Вахтанг Кіпіані: “На українців чекає дуже багато неприємних відкриттів зі своєї історії” – Наш вибір — інформаційний портал для українців у Польщі

Вахтанг Кіпіані: “На українців чекає дуже багато неприємних відкриттів зі своєї історії”

16 Грудня 2015
Вахтанг Кіпіані: “На українців чекає дуже багато неприємних відкриттів зі своєї історії”

У варшавському Українському домі український історик, журналіст та громадський активіст Вахтанг Кіпіані презентував інтернет-проект «Історична правда». Це онлайновий суспільно-історичний і науково-популярний журнал, на якому журналісти «простими словами» розповідають про важливі історичні віхи XX століття та сучасності.

За словами головного редактора видання Вахтанга Кіпіані, проект, який існує вже 5 років, є некомерційним, а нині — це найпопулярніше у світі українське Інтернет-видання історичного та гуманітарного спрямування (в часи Майдану відвідуваність протягом одного із місяців перевищила 1 млн оригінальних користувачів). За час існування цей показник склав 8 млн унікальних відвідувань сайту, або 85 тис входжень на сайт щодня.

На віртуальних шпальтах «Історичної правди» — період двох світових воєн, права людини, боротьба за свободу, ліричні і трагічні історії не тільки етнічних українців, але й усіх інших народів, які жили і живуть на терені України — поляків, євреїв, росіян, караїмів, кримських татар, греків. У доступній та простій формі читачі мають нагоду вивчати також політичну історію XX століття українців, білорусів, росіян, поляків. Все це у формі як розлогих студій, лекцій, публікацій, так і більш коротких та лаконічних інтерв’ю, інформацій, різноманітного візуального матеріалу. Як відзначив Кіпіані: “Фокус на XX столітті пояснюється тим, що більш давні події є менш цікавими, менш зрозумілими і вони меншою мірою відбиваються на нашій сьогоднішній долі.”

У рамках «Історичної правди» працює також Музей-архів преси. У ньому журналіст зберігає приватну колекцію періодики. Музей містить об’ємне зібрання переважно українських видань — загалом близько 30 тис найменувань. Як розповів публіцист, десятки тисяч сторінок цієї періодики вже відскановані, а тому вже згодом слід очікувати відкриття сторінки на шпальтах «Історичної правди». Музей-архів буде представлений різними тематичними залами, як наприклад: преса ЗУНР, преса Буковини, преса ОУН-УПА, український та польський самвидав, тощо.

Публіцист закликав долучатись до розвитку проекту — кожен може надіслати власну історію своєї родини у вигляді спогадів, публікацій, світлин, пам’яток. Як він зазначив: Важливо, аби люди розкривали свої скрині і шухляди з сімейними архівами, ділилися цікавим матеріалом, адже це також творить нашу спільну українську історію”.

kipisani2

Польська тематика на «Історичній правді» поруч із українським контекстом є досить широкою. Інтернет-журнал містить два польські спецпроекти  – «Катинь» і «Волинь’43». У них публіцисти роблять акцент на розумінні польської історії, пишуть про взаємну відповідальність поляків та українців під час трагічних подій Другої світової війни. Як додав Вахтанг Кіпіані, тема Волині на шпальтах Інтернет-журналу розглядається як трагедія обох народів, а не як проект суто однієї із країн. До написання матеріалів, інтерв’ю чи оглядів польських книг і публікацій запрошуються фахівці з різними поглядами. При цьому надважливо, аби ці погляди не були людиноненависницькими.

Вахтанг Кіпіані наголосив, що наша спільна історія XX сторіччя є настільки тісно переплетеною, що українці мають усвідомити, чому тема Волині так болить поляків, а поляки повинні зрозуміти, чому українці зі зброєю в руках воювали не тільки за свободу, але і за західні терени. Обидва народи мають також усвідомити, чому українсько-польські проекти в 1918-у і 1940-у роках були скеровані один проти одного.

