Ситуація пандемії коронавірусу негативно позначилася на функціонуванні організацій національних меншин у Польщі. Це особливо видно влітку, оскільки саме тоді зазвичай відбувалися найбільш масові заходи, зокрема українські. Як це виглядає в Підляському воєводстві, де проживає чимала група українських автохтонів?
«Найгірше – з великими масовими заходами»
Головним аніматором культурного життя на Підляшші протягом майже 30 років є Союз українців Підляшшя. Пандемія коронавірусу значно вплинула на проекти, реалізовані організацією, оскільки її головна складова активності – це проведення культурних і навчальних заходів, фінансованих передусім Міністерством внутрішніх справ і адміністрації РП. Багато з них не відбулося в запланований час, серед них – весняні конкурси: «З підляської криниці», у якому кожного року брали участь кілька десятків виконавців українських пісень, та «Українське слово», спрямоване до молодих декламаторів української поезії. Ці заходи пройдуть, імовірно, восени.
Найбільш болісно українська організація відчула пандемію, коли не відбулася наймасштабніша подія підляського середовища – «На Івана, на Купала», яка кожного року збирала в мальовничому місці над водосховищем коло Дубич-Церковних 8–10 тисяч осіб із цілої Польщі. Щоправда, ще ведуться переговори, щоб зберегти фестивальну традицію, та з’являються ідеї проведення менших концертів, проте у формі великого народного свята захід скоріше за все не відбудеться.
«Найгірше – з великими масовими заходами, – говорить д-р Мирослав Степанюк, голова Союзу українців Підляшшя. – Щорічно ми організовували дві великі літні події, які зараз під знаком запитання. Якщо нам не вдасться їх провести в серпні або пізніше, то це може скінчитися поверненням грошей для міністерства, якщо воно не дозволить спрямувати кошти на інші завдання. У нас є ідеї: наприклад, ми б хотіли поміняти формулу журналу «Над Бугом і Нарвою», розвивати інтернет-сайт та електронне видання часопису. Однак без згоди міністерства використати на це гроші ми нічого не зробимо».
На щастя, пандемія не мала впливу на медійні проекти українського середовища. Надалі без проблем можна слухати й дивитися українські програми на радіо й телебаченні, а окрім того читати двомісячник «Над Бугом і Нарвою».
Діяльність Союзу – це не лише культурні заходи, але й праця з дітьми та молоддю, яка становить основу діяльності двох великих українських ансамблів на Підляшші – «Ранку» з Більська-Підляського та «Гілочки» з Черемхи.
«Коли почалася пандемія, репетиції мала лише старша група “Ранку”, – говорить Єлизавета Томчук, керівник найбільшого українського колективу в регіоні. – Однак із початку канікул відбуваються вже репетиції з молодшою групою. Найстаріша група також працює, звичайно, з дотриманням усіх вимог санітарного режиму».
Хоча українських ансамблів із Підляшшя не почуємо зараз на концертах, важливим є те, що вони працюють, причому не лише на репетиціях у будинках культури або сільських світлицях, але й на майстер-класах. Виїзні зустрічі мали вже цього літа ансамблі «Добрина» з Білостока та «Гілочка» з Черемхи. У серпні кількаденні майстер-класи проведуть вокальна і танцювальна групи «Ранку».
Репетиції «Ранку» є зараз доволі важливими, оскільки група готується до свого великого 25-річного ювілею.
«Захід має відбутися 17 жовтня, – продовжує Єлизавета Томчук. – Думаємо, що попри пандемію ми його проведемо; в найгіршому випадку зробимо його в більш скромній формі».
« Підляський науковий інститут – насамперед дослідницькі проекти»
Ситуація з коронавірусом меншою мірою має вплив на діяльність нової української організації на Підляшші – Підляського наукового інституту, який проводить в основному дослідницьку діяльність. Пандемія хоча й обмежує певні форми активності, не зупинила проекти, які проводить інститут. А слід підкреслити, що нових ініціатив у цьому році більше.
«Діяльність інституту – це насамперед дослідницькі проекти, зокрема “Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі”, – пояснює д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту. – Іншою сферою є творення підляського архіву як місця для системного громадження та збереження матеріалів, що стосуються української культури та історії Підляшшя. Третя сфера – це презентація результатів наукових досліджень. Кожного року інститут проводить наукову конференцію. Четверта відбудеться в листопаді».
Хоча зараз канікули, не можна забувати, що пандемія має вплив на сферу освіти. У школах Підляського воєводства дистанційне навчання української мови проходило в цілому непогано: діти й молодь весь час могли вчити рідну мову. Для прикладу, в Громадській школі св. Кирила і Методія в Білостоці уроки української мови відбувалися онлайн. І хоч ніхто не знає, що буде у вересні, слід сподіватися, що у випадку продовження дистанційного навчання уроки знову будуть організовані віддалено.
Хоча пандемія коронавірусу й ускладнила діяльність підляських українців, зокрема у сфері культурних заходів, це свого роду тест і урок на майбутнє. Мабуть, це час, щоб задуматися над іншими формами активності, хоча важко буде відійти від дотеперішньої моделі діяльності, яка багато років спрацьовувала. У ситуації непевності, пов’язаної з коронавірусом, слід однак шукати нових форм поширення української культури в регіоні.
Людмила ЛАБОВИЧ