Від середини вересня в Краківському міжнародному центрі культури експонується виставка «Україна. Інші погляди на взаємини».
Проєкт реалізовано у співпраці Національного художнього музею України (НХМУ) і Краківського міжнародного центру культури (КМЦК). Також партнерами події стали польські інституції: Національний музей Кракова й Національний музей Варшави, білостоцька галерея «Арсенал» та інші.
«Що спонукає нас більше дізнаватися про Україну? Чи ми читаємо книжки українських авторів, багато з яких останніми роками видано в Польщі, щоб зрозуміти найближчих сусідів? Я вважаю, що багато хто з нас це робить, але для підтримки такої діяльності варто доповнити літературні чи історичні тексти візуальною історією. Готуючи виставку спільно з Національним художнім музеєм України в Києві, ми хотіли б представити польській публіці візуальний автопортрет наших сусідів та сучасний культурний контекст взаємних польсько-українських відносин», – пояснює директорка КМЦК Аґата Воунсовська-Павлік.
Виставка «Україна. Інші погляди на взаємини» схиляє до роздумів про близькість України та Польщі, їхню історію та сьогодення в перспективі сусідства та примирення, взаємних стереотипів і міфів. Експозиція зібрала роботи найвидатніших митців із кінця XVII століття до наших днів – творчість українського барда Тараса Шевченка, польських майстрів: Юзефа Брандта, Яна Станіславського, Леона Вичолковського й російського художника з українським корінням Іллі Рєпіна. На виставці презентовані його «Українська хата» та «Козак сміється», котрі є етюдом до написання картини 1890 року «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яка отримала статус національної ікони в Україні. Ці полотна XIX-го століття поєднуються з роботами художників початку XX-го століття – Георгія Нарбута, Віктора Пальмова, Льва Крамаренка, а також сучасних художників, таких як Олег Тістол, Роман Мінін, Анатолій Криволап, Влада Ралко або колектив «Відкрита група». Організатори виставки наголошують, що така репрезентативна добірка українського мистецтва з’явилася в Польщі вперше. Серед робіт переважає живопис, але експозицію доповнюють також кіноматеріали, фотографії, плакати, скульптури й навіть одяг дизайнера Томаша Армади, який за своєю стилістикою нагадує одяг козаків і сарматів.
Привертає увагу незвичний дизайн експозиції – частина стін виставкового проєкту вкриті поліпропіленовою тканиною. На цю ідею організаторів виставки надихнули інсталяції «emballage» (обгортки) художників Крісто та Жанни-Клод. Обгорнуті стіни немовби під час ремонту символізують молоду державу, яка перебуває в процесі становлення й трансформації.
Виставка поділена на частини, кожна з яких досліджує соціальні, історичні та політичні теми. З’являється тема безмежного степу як головної природної ознаки України, як символу волі, свободи. Ми бачимо реалістичний «Пейзаж» Яна Станіславського 1900 року й сучасний, напівабстрактний пейзаж Анатолія Криволапа. Роботи на виставці підкреслюють міфологічну концепцію безмежної землі, країни молодості, водночас сучасні художники звертаються до проблеми бездумного використання природних ресурсів.
Поруч із безкрайнім степом розкинулися так само безкрайні лани. Завдяки родючим ґрунтам і сприятливому клімату сільськогосподарське виробництво в Україні впродовж десятиліть є одним із найвищих у Європі. То чому в XX сторіччі в такій країні виник голод? «Хліб» – таку назву має наступна частина експозиції, зокрема, присвячена темі Голодомору, яка є величезною травмою в масовій свідомості українців та досі актуальною в роботах сучасних митців.
Кураторки виставки Жанна Комар та Оксана Баршинова звертаються до козацького та сарматського міфів, які з огляду на свою багатозначність і довговічність подібно формують українську й польську масову культуру. Також на виставці ми бачимо роботи на тему українсько-російської війни, політичних, державних процесів, національної свідомості українців. Зустрічається тема дому як окремого феномена культури та національної ідентичності в Україні. Дім становить своєрідний сакрум українського духу, в контексті сучасного українського мистецтва він з’являється в різних проявах – від визначника пейзажу до тригера воєнної травми. Цій темі, зокрема, присвячена робота Відкритої групи «Задній двір». Проєкт складається з відеоінсталяції та архітектурного макета. Його учасниками стали Філомена Курята й Світлана Сисоєва, які втратили свої оселі під час війни – Другої світової та теперішньої російської інтервенції на Сході України відповідно. До них було єдине прохання – якомога точніше, за спогадами, у всіх деталях описати свій дім ззовні та зсередини. За цими розповідями були створені малюнки-ескізи та макет будинків.
Виставку «Україна. Інші погляди на взаємини» завершує мурал 2018 року Оксани Брюховецької під назвою «Українсько-польський прапор». Художниця створила його, змішавши кольори польського та українського прапорів. Синій з білим дав синій, а червоний із жовтим – помаранчевий. Напис «has not died yet» («ще не вмерла…») відноситься до спільної першої фрази в гімнах України та Польщі. Твір Брюховецької – це вияв надії, що мистецтво дозволить нам вийти за рамки стереотипів, розкритися й ближче пізнати один одного.
На виставці представлені роботи з Національного художнього музею України в Києві, Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Музею театру, музики та кіно в Києві, Національного музею історії України у Другій світовій війні та Національного музею «Київська художня галерея», а також із польських колекцій: Національних музеїв у Кракові, Варшаві та Вроцлаві, галереї «Арсенал» у Білостоці та Яґеллонської бібліотеки, також із приватних польських та українських колекцій.
Виставка «Україна. Інші погляди на взаємини» в Міжнародному культурному центрі в Кракові триватиме до 16 січня 2022 року.
Підготувала Іванна Берчак
Усі фото зі сторінки Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie