Виставка Юстини Мельникевич «В Україні» [ФОТО]

0

З кінця листопада 2019 і до початку лютого 2020 року в Інституті фотографії «Форт» у Варшаві екпонувалась виставка польської фоторепортерки Юстини Мельникевич під назвою «В Україні». 

Юстина Мельникевич протягом багатьох років ретельно документує повсякденне життя в країнах колишнього Радянського Союзу. Її дебютна книга «A Woman with a Monkey. Caucasus in Short Notes and Photographs» – результат п’ятнадцяти років роботи на Кавказі. Вона співпрацює з міжнародними виданнями, серед яких: «The New York Times» та «Eurasianet.org», «Newsweek», «Le Monde», «Stern».

Зацікавленість Мельникевич Україною припадає на 2008 рік, коли вона спільно із колективом «Sputnik Photos» фотографувала в Криму. Тоді темою проекту для художниці стала напруженість між кримськими татарами та козаками на лінії проукраїнських і проросійських симпатій.

Проект, що повністю присвячений Україні, називається «A Ukraine Runs Through It». Його ідея виникла під час поїздки в Україну в 2014 році. А першим і значно ранішим задумом було просування вздовж річки Дніпро, яка крім географічного значення, також метафорично розділяє країну. Однак під час роботи над проектом відбулися  події, які змінили долю України: спочатку Євромайдан, а пізніше – анексія Криму Росією, війна.

 

Виставка «В Україні» – це історія звичайних людей із різних куточків країни, яким неочікувано довелося зіткнутися зі значно складнішим повсякденним життям. Саме вони – головні герої фотографій Мельникевич: закохані, відчайдушні, молоді та старі, герої Євромайдану й волонтери війни. Художниця фотографує зміни, які відбуваються в Україні, спостерігає, як конфлікт розділяє не лише державу, а й людей, спілкується з ними.

«Коли Росія анексувала Крим, я знову подумала про річку Дніпро як метафору поділу України на лівобережну й правобережну, прозахідну й проросійську. Цей географічний та історичний поділ  уздовж річки фактично існує з 17 століття і на сьогодні є звичайним. Але я почала подорожувати головними містами вздовж Дніпра: Дніпром, Запоріжжям та Києвом. Також я була у Донецьку, хоча це далеко від річки. Фотографувала та слухала, як люди розмовляють про поділи. Про мовні поділи. Про поділи в ментальності. Але все частіше вони говорили про те, що їх об’єднує. Нова спільнота нації з’явилася через штучно породжені етнічні чи історичні відмінності. Як я знаходжу своїх героїв? Це просто результат цілеспрямованих пошуків і випадкових зустрічей», – розповідає авторка.

 

Юстина Мельникевич не лише фотографує, але й знімає фільми та пише. Під час українського проекту, крім фотографій, у книжці також опубліковано 10 репортажів. Їх фрагменти можна знайти на виставці. «Мої герої – це не персонажі, вирізані з картону. Вони неоднозначні. Стереотипи – як дорожні знаки, які допомагають нам рухатись, але життя базується на нюансах та неоднозначностях. Щоб показати це, мені потрібні були звіти», – пояснює Мельникевич.

Для Юстини Мельникевич важливо, що вона розповідає про Україну тут, у Польщі. «Ця держава є нашим сусідом, у нас багато українців, а в Україні дуже багато людей мають польське коріння, – пояснює Юстина. – І я даю цим людям історію з перших рук. Це має бути важливо для поляків, адже особливо молоде покоління вважає, що все дається раз і назавжди. Ні, це не так. Українці такого розвитку подій удома теж не очікували. І тут раптом – справжня війна. Це поруч із нами. І це може статися де завгодно, у будь який час», – зауважує авторка.

Автор фото з виставки: Іванна Берчак.

 

Share.