Сховатися від бурхливого міського життя у тиші прадавнього лісу, доїхати на велосипедах аж під самий кордон Польщі з Білоруссю, на власні очі побачити найбільшу тварину на континенті та поласувати стравами білоруської, української, польської й литовської кухонь… Усе це можна реалізувати протягом одних вихідних, проведених на велосипеді в одному з найстаріших лісів Європи – Біловезькій пущі, частина якої розташована в Підляському воєводстві Польщі.
Перший день – п’ятниця
Зі столиці Польщі до Біловезької пущі найкраще їхати залізницею з вокзалу Варшава-Східна до Гайнівки (а саме це містечко є найзручнішою базою для виїздів) вирушає спеціальний сучасний потяг «Białowieża». Він оснащений кондиціонерами, має спеціальні стелажі для зручного перевезення велосипедів. Для тих, то виїжджає з Варшави (початкової станції), місця на ровери вистачить. Неповні три години комфортної подорожі – і ви в Гайнівці.
Другий день – субота
Що таке Біловезька пуща? Це незаймані прадавні ліси, які характеризуються унікальною флорою та фауною. Королем останньої є, звичайно, зубр. Саме в цьому заповіднику мешкає найбільша у світі вільна популяція цих тварин, які в середині ХХ століття опинилися на межі повного винищення. Як це можливо – бути в Біловезькій пущі та не побачити зубрів? Щиро кажучи, цими тваринами краще милуватися тоді, коли нас від них відділяє огорожа. Проте зубрів можна зустріти і на дорозі, про що свідчать дорожні знаки «Увага зубри». На щастя, ці ссавці нечасто виходять з лісових хащ. Отже, метою нашої велосипедної мандрівки буде «Показовий заповідник зубрів».
Підляшшя славиться своїми маленькими селами з чисельними православними церквами, де при дорозі можна почути білоруську та українську мови, а скоріше їхню суміш. Доїхати до «Показового заповідника зубрів», який розташований біля села Біловежа (Białowieża), що неподалік кордону з Білоруссю, найкраще трасою Гайнівка (Hajnówka) – Буди (Budy) – Теремиськи (Teremiski). Виїжджаємо з Гайнівки вулицею Жабя Ґурка (Żabia Górka) та зручною асфальтованою дорогою (жовта велосипедна стежка), що йде через мальовничий ліс та маленькі села, їдемо до «зубрів». Дистанція – усього 18 км, тобто без великих зупинок і повільним темпом можна доїхати велосипедом менш ніж за дві години.
Але зупинитися по дорозі раджу. Зокрема в селі Буди, щоб відвідати скансен «Sioło Budy», побачити, як виглядала справжнє підляське господарство в ХІХ столітті – хата, обора, стодола, вулики, знаряддя праці, колодязь тощо. Тут же можна купити виконані вручну (не китайські!) сувенірі, перекусити стравами місцевої кухні. Якщо Вам дуже-дуже сподобається в скансені, можна тут і залишитися на ніч. У «Sioło Budy» на вас чекають кімнати, які можна орендувати, а при бажанні навіть попаритися в справжній «руській лазні». Але пам’ятаймо про зубрів і рушаймо далі, адже яка ж Біловезька пуща без цих «королів польської природи»?
Залишаємо село Буди і їдемо – до заповідника. Минаємо село Теремиськи, яке славиться тим, що в ньому з 2002 року діє «Загальний університет» (Uniwersytet Powszechny), який був заснований Фондом Яцека Куроня, а ще в Теремиськах понад 10 років діє справжній театр, хоч і сільський.
Після того, як виїдемо з села, за неповний кілометр, буде поворот праворуч. На знаках буде написано – у бік «Показового заповідника зубрів». Найкращий орієнтир – це все та ж жовта велосипедна стежка, яка доведе нас до брам парку.
«Показовий заповідник зубрів» від весни до осені працює щоденно, від 9:00 до 17:00. Квиток коштує 9 злотих (пільговий 5 злотих). У парку можна зблизька помилуватися не лише «королями Біловезької пущі», а й побачити інших диких мешканців цих лісів – оленів, кабанів, лосів, вовків, диких коней (тарпанів) та «зубронів» – останні є результатом схрещення зубра та домашньої корови. На відвідини заповідника слід приділити щонайменше годину.
Далі жовтою велосипедною стежкою та головною дорогою пропоную доїхати до села Біловежа (3 км). Це маленьке курортне селище з готелями та ресторанами. Пропоную спочатку перекусити після довгої дороги та набратися сил. Автор може порадити ресторанчик «Покуса» (Restauracja Pokusa, ul. Olgi Gabiec 15), там недорого й смачно: страви підляської кухні – зокрема, «хлодник» та вареники з дичиною.
Після обіду варто подивитися Біловезький національний парк зі старими дерев’яними будинками та сучасним Природничим музеєм. Там дізнаєтеся про те, чому російський Імператор Олександр ІІІ так любив відпочивати в тій місцині та яким чином поляки в ХХ столітті врятували зубрів від повного винищення.
А от десерт пропоную з’їсти в ресторані «Царський» (Restauracja Carska, ul. Stacja Towarowa 4), який розташувався в будинку колишнього вокзалу «Біловежа-Товарна» з ХІХ століття. До цього ресторану від центру Біловежі – декілька кілометрів, а проведе нас чорна велосипедна доріжка. Стилістика ресторану: велика Російська Імперія в часи розквіту, але тістечка та краєвид занадто спокусливі.
Повертаємося до Гайнівки головною дорогою (689) – це 22 км, тобто дві години велосипедом. Автомобільний рух на цій трасі досить спокійний, а дорога рівна та безпечна.
Третій день – неділя
Повернутися до Варшави раджу тим самим потягом «Białowieża». Ситуація подібна: для велосипедистів, які сідають на початковій станції, місця для роверів вистачить. Проте на наступних станціях потяг чекатиме справжня вело облога – але з доброю волею помістяться всі.
Перед відправленням потягу можна зробити багато чого цікавого, отже останній день у Біловезькій пущі пропоную присвятити саме Гайнівці. Любителям історії та архітектури слід відвідати Музей білоруської культури (ul. 3 Maja 42), дивовижний Собор Святої Трійці (ul. Dziewiatowskiego 15), побачити всі перлини підляської архітектури в Парку мініатюр пам’яток Підляшшя (ul. Bielska 120). Шанувальникам альтернативного відпочинку в Гайнівці відкрили величезний аквапарк «Park Wodny» (ul. 3 Maja 50). До речі, навпроти аквапарку знаходиться невеличкий ресторанчик із низькими цінами й смачними регіональними стравами «Babushka Bistro» (ul. 3 Maja 59k).
На завершення додам: і я там був, на велосипеді їздив, квас пив, хлодник їв, зубрів бачив, лісом мандрував та в басейнах аквапарку плавав. Отже дуже раджу!
Андрій ШЕРЕМЕТ
Фото автора