На думку історика, нині нам бракує польсько-українських телепроектів, у рамках яких ми спільно могли б обговорювати складні історичні теми. Як додав Кіпіані, українці відчувають нині лиш свій біль, а поляки говорять лиш про завдану їм кривду, але важливо знати, що і те, і те є правдою. Він звернув увагу, що якщо ми хочемо зробити висновки, то повинні зрозуміти, що історія 40-их років має продовження сьогодні, коли Україні найбільше потрібна підтримка. На його переконання, українці можуть втратити її через різне трактування подій 80-літньої давнини. Водночас він додав, що важливо пам’ятати про ці події, але вони не повинні впливати на наші відносини. Діалог між українцями та поляками має відбуватися понад кривдами минулого задля спільного майбутнього”. Публіцист додав, що нині польська тематика майже повністю відсутня в Україні, що також не найкраще відбивається на наших взаєминах.

Вахтанг Кіпіані звернув увагу, що в Україні й далі немає полеміки про те, що твої сусіди можуть стати твоїми вбивцями (у цьому контексті історик згадав про Львівський погром 1941-го року і участь у ньому українських націоналістів). На думку публіциста, нас чекає дуже багато неприємних відкриттів, особливо щодо національно-патріотично налаштованого читача, адже “виявляється ми не тільки жертви, але й вбивці”. Всі відразу кричать, що це вигадки московської пропаганди, але насправді пропаганда на 90% використовує реальні факти і вони будуть для багатьох дуже болючими, особливо для тих, хто звик бачити для себе тільки хороше, але історія складна і тому ми намагаємося показувати все”, — зауважив Вахтанг Кіпіані.

Історик відзначив, що при великій кількості польських публікації на тему польсько-українського конфлікту, українці просто не встигають відповідати. При цьому він нагадав, що будь-яка публікація в середньому польському виданні викликає в Україні істерику і люмпенську реакцію. «Народ живе як футбольні фанати — наші і не наші. Але в цій історії немає наших і не наших. Є люди і вбивці, люди і вбивці мають різне походження і вбивці мають різні мотиви. А тому не всі мають нести відповідальність. Треба відповідати на польські публікації та на польські фільми зважено і розумно. Готовність відповідати на ці виклики на інституційному рівні дозволяє бути вільними від державного замовлення, але це покаже загальну неефективність, бо там, де не працює держава, комбатанти можуть діяти не довго. Ми можемо на коротко озброїти армію, але протягом довгого часу не зможемо цього робити. Думаю, ми програємо полякам локальну битву на цьому полі наступного року», — зауважив він.

Вахтанг Кіпіані закликав “не вигадувати велосипеда”, а реалізовувати різні польсько-українські проекти у рамках формули взаємного вибачення: “пробачаємо і просимо пробачення”. Історик вважає також, що ми не можемо сприймати польську підтримку як певний хабар, тобто визнати кривду, яку українське суспільство не наносило полякам. “Якщо була кривда, то її винуватцем була конкретна політична організація і про це польські та українські історики мають говорити. А вішати провину з 40-их років на все суспільство неправильно. Якщо ми хочемо нормальних взаємин, то треба постійно йти вперед, а не оглядатися назад. Люди повинні знати про біль обох сторін, адже кров польської дитини нічим не відрізняється від крові української дитини, а доля виселених поляків нічим не гірша від долі виселених українців”, — зауважив Вахтанг Кіпіані.

Вахтанг Кіпіані також розповів, що він також займається зйомками фільму про Мустафу Джемілєва. Частину матеріалів до кінострічки записували в Польщі (це чотири інтерв’ю, одне з яких з Лехом Валенсою). Ідея — зняти кінокартину про легендарну особистість, яка має величезну суспільну легітимність, а в очах багатьох українців є одним із небагатьох достойних політиків. Через його особистість Вахтанг Кіпіані планує показати глядачам універсальну історію кримськотатарського народу, який бореться.

Тарас АНДРУХОВИЧ

Новини від “Нашого вибору” в Телеграмі
підписатись