Міжнародний фестиваль документального кіно Watch Docs, який щороку походить у Варшаві, оголосив цьогорічних переможців. Головну нагороду фестивалю здобула стрічка Оксани Карпович «Мирні люди» про повномасштабне російське вторгнення в Україну. Для фільму режисерка поєднала кадри наслідків бойових дій з Донецької, Київської, Харківської та Миколаївської областей та записи телефонних розмов російських окупантів. Нагороду у конкурсі «Нові польські фільми» від Товариства студійного кіно отримала стрічка «Квіти України» режисерки Аделіни Борець.
Наприкінці листопада – на початку грудня у Варшаві проходив щорічний Міжнародний фестиваль документального кіно Watch Docs. У цьогорічній програмі було представлено декілька фільмів з України, а дві стрічки здобули нагороди – «Мирні люди» Оксани Карпович отримали головну нагороду, а стрічка «Квіти України» Аделіни Борець – нагороду Товариства студійного кіно у конкурсі «Нові польські фільми» та відзначення від журі.
«Мирні люди»
«Мирні люди» (у польському прокаті Przechwycone) – документальний фільм української режисерки Оксани Карпович, присвячений повномасштабній російсько-українській війні. Робота над фільмом почалась у 2022 році і тривала до лютого 2024 року. «Цей фільм знятий як свого роду нетрадиційний road movie. Ми рухаємося різними областями України і фіксуємо, документуємо наслідки війни. Логіка руху нашої знімальної групи була така, що ми прямували в бік війни, у бік бойових дій. Почали з документування наслідків окупації на Київщині, знімали в Бородянці, Ірпені, у менших населених пунктах. Далі рухалися на схід і південь України, знімали на Миколаївщині, Харківщині, Донеччині», – розповідає про свій фільм для Суспільне.Культура режисерка Оксана Карпович.
Зображення українських міст, містечок, сіл, краєвидів, охоплених війною, супроводжується записами розмов російських військових. Після початку повномасштабного вторгнення українські спецслужби почали перехоплювати та викладати в інтернет приватні розмови російських окупантів, в яких вони розповідають про свої «імперські» плани, діляться «перемогами» та вихваляються, які «трофеї» планують привезти додому. Росіяни активно зізнаються своїм близьким у злочинах, а ті — з ентузіазмом підтримують їх. Найчастіше, ці діалоги відбуваються з матерями, дружинами та сестрами: тими, хто називає себе «звичайними мирними людьми». Загалом для фільму режисерка прослухала понад 30 годин таких розмов, що були викладені у вільний доступ.
«Цьогорічний фільм-переможець пропонує унікальний погляд на війну в Україні, поєднуючи кадри спустошених ландшафтів, зруйнованих будинків і зруйнованих інтер’єрів із необробленим аудіо перехоплених телефонних розмов між російськими солдатами та їхніми сім’ями. Без зображення сцен бойових дій, фільм фіксує нищівну жорстокість, абсурдність і людський вимір конфлікту, розкриваючи глибокі шрами, які він залишає як на агресорах, так і на жертвах. Завдяки своїй сміливій, але збалансованій перспективі, фільм представляє суспільство зруйноване насильством і пропагандою, і протистоїть моральній розбещеності, спричиненій війною. Це водночас видатне мистецьке досягнення та важливий історичний запис», – йдеться у коментарі журі фестивалю Watch Docs.
Фільм знятий у копродукції України, Франції та Канади. Премʼєра стрічки відбулась в лютому 2024 року на Берлінале, де отримала спеціальну відзнаку. Стрічка також здобула нагороди на Краківському та Гонконзькому кінофестивалях.
«Квіти України»
«Квіти України» – польсько-українська стрічка режисерки Аделіни Борець. Фільм розповідає історію пані Наталії, яка проживає у колишньому селищі, а тепер районі Києва Позняки. Головна героїня стрічки – єдина, хто не продала свій будинок для забудовників. Жінка не погоджується на жодну суму, а навпаки починає боротьбу за свою землю.
Як розповідає режисерка, назва «Квіти України» має подвійне значення – по-перше, у пані Наталії на подвірʼї дуже багато квітів та дерев, а по-друге – це відсилання до київської будівлі «Квіти України», яку частково зруйнував забудовник. І саме під час протестів біля цієї будівлі у 2021 режисерка Аделіна Борець і познайомилась з майбутньою героїнею фільму.
«Фільм підкуповує своєю простотою та оптимізмом, а також є універсальною історією про людяність та про те, що важливо в житті. Неймовірний фільм, начебто банальний, але глибоко гуманістичний. Документ, що заглиблюється в таємницю людського буття, але не визначає її якимось конкретним чином. Пані Наталія – найкрасивіша квітка на екрані, вона цвіте, попри безперервні негаразди, і живе, даруючи надію на наступний день», – зазначає журі фестивалю.
Watch Docs – міжнародний фестиваль документального кіно, присвяченого правам людини. Відбувається щорічно з 2001 року у Варшаві. Засновником та організатором фестивалю є Гельсінський фонд з прав людини / Helsińska Fundacja Praw Człowieka.
А.В.
Джерело: Watch Docs