Щороку 15 серпня римо-католики відзначають одне з найдавніших та найважливіших свят, присвячених Діві Марії – Внебовзяття. Свято нагадує про те, що після закінчення земного життя Марії її тіло та душа були взяті до небес. У сучасній Польщі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії є вихідним днем, а в народі цей день відомий також як Свято Мати Божої Зільної. Найбільші святкування Внебовзяття у Польщі відбуваються у Кальварії Зебжидовській, де паломники беруть участь у символічній процесії-похороні Діви Марії, та у Ченстохові, де у Ясногірському монастирі зберігається шанована у Польщі ікона Ченстоховської Божої Матері, і до якої щороку прямують тисячі паломників.
Внебовзяття чи Успіння?
Внебовзяття Пресвятої Діви Марії є одним з чотирьох догматів католицької церкви, повʼязаних з Марією. Католики вірять, що після закінчення земного життя, Марія разом з тілом і душею була взята до небес її сином Ісусом. Хоча вчення про Внебовзяття Марії існувало в Церкві ще з часів середньовіччя, сам догмат є відносно недавнім явищем – був проголошений лише у 1950 році Папою Римським Пієм XII.
Католицька та православна церкви мають відмінні уявлення щодо того, як саме закінчилось зимне життя Марії. Так, православні та католики східного обряду визнають Успіння Богородиці, тобто вірять в те, що після закінчення свого земного життя Марія глибоко заснула, а її душа була взята до Небес. На іконах, що зображують Успіння, Марія лежить в оточенні 12 апостолів, які прибули з різних куточків світу, щоб попрощатися з нею. Над Богородицею зазвичай зображують її сина – Ісуса Христа, який тримає в руках маленьку Марію – символ її душі.
Натомість у римо-католицькій церкві прижилось і врешті стало догматом уявлення про Внебовзяття Марії. Віра в те, що після смерті Марії її душа та тіло були взяті до Небес береться з факту, що не було знайдено жодних її решток. І хоча у Біблії не описаний момент смерті Марії, пізніші записи стверджують, що коли на третій день після смерті Діви, апостоли прийшли до її гробу, там замість тіла були лише трави та квіти. Так і виникла віра в те, що Ісус взяв до Небес не тільки душу, але й тіло Марії.
На іконах, що зображують Внебовзяття Марії, Пресвята Діва вже не лежить в оточенні апостолів, а знаходиться над ними у товаристві янголів та Ісуса. А самі апостоли схиляються над пустим гробом. У старіших католицьких іконах часто можна зустріти поєднання двох сюжетів – Успіння та Внебовзяття. Так, наприклад, є у вівтарі Маріацького костелу у Кракові. Вівтар був створений у XV столітті Фітом Штосом та вважається одним з найвизначніших мистецьких творів такого типу. Вівтар складається з трьох частин, які разом утворюють конструкцію подібну до шафи – одна нерухома та дві рухомі частини, та має 13 метрів у висоту та 11 метрів у ширину. Скульптура на вівтарі представляють сцени з життя Ісуса та Марії і, зокрема, сцену Успіння та Внебовзяття Марії.
Ще одним цікавим образом, який часто можна зустріти на іконах Успіння Богородиці, є постать чоловіка, якому янгол відтинає руки – це єврей Єфоній. А сама сцена відноситься до легенди про євреїв, які збиралися напасти на похоронну процесію Марії. Однак раптом усі осліпли, тоді Єфонія хотів перевернути носилки на яких лежала Марія, але тут у нього відвалилися руки. Наляканий, він навернувся і благав у Богородиці прощення. Його моління були почуті і руки приросли до тіла.
Паломництво до Ченстохови
У Католицькій церкві дні, що передують урочистості Внебовзяття Пресвятої Богородиці, традиційно є періодом паломництв до марійних святинь. У Польщі найбільше вірян зустрічають 15 серпня у Ченстохові, де у Ясногурському монастирі зберігається найбільш шанована серед поляків ікона – Ченстоховської божої матері.
Зауважимо, що ікона має візантійське походження і потрапила до Галицько-Волинської держави в XIII сторіччі. Скоріше за все, її привезла візантійська принцеса Анна-Єфросинія – матір короля Данила Романовича (1205–1264) і вона перебувала у Белзі. Проте, із падінням Галицько-Волинської держави в середині XIV сторіччя та захоплення Галичини поляками, ікона була перевезена до Польщі.
Ясногурський монастир є завершальною точкою паломництв, які вирушають з різних куточків Польщі. Саме паломництво може тривати від декількох днів до 3 тижнів, залежно від місця початку. Так, найдовший шлях проходять паломники з містечка Хель – 638 км і розпочинають паломництво 25 липня.
З самого ранку 15 серпня чисельні групи паломників починають вхід до Ченстохови, проходять головною вулицею міста, яка веде прямо до монастиря. По дорозі паломників вітають мешканці міста, а сам вхід супроводжується співами. Вже у монастирі паломники проходять до ікони Ченстоховської Божої Матері та покладають перед нею квіти.
Після того, як всі групи паломників проходять до ікони, відбувається спільна меса, яка проходить на подвірʼї перед монастирем. У 2022 році у цей день до Ченстохови прийшло понад 80 тисяч паломників.
