Materiał ten jest dostępny również w języku polskim/
Цей текст також можна прочитати польською мовою
Нижньосілезьке воєводство — один з тих регіонів Польщі, який протягом багатьох століть був місцем перетину багатьох культур та традицій. На території Нижньосілезького воєводства Польщі знаходиться 3 об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: дві барокові дерев’яні церкви середини 17 століття у містечках Явір та Свідниця, а також Зала Століття у Вроцлаві – ранньомодерна залізобетонна будівля, збудована на початку минулого століття, яка виконує функції розважально-спортивної зали. Усі ці споруди є унікальними будівлями свого часу. Більше про них — у тексті Євгена Яковенка.
Зала Століття у Вроцлаві
Залу Століття було збудовано протягом 1911-1913 років за проєктом міського архітектора Бреслау (німецька назва Вроцлава) Макса Берґа. Це була одна з найбільших на той час будівель такого типу, зведена із залізобетону (прообразом для Берґа був Собор Святого Петра у Ватикані). Будівництво було присвячене сторіччю перемоги в битві під Лейпцигом 1813 року (битва періоду наполеонівських війн між армією союзників імператора Наполеона з однієї сторони та військ Швеції, Прусії, Австрійської та Російської та імперій). На відкритті зали було показано виставу Гауптмана «Фестиваль німецьких ритмів» (саме цей драматург мав вплив на творчість Лесі Українки). Вистава викликала хвилю критики — автору закидали симпатію до Наполеона Бонапарта за його бажання створити об’єднану Європу.
Друга світова війна завдала значних руйнацій Бреслау. Місто змінило також етнічний склад: замість німецької більшості (були переселені після завершення війни) та єврейської меншості (більшість стала жертвами Голокосту) до Вроцлава приїхали поляки — вихідці зі Львова, Вільна, а також Волині (зараз близько чверті населення міста складають українці). Зала Століття не зазнала руйнувань.
У 1948 році у Вроцлаві відбувся Міжнародний конгрес інтелектуалів заради миру. У ньому взяли участь діячі культури, науковці з 46 країн світу. Зокрема, Бертольд Брехт, Пабло Пікассо, Зофія Налковська та інші. Зала Століття стала одним з місць їхніх зустрічей під час конгресу.
У 2006 році Залу Століття було додано до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Павільйон чотирьох куполів, перґола та мультимедійний фонтан
Поруч зали століття у 1913 році було також відкрито Павільйон чотирьох куполів та перґолу, спроєктовані архітектором Гансом Поельзігом. Цей комплекс довершує модерністський простір поруч із залою. Перґола – це залізобетонний 350 метровий хідник у формі еліпса — з весни вона вкривається зеленим плющем, який восени набуває червоного кольору. Вроцлавська перґола є однією з найпопулярніших локальних атракцій для туристів, які полюбляють робити в її просторі фотографії. Між нею та Залою Століття розміщено один з найбільших в Європі та найбільший у Польщі мультимедійний фонтан. Його було відкрито у 2009 році. Фонтан займає близько 1 гектара. У теплий період року фонтан створює шоу з поєднанням світла, води та інколи вогню. Це дійство підкреслюють композиції як класичної, так і сучасної музики.
Вроцлавський шпиль – Ігліца
У 1948 році поруч Зали Століття було встановлено вроцлавський стальний шпиль, висота якого сягала 106 метрів (зараз – 90,3 метра). Він був створений як частина Виставки віднайдених земель (територій, які увійшли до складу Польщі після 1945 року).
Церкви Миру
Після закінчення в 1648 році Тридцятилітньої війни (однієї з найкривавіших воєн свого часу, яка забрала життя третини населення тогочасної Німеччини), неподалік Бреслау сілезькі протестанти-євангелісти отримали можливість збудувати три барокові дерев’яні храми у фахверковому стилі за проєктом архітектора Альбрехта фон Сабіша: у Свідниці, Яворі та Глотові. На період війни сілезькі протестанти-євангелісти втратили право на майже всі свої святині, проте Вестфальський мир 1648 року та політичний тиск протестантської Швеції зобов’язали Фердинанда ІІІ Габсбурга надати місцевим протестантами дозвіл на будівництво трьох церков. Вимогою було те, що ці церкви мали бути збудовані з дерева, соломи, глини та піску. Таке будівництво мало тривати не довше року, а церкви повинні були розташовуватись за межами міст, проте не далі, ніж на відстані пострілу гармати з міських мурів.
Ці церкви були унікальними спорудами тогочасної Європи. Навіть на сьогодні Церква Миру у Свідниці є найбільшою бароковою дерев’яною церквою в Європі. Вона займає площу 1090 квадратних метрів і може вміщувати до 7500 парафіян. Інтер’єру притаманні риси мистецтва епохи бароко. Розписи стелі церкви були створені свідницькими майстрами протягом 1696-1698 років: Крістіаном Суссенбахом та Крістіаном Количеком. Там зображено сцени зі Святого Письма — книги Апокаліпсиса.
Орган свідницької Церкви Миру є одним з найбільших у регіоні. Він був побудований майже з чотирьох тисяч труб у 1909 році місцевою фірмою Schlag&Söhne.
У 1708 році поруч церкви було збудовано дзвіницю та євангелістську школу.
Церква у Яворі є дещо меншою, ніж церква у Свідниці – може вмістити до 6000 парафіян. Вона мала органи, створені в 1663 році легніцьким конструктором Йоганном Гофріхером (сучасний орган створений вже в 1855 році Адольфом Люммертом , а згодом реконструйований свідніцкою фірмою Schlag&Söhne). З 1995 року тут відбуваються циклічні Концерти Миру (міжнародний фестиваль камерної музики).
Церква, збудована у Глотово, згоріла в 1758 році під час великої пожежі у місті й не була відновлена. Натомість церкви у Свідниці та Яворі у 2001 було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як унікальні найбільші в Європі фахверкові барокові храми. Ці церкви є окрасою Нижньої Сілезії.
Євген Яковенко