим. Чи назва і заголовок відповідають змістові. Чи автор не припускається очевидних логічних помилок.
ФОТО/ВІДЕО
Тут складніше завдання, але дуже важливе, бо із проблемою фейкових фото можемо зустрітись не тільки на сервісах з фейкам. Зокрема, у соцмережах. Фотомонтаж зараз набагато складніше розпізнати (хоча сервіси з фековими новинами не завжди граються в професіоналізм). Спробуємо відповісти на два важливих питання. Чи підпис відповідає тому, що є на фото чи відео? Хто, де і в якому контексті публікував це в інтернеті. Основну інформацію можна отримати за допомогою наступних сервісів: пошук за малюнком в Google Grafika, TinEye Reverse Image Search, YouTube DataViewer та InVid Verification Plugin.
Більш допитливі можуть дізнатись також, чи файл з фото містить інформацію щодо місця і часу, коли було зроблене фото (Exif viewer) чи спробувати перевірити, чи представлено там відповідне місце (Google Street View) і відповідний час (Weather History & Data Archive). Допоможе тут аналіз деталей, наприклад, географічних умов, будинків, архітектури, одягу, видимих знаків чи написів, реєстраційних таблиць на автомобілях.
ПІДКРІПЛЕННЯ ОЧІКУВАНЬ
І найважливіше. Якщо інформація погано свідчить про нелюбимих тобою політиків чи їх виборців, це не значить що вона стовідсотково є правдивою.
Фейк-новини є інструментом інформаційної політики: багато з них твориться навмисно за замовленням. Деякі, щоправда, є наслідком незграбної діяльності детективів-любителів. Всі вони небезпечні, адже не тільки поширюють брехню чи маніпулюють інформацією, але дезорієнтують реципієнтів і підривають у них довіру до будь-якої, навіть перевіреної інформації.
Як бачимо із ситуацією із українським студентом, склеєний у Paint малюнок, без доказів до тези, яку «ілюструє», може cтати причиноготого, що інтернет-борці заангажовані політику загноблять невинну людину та підбурять тисячі людей до ненависті на національному ґрунті.
Кайя Путо резюмує: «Пив – не пиши. Не впевнений – не поширюй».
Джерело: krytykapolityczna.pl, facebook.com/kaja.puto, Wprost, monitor-press.info