Польська Gazeta Wyborcza описала показовий кейс із Варшавського університету – історію студента з Росії, який протягом місяців дозволяв собі агресію, переслідування та відверту проросійську риторику. І як система довго не могла або не хотіла на це відреагувати.
«Українці ні на що не здатні»
За словами студентів, усе почалося восени 2023 року – з «жартів». Спершу це виглядало як недоречні коментарі – різкі, образливі, але такі, які ще можна було списати на «поганий гумор». «Казав, що українці ні на що не здатні і Росія скоро переможе. Коли хтось реагував, відповідав: “Це лише жарт, ти неправильно зрозумів”», – розповідає одна зі студенток.
З часом ці «жарти» перестали мати вигляд випадкових. Студенти згадують, що в його висловлюваннях постійно з’являлися одні й ті самі мотиви – зневага до українців, антипольські тези, мізогінія, гомофобія. Він не приховував проросійських поглядів і намагався вбудовувати їх навіть у навчальні дискусії.
«На заняттях він часто запитував, чому ми не цитуємо російських чи радянських науковців. Це був його постійний прийом. Намагався вставити цю тему незалежно від контексту. Було видно, що він сприймає це як частину свого наративу – радше стратегію, ніж справжню наукову цікавість», – каже один з викладачів.
«Єдине, що для нього мало значення, – це Росія. У нього відверто пропутінські погляди, і він цього ніколи не приховував. Міг зайти до деканату, де працюють українки, і прямо сказати, що “вас у Польщі вже занадто багато”. Відкрито зневажливо висловлювався про Польщу та її історію, стверджував, що країна була російською колонією, і говорив про «красу» російської мови», – розповідає студентка.
Від слів до переслідування
Поступово ситуація виходила за межі слів. Учасники курсу описують, що студент почав поводитися агресивніше: зривати заняття, кричати на викладачів, провокувати конфлікти. Паралельно з цим з’явилися історії про переслідування студенток – він міг їх супроводжувати без запрошення, їхати за ними транспортом, намагатися дізнатися, де вони живуть.
Контакт не обмежувався університетом. За словами студентів, він надсилав повідомлення – інколи образливі, інколи відверто агресивні, а інколи з пропагандистськими матеріалами на підтримку Росії. У листуванні з викладачами також з’являлися погрози. В одному з повідомлень, надісланих через університетську систему, він писав професорці: «Краще уважно ставтеся до громадянина Російської Федерації».
Коли на це звертали увагу, реакція була передбачуваною: він усе заперечував і пояснював це «русофобією» з боку інших.
Попри те, що про ситуацію говорили все більше, формальна реакція з’являлася повільно. «Найбільш тривожним було те, що ситуація ескалювала. А реакція системи була повільнішою за цю ескалацію», – розповідає викладач.
Скарги і запізнілі рішення
Перші скарги до керівництва факультету почали надходити у 2024 році. Вони стосувалися агресії, образ, переслідування. Але, як випливає з опису, довгий час це не призводило до відчутних наслідків.
Частково це пояснюється процедурою: не всі постраждалі подавали офіційні заяви до поліції, а без цього деякі механізми просто не запускалися. Водночас сама риторика – проросійська, антиукраїнська чи антипольська – не стала окремою підставою для дисциплінарних дій.
Коли університет зрештою відкрив дисциплінарне провадження, йшлося передусім про агресивну поведінку, переслідування і погрози. Питання національної дискримінації не стало центральним елементом справи.
Лише наприкінці 2024 року почалася формальна процедура. У 2025 році студента відсторонили від занять, згодом – тимчасово заборонили йому доступ до кампусу.
Історія без фіналу
У 2026 році історія отримала продовження. Студент розіслав матеріали з дисциплінарного провадження, у яких були вказані імена людей, що давали свідчення проти нього. Це викликало нову хвилю тривоги серед студентів і викладачів.
Формально після завершення покарання він зберіг статус студента і може повернутися до університету.
«Як сталося, що студент отримав доступ до матеріалів дисциплінарної комісії та даних тих, хто на нього скаржився?» – запитує журналіст Gazeta Wyborcza. Відповіді від університету він не отримав.
Після запитів журналіста одну зі студенток запросили на зустріч із керівництвом факультету, а університет пообіцяв ініціювати поновлення справи – вже з можливим відрахуванням.
Кейс із російським студентом, описаний Gazeta Wyborcza, підсвітив кілька наявних проблем. З одного боку – нефункціональність формальних процедур, які не дозволяють швидко реагувати. З іншого – відсутність інструментів, щоб зупинити ескалацію на ранньому етапі. І окремо – те, наскільки важливо не ігнорувати сигнали дискримінації, навіть якщо вони спершу виглядають як «жарти».
О.К.
За матеріалом Gazeta Wybоrcza