У Варшаві в межах виставки «Сусіди» з’явилися постери, присвячені українським мігранткам. На них – жінки на тлі 200-гривневої купюри з портретом Лесі Українки. Робота викликала широкий резонанс. Розповідаємо, чому – і що кажуть самі автори.
На плакатах зображені українки, які миють посуд, збирають ягоди, прибирають і працюють у магазинах. Зверху плаката — напис польською мовою «Jestem Ukrainką» («Я – українка»), унизу – короткий текст про Лесю Українку та пояснення: «Сьогодні через труднощі й складну економічну ситуацію тисячі українок змушені працювати в Польщі. Ці жінки заслуговують на гідну працю та відповідне ставлення». Авторами плакатів є українські художники Ксенія Гнилицька, Валентина Петрова, Давид Чичкан та Оксана Брюховецька.
Ідея проєкту «Я – українка»
За словами Оксани Брюховецької, яка є авторкою ідеї проєкту, тема українок у Польщі має стати предметом суспільної дискусії. «“Українка” – так найчастіше називають трудову мігрантку в Польщі. Леся Українка – це псевдонім видатної поетеси, письменниці, перекладачки, яка на початку ХХ століття популяризувала феміністичні та соціалістичні погляди», – зазначає кураторка виставки.
Брюховецька нагадує слова Лесі Українки: «До робітників належать і ті, що роблять письменну працю, коли тільки вони не запродують свого сумління багачам, а тримаються купи з робітниками».
Сьогодні ця частина творчості письменниці маргіналізована, каже мисткиня, а портрет Лесі Українки прикрашає 200-гривневу купюру. «Прикрашає ті гроші, яких силі-силенній українських громадян бракує, аби оплатити комунальні послуги, поїхати на відпочинок або забезпечити собі та своїм рідним гідне лікування чи навчання», – нагадує Брюховецька.
Мисткиня вважає, що становище українок та їхня праця за кордоном мають стати темою розмови про сучасні форми капіталістичної економіки та гендерної політики. Форма плаката дозволяє винести ці роботи за межі виставкового простору, аби мистецтво виходило до людей, а не навпаки. Розміщені у публічному просторі, ці роботи надають проблемі видимості.
«У Польщі ви можете зустріти наших співвітчизниць, залучених до цієї праці, які мають вищу освіту, вчителювали. Доки вони заробляють у такий спосіб на життя, їхня професійна кар’єра занепадає», – каже Оксана Брюховецька. На кожному плакаті знизу зазначено: «Ці жінки заслуговують гідної оплати праці й гідного ставлення до себе».
Реакція
Виставку зустріли неоднозначною реакцією. Критики зауважують, що проєкт відтворює стереотипи про українських жінок у Польщі, зводячи їхній образ до ролі соціально вразливих або економічно залежних мігранток. Це, на думку багатьох, спрощує і звужує уявлення про досвід українок за кордоном.
Те, що українки показані лише як представниці вразливих груп, обурило багатьох українських мігрантів і мігранток – серед них науковці, журналісти, громадські діячі.
Українська мисткиня Лія Достлєва, яка мешкає в Познані, написала у Facebook: «Дуже шкідливий проєкт, з якого боку на це не подивись. Якийсь базовий брак чутливості й розуміння того, як працюють стереотипи».
Водночас проєкт отримав і схвальні відгуки, хоча їх поки що менше. Українська режисерка Надя Парфан зазначила: «Оксана Брюховецька зробила крутезний мистецький проєкт про українок у Польщі: підняла масштабне соціальне явище, яке ігнорують обидва уряди та українське суспільство. Але ми так боїмося побачити себе у дзеркало, що радше розіб’ємо його, ніж подивимось правді у вічі».
У відповідь на критику Брюховецька пояснила свою позицію: «Насправді принизливим є те, що Україна сьогодні – найбідніша країна Європи й входить до десятки найбідніших країн світу. Палкі емоції та гнів, що виникають при згадці про це, варто було б спрямувати на пошук рішень. Натомість прикро, що окремі громадяни, які вважають себе успішнішими за інших, із такою зневагою висловлюються щодо робітниць, представлених на плакатах. Лікарки, працівниці фабрик, офіціантки, сезонні працівниці й прибиральниці не є людьми другого сорту! Усі інші громадяни користають із їхньої праці!» – написала вона у спеціальному матеріалі для видання «Українська правда».
Максим Вертелецький