Кальварія Зебжидовська – «польський Єрусалим»
Не менш важливим місцем культу Богоматері є Кальварія Зебжидовська. Історія міста починається на початку XVII сторіччя, коли польський магнат Миколай Зебжидовський (від якого і походить назва місцевості) збудував тут цілий храмовий комплекс на зразок єрусалимського храму Гробу Господнього («Кальварія» у перекладі з латини означає «Голгофа»).
Він вислав до Святої землі свого співробітника, який привіз гіпсовий макет Храму Гробу Господнього і плани Єрусалиму. Після цього Миколай Зебжидовський велів почати будову санктуарію, для якого вибрав терени, що нагадували єрусалимські пагорби.
Марійний культ у цьому місті тісно пов’язаний із появою тут чудотворної ікони Кальварійської Матері Божої. Спочатку ікона належала шляхтичу Станіславу Пашковському, але коли в 1641 році на обличчі Богородиці нібито почали з’являтися криваві сльози, він передав її монастирю.
Увесь комплекс Маріїнського санктуарію це: базиліка Діви Марії, монастир бернардинців, розташовані біля них процесійні доріжки (довжина яких становить п’ять кілометрів) і 42 каплиці-зупинки. 24 станції на цих шляхах присвячені Діві Марії, 28 – Ісусу Христу. Тут в усьому єрусалимські акценти – Річку Скавінку названо Кедронь, гору Жар – Кальварія (Голгофа), Лянцкоронську гору – Оливковою, а каплиці-зупинки: Ратуша Пилата, Палац Ірода, Храм Третього Падіння тощо.
З XVII сторіччя і до сьогодні найвідомішими дійствами Кальварії Зебжидовської є театралізований молебень Муки Господньої (у Страсний тиждень) та процесія Успіння Богородиці (15 серпня). Урочистості з цих нагод тривають тут протягом кількох днів. Шляхи Христа і Марії у деяких місцях перетинаються (частина каплиць є спільною для обох доріжок, зокрема, Храм Гробу Матері Божої, Тайна вечеря і Храм Розп’яття Господнього).
Свято Успіння Богоматері і Внебовзяття, яке обходять тут 15 серпня, є своєрідним поєднання східної та західної християнських конфесій. Паломники йдуть до Храму Гробу Богоматері, щоб взяти участь в урочистому похороні Богоматері біля її імпровізованого гробу, в труні якого лежить фігурка Діви Марії. Маршрут поділений на три частини: Скорботну, Успіння та Внебовзяття.
Вже у 1630-х роках марійний маршрут складався із трьох вищеназваних частин. Початково урочистості у Кальварії Зебжидовській мали вигляд процесій військових із оркестром. З часом військову ходу замінили процесії, у яких брали участь дівчата з різних міст Польщі, а потім до ходи долучалась і молодь чоловічої статі.
Після Другої світової війни кальварійські містерії зазнали реформ, автором яких був о. Августин Хадам. Він розробив новий сценарій на основі євангельських текстів, нове художнє оформлення, нові костюми за біблійним зразком.
Щороку санктуарій відвідує понад мільйон паломників, а на свято Внебовзяття приїжджає близько 100 тисячі людей. У 1999 році Кальварія Зебжидовська була внесена у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як місце культу Богородиці та мук Христових.
Свято Мати Божої Зільної
У народній традиції свято Внебовзяття Пресвятої Діви Марії називають також святом Мати Божої Зільної. Як свідчить один з переказів, на третій день після смерті Богородиці, коли до гробу з запізненням зʼявився апостол Тома і побажав попрощатися з Марією, апостоли не знайшли її тіла, а лише квіти та трави.
З часом зʼявилась традиція освячувати у цей день у костелі вінки та букети з трав, квітів та збіжжя, фрукти та овочі.
Склад букетів залежить від регіону та від того, які рослини там ростуть – вони можуть відрізнятися навіть у межах одного села. Основою завжди були чотири елементи: трави, злаки, фрукти та овочі, а вибір конкретного виду рослин був різноманітним і вільним. Це можуть бути колоски пшениці, жита, ячменю та вівса, льон, горох, квасоля, морква з петрушкою, листя капусти, гілка з грушею чи яблуком, квітучий соняшник, мак, ліщина, полин, м’ята, чебрець, звіробій, ромашка та інші. Також для прикраси можуть додавати різні садові квіти.
Вважається, що освячений у церкві букет набуває надзвичайних властивостей – магічних і цілющих.
Раніше існувала традиція, що повертаючись із церкви, у борознах грядок залишали трави, щоб шкідники не загрожували картоплі та капусті. Через кілька днів букет заносили додому і зберігали там, як правило, поряд з іконою. Трави з букета додавали в різні види домашніх чаїв і відварів, які використовувалися при лікуванні практично всіх хвороб, якими страждали люди і тварини.
Нагадаємо, 15 серпня у Польщі відзначають також Свято польського війська – день Збройних сил Республіки Польща. Більше про це свято можна почитати у нашому матеріалі «Історія переможної Варшавської битви: яка роль українців у ній та до чого тут Cвято польського війська».
Підготувала Анастасія Верховецька